Коваль М.С.

аспірант кафедри педагогіки

Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Україна

Педагогічна обдарованість як психологічна передумова розвитку професійної креативності

Термін “обдарованість” був вперше вжитий французьким дослідником А. Треєм у 1839 р. Хоча варто зазначити, що вчений розглядав дане поняття як синонім поняття “геній”. Витоки вчення явища обдарованості губляться у сивій давнині. Історія розвитку досліджень обдарованих дітей пройшла низку етапів, що відповідали соціальним потребам суспільства і рівню розвитку психологічної науки. Відомо, що в античні часи вчені-філософи не вживали в своїх працях понять “творчість” або “обдарованість”.

Однією з перших спеціалізованих психологічних праць у європейській традиції в даній галузі можна вважати книгу іспанського лікаря Хуана Уарте (1529 – 1592 р.р.) “Дослідження здібностей до наук”, яка побачила світ у 1575 році. В цій роботі Хуан Уарте порушив чотири основних питання: “...які види обдарованості притаманні людському роду ... які види мистецтва і науки відповідають кожному обдаруванню, зокрема ... за якими ознаками можна упізнати відповідну обдарованість” [9].

Німецький вчений-енциклопедист Крістіан Вольф (1679 – 1754 р.р) пов’язував поняття про здібності з ідеєю спонтанної активності душі, розглядаючи у єдиному контексті те, що сучасні психологи відносять до здібностей та мотивів [3, с.166-176].

Педагогічна обдарованість є особистісною освітою, єдністю мотиваційного і когнітивного компонентів якого засновано на загальній обдарованості і гуманістичній позиції, що забезпечує духовне наповнення професії.

Позиція особистості майбутнього вчителя, що координує взаємодію між компонентами педагогічної обдарованості і додає їм якісної своєрідності, включає наступні характеристики: сприйнятливість до ідей, відчуттів, вчинків учня; прагнення до створення умов для розвитку його етичного, творчого, інтелектуального потенціалу; надання педагогічної підтримки на всіх етапах становлення учня як особистості. Педагогічна обдарованість майбутніх вчителів розглядається в єдності індивідуально-типологічних проявів. Виділено гуманістичний, когнітивний і креативний типи, підставою для визначення яких є якісна своєрідність структури педагогічної обдарованості. Кожен тип педагогічної обдарованості характеризується певною педагогічною позицією, що відбиває ставлення до професії, яке активізує саморозвиток суб'єкта. Для студентів гуманістичного типу рушійною силою розвитку педагогічної обдарованості є становлення особистості дитини, інтерес до нього. Для студентів когнітивного типу важливий предмет, саме він активізує комунікативні та інші мотиви. Студенти креативного типу в педагогічній професії бачать можливість власного саморозвитку, творчості [4, с. 5].

Система педагогічних навичок і умінь вчителя-майстра своєї справи також принципово відрізняється рядом особливостей:

1). талановиті вчителі досягають кращих результатів в порівнянні з мало здібними за допомогою меншої кількості завдань, інструкцій, зауважень, шляхом більш доцільних впливів, вміючи зробити цілі педагогічної діяльності особистими цілями учнів;

2). талановитих вчителів відрізняє вміння пред'являти навчальні завдання в такому порядку, щоб учні, вирішивши їх, досягли мети, тобто оволоділи навчальним предметом або певним видом діяльності;

3). талановиті вчителі вміють знайти привабливих для учнів, але в той же час відповідні педагогічним цілям види діяльності.

У педагогіці встановлена залежність досягнень учнів від діяльності їх вчителів. Це дає підставу стверджувати, що система роботи вчителя є найважливішим фактором розвитку учнів, а його обдарованість – умовою розвитку творчих здібностей учнів [2].

Чимало вчених сходяться на думці, що основним показником педагогічних здібностей є педагогічна креативність – здатність учителя до творчого виконання своїх професійних обов’язків. Педагогічна креативність у методичній сфері професійної діяльності виявляється в таких формах: усвідомленні й подоланні бар’єрів, стереотипів, змістових та поведінкових шаблонів; пластичній модифікації досвіду за допомогою перекомбінації вже відомих елементів, прийомів, методів навчальної діяльності та створенні нових цілей і засобів їх втілення; педагогічній імпровізації в ході втілення педагогічного задуму; прагненні до особистісного самовираження у творчій діяльності, вироблення індивідуально-творчого стилю роботи; бажанні забезпечити сприятливі умови для творчого розвитку учнів; здатності швидко та ефективно адаптуватись в динамічних обставинах навчально-виховного процесу [5, с. 104]. Куцевол О.М. у монографії «Теоретико-методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури» зазначає, що креативність учителя літератури – це динамічна інтегративна характеристика особистості, що визначає здатність гнучко й адекватно змінювати педагогічний досвід методичної діяльності, який перестав би бути продуктивним за даних умов, а також створювати нові цілі, оригінальні засоби й способи навчальної взаємодії з учнями з метою їх творчого розвитку за допомогою мистецтва слова. Наявність в індивіда такої характеристики є умовою його самовираження та самореалізації, здатності швидко й ефективно адаптуватися в змінюваних мікросоціальних і мікросоціальних обставинах [5, с. 142].

В.Лісовська трактує педагогічну креативність як внутрішню передумову, потенційну готовність до продуктивно-перетворювальної діяльності, що включає комплекс загальних, спеціальних, прикладних і творчих здібностей [6, с. 8]. О.Яковлєва розуміє її як здатність народжувати оригінальні ідеї, відмовлятись від стереотипних способів мислення [11, с.28].

За В.Андреєвим, педагогічна креативність – це готовність суб’єкта до педагогічної творчості, здатність бачити, ставити й оригінально вирішувати педагогічні проблеми, швидко орієнтуватися в нових педагогічних ситуаціях, передбачати результати [1] Співзвучне визначення дають В. Сластьонін і Л. Подимова [8]. О.Щербакова розглядає педагогічну креативність як «певну психологічну й соціальну готовність учителя, котра дозволяє змінити ситуацію спілкування таким чином, що він й учень досягають ефективного взаєморозуміння в педагогічному процесі». Основними компонентами педагогічної креативності, на її думку, є педагогічна творчість і творче самопочуття (натхнення). Показниками педагогічної творчості виступають винахідливість, здатність комбінувати, дивергентне мислення, візуальна творчість, здатність асоціювати. До творчого самопочуття належать саморегуляція, самоконтроль, емоційна стійкість, вольові якості, почуття радості, рівень працездатності, любов і добре ставлення до людей [10, с. 63].

Педагогічна майстерність в структурі особистості – це система, здатна до самоорганізації, системоутворюючим фактором якої є гуманістична спрямованість [7, с. 31]. Фундаментом професійної майстерності є професійна компетентність (спрямованість і професійні знання становлять ту основу високого професіоналізму в діяльності, яка забезпечує цілісність самоорганізовується); педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення; техніка, яка спирається на знання і здібності, дає можливість виявити внутрішній потенціал учителя, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності. Наповнення кожного компонента педагогічної обдарованості розкривається через характеристики компонентів загальної обдарованості, що відображають специфіку педагогічної діяльності (здібностей вище середнього рівня і мотивації, направленої на рішення задачі), і особливих, власне людських властивостей і якостей, необхідних для педагогічної діяльності.

Література:

1. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. – Казань: Изд-во Казан.ун-та, 1988. – 228 с.

2. Бермес О.А. Педагогические способности и педагогическая одаренность / О.А. Бермес // [Электронный ресурс] Режим доступа: http://nsportal.ru/shkola/materialy-metodicheskikh-obedinenii/library/2015/01/27/pedagogicheskie-sposobnosti-i

3. Ермолаева-Томина Л.Б. Проблемы развития творческих способностей детей // Вопросы психологии. – 1975. – №5. – С.166-176.

4. Князева О. В. Развитие педагогической одаренности будущих учителей начальных классов в художественно-творческой деятельности автореф. дис. … канд. пед. наук: спец. 13.00.08 «Теория и методика профессионального образования» / О.В.Князева. – Волгоград – 2005. – 23 с.

5. Куцевол О.М. Теоретико-методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури: Монографія. – Вінниця: Глобус-Прес, 2006. – 348 с.

6. Лисовская В.А. Формирование творческого потенциала личности воспитателя в педвузе: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / КГПИ им. А.М. Горького. – К., 1984. – 170 с.

7. Педагогічна майстерність: підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін. – К., 1997. – 349 с.

8. Сластенин В.А., Подымова Л.С. Педагогика: Инновационная деятельность. – М.: Магистр, 1997. – 224 с.

9. Уарте Х. Исследование способностей к наукам / Х. Уарте. – М. : Академия наук СССР, 1960. – 320 с.

10. Щербакова Е.Е. Формирование педагогической креативности студентов вуза в условиях профессиональной подготовки: Дис. … канд. психол. наук:19.00.07. – Н. Новгород, 2000. – 196 с.

11. Яковлева В.Д. Развитие творческого потенциала личности школьника / В.Д. Яковлева // Вопросы психологии. – 1996. – № 3. – С.28-34.