Экономические науки/10. Экономика предприятия

Ілляшенко О.В.

Інститут хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Сєверодонецьк)

Управлінський підхід до оцінювання стану системи економічної безпеки підприємства

Методологія оцінювання стану системи економічної безпеки підприємства зустрічається у багатьох публікаціях науковців, таких як: Варналій З.С., Ілляшенко С.М., Корольов М.І., Козаченко Г.В., Ляшенко О.М., Погорелов Ю.С. [1-4], однак єдиного підходу на сьогодні не існує.

Необхідно підкреслити, що значна кількість підходів та пропозицій щодо оцінювання стану СЕБП ґрунтується на визначенні певного інтегрального показника. З одного боку це дозволяє певним чином визначити наявний стан СЕБП (хоча градація параметрів та їх інтерпретація є доволі часто суб’єктивними), а з іншого боку для потреб механізму управління СЕБП такий формалізований підхід є не надто придатним, оскільки не дозволяє конкретизувати місця виникнення основних проблем та оперативно відреагувати відповідними управлінськими рішеннями. Реалії практичної діяльності більшості вітчизняних підприємств потребують не лише узагальнених підходів та абстрактних пропозицій на рівні суб’єкта господарювання, які розроблені на основі отриманого (різними методами) інтегрального показника, а й дієвих конкретних заходів зрозумілих для більшості учасників управлінського процесу. Відповідно враховуючи специфіку функціонування СЕБ та у деяких випадках ускладнену формалізацію параметрів СЕБП, доцільно також використовувати аналітичні методи оцінки, враховуючи при цьому орієнтацію на потреби управління.

Дослідження існуючих підходів до оцінки стану СЕБП дозволяє робити висновки щодо різноманітності індикаторів, які використовуються і їх інтерпретації. Спільним для більшості з них є виокремлення таких індикаторів у межах функціональних складових управління. Значна кількість науковців застосовують основні техніко-економічні показники оцінки діяльності підприємства з майже обов’язковим використанням загальновідомих фінансових коефіцієнтів (ліквідності, платоспроможності та інших). Такий підхід є допустимим, але має і низку недоліків, а саме: існує певна складність у методиці аналізу зв’язку між функціонування СЕБП і зміною вищезазначених показників; такі показники не у повній мірі характеризують рівень захисту підприємства, а у деяких випадках відбувається проста констатація фактів зміни динаміки економічних процесів без можливості визначення причинно-наслідкових зв’язків; не зазначено безпосередніх виконавців або аналітиків, відповідальних за генерацію потрібної інформації з відповідним рівнем достовірності; відсутня програма дій за умови досягнення показниками певного рівня та інші.

Зрозуміло, що у багатьох випадках використання загальновідомих показників обумовлено можливістю їх розрахунку на основі інформації, що генерується планово-фінансовими службами і є доступною для внутрішніх користувачів. Проте аргументація застосування при здійснені оцінки стану СЕБП переважної їх кількості є сумнівною внаслідок надмірного витрачання ресурсів у боротьбі за доволі сумнівний результат. На нашу думку для потреб управління СЕБП у межах певних функціональних складових, таких показників не повинно бути більше 5, при цьому потрібна доволі вагома аргументація вибору саме цих показників і обґрунтування зв'язку з інформаційними потребами оцінки СЕБП. Також необхідно визначити джерела отримання інформації для розрахунку показника та безпосередніх виконавців такого розрахунку, крім того параметри різних показників у межах функціональних одиниць повинні характеризувати як кількісну так і якісну сторони. Тобто жорстка вимога до суто математичного вимірювання показника, не є запорукою його обов’язкового використання і корисності для потреб управління СЕБП. Окрім вищезазначеного, доцільно відмітити кінцевих споживачів такої інформації та можливі варіанти реакції з боку суб’єктів СЕБП на зміни показників.

Основні параметри функціонування СЕБП за якими можна визначити стан СЕБП, обумовлюють і акценти дії механізму управління СЕБП. Тому доцільно більш детально розглянути такі параметри враховуючи існуючу систему менеджменту підприємства з виділенням видів менеджменту (стратегічного, операційного, фінансового, інноваційного, кадрового, маркетингового) та специфіки акцентування уваги на «слабких місцях» СЕБП.

Це забезпечує удосконалення оцінювання стану та механізм управління системою економічної безпеки підприємства з максимально-ефективним використанням ресурсів та мінімальними витратами часу.

Література:

1. Економічна безпека : навч. поcіб. / за ред. З.С. Варналія. – К. : Знання, 2009. – 647 с.

2. Ильяшенко С.Н. Составляющие экономической безопасности предприятия и подходы к их оценке // Актуальні проблеми економіки, 2003. - № 3 (21). - С. 12-19.

3. Королёв М.И. Экономическая безопасность фирмы: теория, практика, выбор стратегии / М.И.Королёв. – Москва: Экономика, 2011. – 284 с.

4. Система економічної безпеки: держава, регіон, підприємство [монографія] / О.М. Ляшенко, Ю.С.Погорєлов, В.Л. Безбожний [та ін.]; за заг. Ред.. Г.В.Козаченко. – Луганськ: Елтон – 2, 2010. – 282 с.