Экономические науки/10. Экономика предприятия

 

Гавловська Н.І.

к.е.н., доцент, Хмельницький національний університет, Україна

 

Ретроспектива розвитку наукових підходів до трактування економічної безпеки

 

До теперішнього часу питання забезпечення, як економічної безпеки держави так і окремого підприємства, є надзвичайно актуальним. Оскільки, економічна безпека характеризує захищеність потенціалу або інтересів від небажаних загроз, здатність зберігати стійкість і рівновагу та гармонізацію інтересів підприємства з інтересами зовнішнього середовища, вона є запорукою успішного функціонування будь-якого підприємства. Більшість авторів розвиток економічної безпеки досліджують у певному часовому форматі, причому періодизація дуже схожа. На нашу думку зазначене питання потребує більш ґрунтовних досліджень як з позиції виникнення самого поняття так і з позиції деталізації етапів його розвитку. Зазвичай вказується американське походження поняття економічна безпека, оскільки саме словосполучення "економічна безпека" стало входити у вживання тільки в роки "великої депресії". У 1934 році за указом президента США Ф.Д. Рузвельта був створений Федеральний комітет з економічної безпеки та Консультативна рада при ньому. Однак це не означало виділення "економічної безпеки" в особливу концепцію. Створений Рузвельтом комітет займався "економічною безпекою" окремих осіб (individuals) [1] – в першу чергу боротьбою з безробіттям. Не випадково головою комітету став міністр праці.

Слід сказати, що поняття "економічна безпека" в англомовних країнах досі використовується переважно в цьому первісному сенсі як захищеність приватних осіб і домогосподарств від різкого погіршення фінансового становища [2]. Щоб подолати наслідки світової кризи і відновити економічний розвиток США був прийнятий Закон про економічну безпеку (The Economic security Act of 1935) [3, с. 47].

В офіційних документах США вираз "економічна безпека" стосовно держави в цілому (на відміну від приватних осіб і домогосподарств) практично не вживається. За словами Ф. Рузвельта, "справжня особиста свобода неможлива без економічної безпеки і незалежності" [4, с. 77].

Розвиток економічної безпеки в 1940-60-х роках характеризується створенням міжнародних асоціацій забезпечення міжнародної економічної безпеки розвинених країн світу, зокрема: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародний центр по регулюванню інвестиційних спорів, Організація країн-експортерів нафти. У цьому випадку виділявся паливно-енергетичний сектор економіки та зосереджувалась увага розвинених країн світу на їх інтеграції та недопущенні паливної кризи [5, с. 8]. Такі інституційні утворення формували глобальне безпекове середовище і встановлювали "правила гри" на міжнародних ринках обумовлюючи певне нормативне поле існування різних держав та суб’єктів господарювання.

В 70-ті роки ХХ ст. термін "економічна безпека" став розглядатися як найважливіша складова національної безпеки і досить швидко набув поширення в розвинених країнах світу. Саме тоді, відстоюючи реалістичну оцінку ситуації, міжнародної обстановки, представники, насамперед, країн Західної Європи виступили за широке використання економічних методів забезпечення національної безпеки [6].Відповідно у країнах Західної Європи термін "економічна безпека" з'явився у 70-тих роках і спрощено трактувався "як економічний метод забезпечення національної безпеки" [7, с. 12].

На початку 1970-х рр. президент Р. Ніксон створив Раду з міжнародної економічної політики з причини зростання інфляції через війну у В’єтнамі. У Меморандумі від 19 січня 1971 р. Р. Ніксон зазначав, що економічна безпека стосується проблем міжнародної торгівлі, інвестицій, платіжного балансу, загального стану фінансових ринків [8] .

Найбільшою офіційною організацією, що займається комплексними питаннями, у тому числі економічної безпеки в Європі є організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Вона об'єднує 56 країн, які розташовані у Європі, Центральній Азії та Північній Америці. З 1973 по 1975 роки проводилися "Наради з безпеки і співробітництва в Європі", які названі згодом "Гельсінські угоди" та створені з ініціативи СРСР і соціалістичних держав Європи. У ході проведених форумів булі прийняті заходи із зміцнення економічної безпеки в Європі. Серед учасників налічувалося 33 європейських держав, США і Канади. Нарада проводилася в три етапи з 1973 по 1975 роки і завершилася підписанням Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі [9, с. 311].

Офіційного статусу термін "економічна безпека" набув у 1985 році на 40-й сесії Генеральної асамблеї ООН, де було прийнято резолюцію "Міжнародна економічна безпека". У ній була визначена необхідність сприяти вирішенню даної проблеми з метою створення умов для соціально-економічного розвитку та прогресу кожної країни. На 42-й сесії Генасамблеї ООН прийнята Концепція міжнародної економічної безпеки, що узагальнювала глобальні проблеми, наявні в даній області і засоби їх подолання. Виникнення цих проблем пов'язано з об'єктивними соціально-економічними та природними процесами, що стосуються життєвих інтереси всіх країн і народів і вимагають для свого рішення скоординованих дій світового співтовариства [10, с. 385].

У 1991 році відбулася зміна курсу країн колишнього Радянського Союзу на формування ринкової системи господарювання. Економічна безпека держав акцентувалась на збереженні їх економічної незалежності. У цей період підприємствам необхідно було перебудовувати свою діяльність повністю під ринкові закони, чого багато з них не витримали. Економічну безпеку підприємствам тепер необхідно забезпечувати самостійно, а не очікувати цього від держави [5, с. 8-9]. У 1988 році в Росії з’являються перші оглядові статті напряму дослідження економічної безпеки. А в 1994 році зростає активність вітчизняних вчених в області дослідження економічної безпеки України та підприємств. На сучасному етапі створено вагомі наукові школи провідних вчених, які займаються дослідженнями економічної безпеки [5, с. 9]. У 1993 – 1994 роках було прийнято країнами колишнього Радянського Союзу державних нормативно-правових актів з питань забезпечення національної економічної безпеки. У цей період відбулося формування механізму забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз [11, с. 312].

В Україні вивчення проблем економічної безпеки, як і загалом національної безпеки, розпочалося після здобуття державної незалежності, особливо після створення у 1992 р. Ради національної безпеки України [12] та організації у 2001 р. Національного інституту проблем міжнародної безпеки. У системі національної безпеки, яка сформувалася до того в СРСР, пріоритетне значення мала військова і державна безпека, а проблеми економічної безпеки підпорядковувалися їм [15]. У 1997 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію національної безпеки України, де національна безпека визначалася як "стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз" [14, с. 184]. Також, у 1997 році відбулося прийняття програмно-цільових документів із забезпечення національної безпеки України, з метою формування сприятливого та передбачуваного правового поля для розвитку підприємництва і реалізації права на підприємницьку діяльність; забезпечення демократизації суспільства, поліпшення добробуту громадян, формування цивілізованого конкурентного середовища [11, с. 312]. У 1998 р. було ухвалено Концепцію економічної безпеки України, де її суть визначено як "... спроможність національної економіки забезпечити свій вільний, незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих варіантів розвитку подій, та здатність Української держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз" [15]. У 2003 р. було прийнято новий закон "Про основи національної безпеки України" (після чого Концепція національної безпеки України втратила чинність), де в ст. 1 національна безпека визначається як "захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам" [16].

Як зазначено в літературних джерелах, погляди на визначення поняття економічної безпеки підприємства пройшли певну еволюцію. Спочатку термін "економічна безпека підприємства" використовувався в значенні забезпечення умов збереження комерційної таємниці та інших секретів підприємства, тобто в значенні забезпечення захисту певної інформації. Таке тлумачення економічної безпеки було характерним для публікацій початку 90-х років ХХ століття [17, с. 68]. Трохи пізніше з'явився інший підхід до тлумачення поняття економічної безпеки підприємства. Цей підхід виник у зв'язку з різким спадом виробництва в Україні, а також у зв'язку зі зміною економічних функцій держави, яка вже не була основним інвестором та споживачем продукції. Згідно з цим підходом, економічна безпека – це такий стан підприємства, який забезпечує здатність протистояти несприятливим зовнішнім впливам [18, с. 256]. Наступний етап характеризувався розглядом поняття "економічна безпека" з позиції рівня забезпеченості його функціональних складових (фінансової, кадрової, інформаційної, техніко-технологічної, екологічної, політико-правової, силової, продуктової та ін.) [19, с. 25].

З цим можна погодитися, адже економічна безпека підприємства поняття багатогранне, оскільки, сама система економічної безпеки складається з багатьох елементів дестабілізація яких загрожуватиме діяльності підприємства в цілому.  Таким чином, у сучасних умовах господарювання функціонування механізму забезпечення економічної безпеки підприємства повинно бути направлено не лише на стабілізацію та захист, а сприяти розвитку підприємства та гармонізації економічних інтересів, у тому числі і за окремими функціональними складовими.

 

Література:

1.            Executive Order Establishing the Commitee on Economic Security and the Advisory Council on Economic Security. 29/06/1934. // Social Security in America. Appendix XIII – http://www.ssa.gov./history/reports /ces/cesbookapen13.html

2.            Фомин А. Экономическая безопасность государства [Электронный ресурс] / А. Фомин.// Международные процессы. – 2010. – Том 8. – № 3(24) – Режим доступа: http://www.intertrends.ru/twenty-four/012.htm#note1

3.            Мекшун Л. М. Сутність та рівні економічної безпеки [Електронний ресурс] / Л. М. Мекшун // Імперативи розвитку у суспільно-економічних системах в умовах глобалізації: Тези доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції, Чернігів, 7-8 червня 2013 р. — Чернігів: ЧДІЕУ, 2013.- — С. 47-48. — Режим доступу : file:///C:/Documents%20and%20Settings/Admin/%D0%9C%D0%BE%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%8B/Downloads/IMPERATIVI_2013.pdf

4.            Фомин А. Мировой бизнес и политическая власть // Экономическая безопас- ность государства. – 2010. – Т. 8. – № 3 (24). – С. 71-79.

5.            Отенко, І.П. Економічна безпека підприємства: навчальний посібник [Текст] / І.П. Отенко, Г.А. Іващенко, Д.К. Воронков. – Х.: Вид. ХНЕУ. – 2012 – 256 с.

6.            Поняття економічної безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.superinf.ru /view_helpstud.php?id=543

7.            Васильців Т. Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення : [монографія] / Т. Г. Васильців. — Львів: Арал, 2008. — 384 с.

8.            Memorandum Establishing the Council on International Economic Policy (www/ presidence.ucsb.edu/ws/index.php&pid=3021)

9.            Голіков І.В. Сутність та еволюція поняття економічна безпека [Електронний ресурс] / І.В. Голиков // Проблеми економіки. –2014. – № 1. – С. 309–314. — Режим доступу : http://www.problecon.com/pdf/2014/1_0/309_314.pdf

10.       Листопад М.Е. Эволюция представлений об экономической безопасности [Электронный ресурс] / М.Е. Листопад // Теория и практика общественного развития. – 2011. – № 3 — С. 385-387. – Режим доступа: http://www.teoria-practica.ru/rus/files/arhiv_zhurnala/2011/3/ekonomika/listopad.pdf

11.       Голіков І.В. Сутність та еволюція поняття економічна безпека / І.В. Голиков // Проблеми економіки. –2014. – № 1. – С. 309–314.

12.       Жаліло Я.А. До формування категоріального апарату науки про економічну безпеку // Стратегічна панорама. – 2004. – № 3. – С. 97–104

13.       Буравльов В.П., Гетьман В.В. Динаміка розвитку системи національної безпеки України // Стратегічна панорама. – 2006. – №3. – С. 35–41.

14.       Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Національна безпека України. 1994–1996 рр.: Наук. доп. НІСД / За ред. О.Ф. Бєлова та ін. – К.: НІСД, 1997. – 200 с.

15.       Концепція економічної безпеки України /[кер. проекту В. М. Геєць]; Ін-т екон. прогнозування НАНУкраїни. – К. : Логос, 1999. – 56 с.

16.       Закон України “Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №39. – Ст. 351.

17.       Козаченко Г. В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення : монографія / Г. В.Козаченко, В. П. Пономарьов, О. М. Ляшенко. — К. : Лібра, 2003. — 280 с.

18.       Ляшенко О.М. Аналітичний огляд сучасних підходів до визначення сутності економічної безпеки підприємства / О.М. Ляшенко // Вісник Запорізького національного університету. – 2014. – № 1(21). – С. 254–263.

19.       Васильців Т. Г. Фінансово-економічна безпека підприємств України: стратегія та механізми забезпечення: монографія / Васильців Т. Г., Волошин В. І., Бойкевич О. Р., Каркавчук В. В., [за ред. Т.Г. Васильціва]. – Львів: Ліга-Прес, 2012. – 386 с.