Студ. Кірпічонок Д.І.

Національний університет харчових техгологій

ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКУ

Банківські установи діють сьогодні в складних динамічних умовах посиленої конкурентної боротьби, в зв’язку з чим особливої актуальності набувають питання визначення засобів забезпечення конкурентоспроможності банку в довгостроковій перспективі.

Поняття стратегічної конкурентоспроможності складне й малодосліджене. Найбільш повне визначення було  запропоноване В.Е.Рохчиною, О.Н.Вєтровою, А.В.Полянським, які розглядають стратегічну конкурентоспроможность як  багаторівневу економічну категорію і об’єкт управління, що характеризує здатність об’єктів і суб’єктів конкурентоспроможності протягом тривалого часу зберігати і (або) посилювати свої позиції на глобальних, мультинаціональних і локальних ринках на основі формування та (або) розвитку стійких конкурентних переваг, ефективних факторів конкурентоспроможності та стратегічного потенціалу її об’єктів. Під стійкістю конкурентних переваг розуміється здатність переваг тривалий час забезпечувати стратегічну конкурентоспроможність господарської системи.

Місце і роль банку визначається такими процесами: на ринку банківських послуг – формування умов і можливостей для залучення тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб та їх ефективного розміщення для задоволення потреб реального сектора економіки та споживчих потреб населення; у конкурентному середовищі – виокремлення серед конкурентів за рахунок реалізації наявних конкурентних переваг та забезпечення домінуючої конкурентної позиції на ринку банківських послуг або на його окремих сегментах в умовах дестабілізуючого впливу факторів зовнішнього середовища.

Пропонуємо розглядати стратегічну конкурентоспроможність банку як перспективну конкурентоспроможність, що забезпечує його стійкість за будь-яких змін зовнішнього середовища.

Проаналізувавши  ряд визначень вітчизняних та російських науковців та спираючись на запропоноване визначення стратегічної конкурентоспроможності, було виокремлено наступні її критерії:

1.Перспективність, що виявляється у визначенні організацією своєї цільової позиції та здійсненням відповідних управлінських заходів для її формування.

2.Стійкість до змін передбачає здатність організації повертатися до початкових нормативних параметрів діяльності після впливу руйнуючих факторів чи входити на більш високий рівень розвитку шляхом залучення свого потенціалу, використання наявних конкурентних переваг та можливостей.

3.Наявність ресурсів, що обумовлюються необхідністю формування організацією запасу міцності (резервів) для реагування на зміни стану зовнішнього та внутрішнього середовища діяльності.

Концептуальні положення стратегічної конкурентоспроможності банку ґрунтуються на комплексному вивченні проблеми функціонування та розвитку банківської установи в умовах конкурентного ринку,обумовлені високим динамізмом умов ведення банківського бізнесу та необхідністю формування комплексу засобів її забезпечення.

Основні засобами забезпечення стратегічної конкурентоспроможності банку є:

- Формування конкурентоздатного колективу банку. Передбачає формування стратегічної  поведінки працівників шляхом створення ефективної системи відбору, навчання та мотивації персоналу. Система управління персоналом  повинна швидко реагувати на зміни потреб ринку банківських послуг в робочій силі й забезпечувати надання  можливості  працівникам відповідно до їх інтересів підвищувати свій професійний рівень.

- Здійснення стратегічного позиціонування банку. Передбачає формування  цілісного, взаємопов’язаного й структурованого комплексу (системи) послідовних дій (виважених управлінських рішень) в умовах ресурсних обмежень, що спрямовані на укріплення конкурентної позиції банку на ринку з урахуванням зміни його кон`юнктури.

- Створення ресурсних резервів діяльності банку. Передбачає формування банком оптимальних ресурсних резервів для вчасного реагування на зміни зовнішнього середовища.

Щодо особливостей процесу забезпечення стратегічної  конкурентоспроможності банками  різних груп зауважимо, що різниця в їх підходах розкривається на етапі розробки та практичної реалізації кожного з напрямів. Це пов’язано з необхідністю врахування внутрішніх характеристик банку, а саме: кількісних параметрів основних його фінансових показників, розміру, кадрового потенціалу, клієнтської групи та спектру їх специфічних потреб та запитів, рівня менеджменту.

Література:

1.Ансофф И.,Стратегическое управление. Москва: Экономика, 1989. — 303с.

Ветрова Е. Н., Рохчин В. Е., Полянский А. В. Управление стратегической конкурентоспособностью промышленного предприятия на основе развития его потенциала / Науч. ред.: А. Е. Карлик. СПб. : Издательство СПбГУЭФ, 2012.

2.Вовк В. Я.,Концептуальні засади організації стратегічного управлінняконкурентоспроможністю банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://business-inform.net/pdf/2012/9_0/237_240.pdf

3.Фатхутдинов Р. А., Стратегический  маркетинг . СПб.:  Питер,2003.- 347 с.