Студ. Стирта Ю.М.

Національний університет харчових технологій

ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО ТА ТАКТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ПОТУЖНОСТЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

Для сучасних підприємств практичною реалізацією стратегії розвитку виробничих потужностей є їх реконструкція або масштабне технічне переозброєння, яке передбачає залучення значних фінансових коштів. Однією з основних проблем підприємства при цьому є брак коштів на відновлення матеріально-технічної бази виробництва та підтримання відповідного технологічного рівня. Ці параметри серед головних, від яких залежить конкурентоспроможність промислової продукції, а отже і місце на світовому ринку.

Для вирішення цих питань українським підприємствам необхідно створити ефективний механізм залучення додаткових коштів, в основі котрого є управління процесом інвестування. Будь-яке інвестування суб’єкта господарювання починається із пошуку основних джерел фінансування, що має місце на першому етапі управління цим процесом. Сьогодні одержати необхідні ресурси українські підприємства можуть на фондовому ринку шляхом емісії акцій та облігацій чи отримати відповідні позики в світових банках. Тому, необхідно зважати на інвестиційну привабливість підприємства на фондовому ринку та кредитоспроможність підприємства. Щоб краще позиціонувати себе, підприємство має оздоровити свій фінансовий стан, адаптуватись до міжнародних стандартів, структури управління та звітності. Це сприятиме збільшенню ліквідності активів суб’єкта господарювання.  При виході підприємства на фондовий ринок, спочатку треба вирішити, розміщення якого саме типу цінних паперів буде більш вигідним. Якщо дивитись з позиції зменшення вартості залучення інвестиційних ресурсів, то доцільніше буде використати продаж акцій. У свою чергу, це може створити загрозу поглинання підприємства конкурентами. Для того, щоб втримати контроль над головним пакетом активів в межах даного суб’єкта господарювання, краще використати продаж облігацій.

Важливим для залучення інвестицій є також форма власності  підприємства та можливість участі у його статутному фонді інвесторів. Це особливо стосується корпорацій, оскільки саме їх прийнято вважати осередками централізації і концентрації фінансового капіталу у всіх його формах. Для збільшення величини статутного фонду корпорації необхідно створити відповідні умови для залучення фізичних осіб з власним капіталом. Тобто інвестором може стати будь-який громадянин України і отримувати доходи у вигляді дивідендів, відповідно до чинного податкового законодавства. Але для того, щоб забезпечити таке індивідуальне інвестування необхідно поширювати інформацію про переваги привабливих фондових активів. Ще одним джерелом фінансування є внутрішнє інвестування самого  підприємства за рахунок прискореної амортизації. Тут особливу увагу потрібно приділити ставкам оподаткування. Наступним етапом управління є вибір напрямків інвестування. Зазначимо, що обіговий капітал  крім того, що забезпечує в повному обсязі весь виробничий процес, також відповідає за майбутній розвиток підприємства, адже за його рахунок здійснюється оновлення основних фондів. Отримані кошти від інвестицій підприємство може використати у двох напрямках: розширення обсягів виробництва або введення інновацій.

При тактичному плануванні процесу управління виробничими потужностями підприємства операційний менеджер повинен враховувати наявні ресурси і готову продукцію. Тактика розвитку виробничих потужностей — система цілеспрямованих дій щодо забезпечення оптимальної структури, ефективного використання виробничих потужностей. Обґрунтоване формулювання її передбачає аналіз і розрахунок кількості і складу необхідного устаткування на основі його проектної потужності і можливостей його завантаження. При аналізі використання виробничих потужностей визначають такі показники, як ефективність (продуктивність) і навантаження. В основному менеджери зосереджуються на ефективності, але не завжди правильно її оцінюють, що призводить до небажаних наслідків. Здебільшого висока ефективність тлумачиться як ефективне використання ресурсів, хоча насправді це не так, адже ефективна потужність обумовлює реальні обсяги випуску, тому по-справжньому ефективним способом підвищення корисного навантаження є збільшення ефективної потужності. Отже, підвищення навантаження залежить від можливості збільшити ефективну потужність, для чого необхідні знання факторів, що її обмежують.

Отже, для того, щоб створити механізм управління процесом інвестування, який дасть змогу раціонально використовувати інвестиційні ресурси та формувати нові джерела їх надходжень, потрібно розглянути основні етапи його проходження. Цього можна досягти завдяки систематизації трьох управлінських функцій: планування процесу інвестування, організування та контроль. Кожний з цих етапів містить у собі сукупність заходів, проведення котрих дасть змогу забезпечити ефективне інвестування на підприємстві, з метою покращання його технологічного рівня та матеріально-технічної бази виробництва. А при тактичному управлінні операційний менеджер повинен враховувати наявні ресурси і готову продукцію повсякчас, а саме — систему цілеспрямованих дій щодо забезпечення оптимальної структури, ефективного використання виробничих потужностей.

Література:

1. Старжегородська М.О. Шляхи підвищення ефективності використання виробничих потужностей //Інвестиції: практика та досвід.–2013.–№14–С. 13-17;

2. Шмідт М.П., Кудря Я.В. Фінансово-економічна сутність управління виробничими фондами України // Фінанси України. – 2010. – №10. – С. 53-62.

3. Шкільнюк О.М. Оподаткування, як фактор посилення інноваційної діяльності. – http://uiis.com.ua/conf_25.