Самчук Г.П.

Національний університет харчових технологій

Стан та проблеми розвитку цукрової галузі в Україні

Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими грунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. Коріння галузі сягає 20-х років XIX століття. Однак її матеріально-технічна база неодноразово зазнавала значного руйнування, а вирощування цукрових буряків опинялось у кризі, як це, зокрема, бачимо і в останні роки.

На сьогоднішній день виробники цукру в Україні знаходяться досить в нелегкому становищі. Протягом 2010-2013 років чимало виробників цукру змушені були збувати свою продукцію нижче від собівартості. Цукрові заводи різних масштабів масово залишали ринок, і 2013/2014 маркетингового року запустилося і почало працювати вдвічі менше цукрових заводів, аніж роком раніше. Перешкодами до відновлення ефективного функціонування ринку є перехідні запаси цукру, що залишилися з минулого сезону.

На даний момент в Україні випускають продукцію лише 32 цукрові заводи, тобто лише одне із шести підприємств галузі, які працювали в країні до здобуття нею незалежності . Крім прагнення наживи "працівників газового різака і металобрухтових прес-ножиць", масове різання підприємств на металобрухт відбувалося тому, що зруйнувалася система, в якій галузь працювала раніше. Передусім Україна змушена була обмежитися забезпеченням потреб внутрішнього ринку. Виходячи з норми 38 кг на душу населення вітчизняним покупцям потрібно не більш як 2 млн т цукру на рік, що втричі менше від обсягу, який Україна виробляла до 1990 р.

За радянських часів наша країна (тоді ще республіка СРСР) була одним із найбільших у світі постачальників цукру, виробляючи 12–15% від загальносвітового обсягу і забезпечуючи потреби інших республік. Більше половини із 318 заводів, які давали 62% виробленого в рамках усього Радянського Союзу цукру, перебували в Україні, адже саме тут виявився більш родючий ґрунт для вирощування буряків, аніж в інших регіонах. Виробництво цукру було вибрано одним із пріоритетних напрямів сільського господарства для України.

Ще одним бар’єром для розвитку цукрової галузі в Україні, починаючи з 90-х років минулого століття і до 2004 р., стала контрабанда цукру-сирцю, виробленого з цукрової тростини, дешевшої, аніж сировина з буряків. Приплив дешевого цукру з екзотичних країн міг поставити під загрозу зникнення всю галузь (імпорт доходив до третини річного споживання), якби 2006 р. не було внесено зміни до нормативного законодавства і не було закрито шляхи для цієї незаконної діяльності.

Після вступу України до СОТ у 2008 році, річну квоту на імпорт цукру-сирцю встановили на рівні 260 тис. т на рік. Приблизно такий же розмір квоти зберігається й нині. Основні поставки за цією квотою зазвичай припадали на Бразилію та Кубу. Наявність квоти, яка становить близько 13–14% від внутрішнього споживання, стримує масований дешевий імпорт, який міг би завдати істотної шкоди вітчизняній промисловості. Водночас поставки за квотою ефективно регулюють можливий дефіцит цукру на ринку, який може виникати час від часу.

Стан розвитку цукрової галузі в Україні можна простежити за допомогою динаміки виробництва цукрових буряків, що відображена у таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка виробництва цукрових буряків за 2008-2014рр.

	Рік
Показник	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Площа, млн..га	0,4	0,3	0,5	0,5	0,4	0,3	0,4
Виробництво млн..т	13,4	10,1	13,7	18,7	18,4	10,7	15,9
Урожайність т/га	35,6	31,5	28,0	36,3	41,1	39,7	45,0

Наявність надлишкового цукру на ринку впродовж 2010-2013 років негативно впливала на виробників та переробників цукрових буряків. Впродовж цього періоду спостерігалося перевиробництво цукру. Існувала потреба переробки вирощених цукрових буряків та імпортованої цукрової тростини у 2010 та 2011 роках. Проте у 2012 році ситуація змінилась. Переробні підприємства використовували цукрову сировину виключно вітчизняного виробництва. За цей рік цукру виробилося більше за потреби населення та вітчизняної кондитерської промисловості. При постійному зростанні виробничих витрат доходи від реалізації продукції залишалися на сталому рівні, що стримувало виробництво.

Динаміка виробництва та споживання цукру в Україні зображена на рисунку 1:

Обсяг виробленого цукру, станом на 1 січня 2014 року становив 10789 тис.т , а перехідні залишки солодкого піску в країні перевищували 800 тис. т. Тож загальна пропозиція цього продукту сягала 2,1 млн т за потреби внутрішнього ринку близько 1,7-1,8 млн т.

Підсумовуючи вищесказане необхідно відмітити, що основними причинами спаду виробництва є:

1) економічна криза і послаблення ролі держави у розвитку цукрового виробництва;

2) втрата економічної зацікавленості виробників у вирощуванні цукросировини;

3) недосконалість механізмів економічного регулювання виробництва, що призвело до серйозних соціальних наслідків - втрати робочих місць, зниження рівня заробітної плати, росту заборгованості, зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів тощо;

4) порушення цінового паритету, що спричинило вимивання обігових коштів спочатку сільськогосподарських товаровиробників, а згодом і цукрової промисловості;

5) втрата зовнішніх ринків збуту цукру;

6 практична відсутність кредитування виробника, що вимушено призвело до переходу на давальницькі схеми переробки сировини і бартерні відносини у галузі;

7) нерозвиненість ринкових відносин у сфері виробництва, переробки і реалізації цукру;

8) інтервенція на український ринок цукру з тростини, цукромістких продуктів та насіння;

9) майже повна відсутність інвестицій у галузь, її непривабливість для вітчизняних і зарубіжних стратегічних інвесторів;

10) відсутність чіткого законодавства щодо організації виробництва та регулювання ринку цукру.

Подолання кризової ситуації на ринку цукру стало національною проблемою, розв’язання якої має не тільки важливе економічне, а й політичне значення.

Сьогодні в Україні потрібно формувати регульований ринок цукру, а основною фігурою на ньому має бути його виробник. З теоретичних позицій і на практиці доведено, що ефективне функціонування такого ринку можливе за умови його цілісності й завершеності. Якщо бракує хоч одного елемента, ринок не може нормально функціонувати, або не функціонуватиме зовсім. Зміна стратегії і тактики формування ринкових відносин у цукробуряковому виробництві, чітке дотримання правил гри, тобто використання відповідних економічних, організаційних і правових методів, дозволить змінити на краще соціально-економічну ситуацію у галузі, відновити гідне становище сільськогосподарських товаровиробників на вітчизняному ринку цукру, дати нові робочі місця, поліпшити соціальні умови життя працівників та їхніх родин.

Одним із основних шляхів розв’язання існуючих проблем у цукровій галузі було б розроблення та ухвалення нового "цукрового закону", оскільки діючий на сьогоднішній день закон, що прийнятий у 1999 році, регламентує ціну на цукор і цукровий буряк, не стимулює розвиток цукрової галузі в Україні.

Однією з головних передумов для відродження цукроваріння в Україні повинна стати широка державна підтримка: підтримка виробництва насіння у промислових масштабах, підтримка бурякоцукрової галузі, підтримка програм виробництва біоетанолу та енергоощадних технологій тощо. Але, на жаль, у цих питаннях не завжди є державне розуміння та відповідні дії.

Література:

1. Цукровий прогноз //журнал «Агробізнес Сьогодні» - 2014.-№4. –

2. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики та продовольства України http://minagro.gov.ua/

3. Аналітичний огляд ринку ринку цукру за квітень 2014 року: журнал “Моніторинг біржового ринку” – 2014р. - №4. – с.38. –