Экономические науки/16. Макроэкономика

К.е.н. Небава М. І., Денисенко В. О.

Вінницький національний технічний університет, Україна

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ГОЛОВНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ

У сучасному світі глобальні суперечності між великими державами розгортаються в умовах глобалізації, тобто в умовах їх зростаючої економічної та політичної взаємозалежності, коли вигоди від прямих військових зіткнень і перемоги над ворогом значно поступаються місцем вигодам від взаємного співробітництва.

Сучасні глобалізаційні процеси дедалі більше визначають головні тенденції розвитку світової економіки та політики ХХІ ст., а також призводять до кардинальних змін у міжнародному безпековому середовищі, яке стає дедалі більш динамічним і суперечливим.

Під впливом глобалізації відбуваються трансформації у міжнародній системі, розширюється склад учасників міжнародного політичного процесу. Разом із національними державами на сучасній світовій арені діють міжнародні об’єднання, організації та інші недержавні інституції. Більшість дослідників сучасних процесів у сфері міжнародних відносин вважає, що національна безпека зараз не може бути гарантована без тісної співпраці із впливовими міжнародними структурами безпеки субрегіонального, регіонального та глобального рівнів [1,2]. Але, як показує сучасна світова практика, ефективність функціонування міжнародних структур безпеки значною мірою стримується недосконалістю існуючих механізмів міжнародного правопорядку, що ставить під питання міжнародне право загалом.

Водночас відбувається послаблення базових інститутів міжнародного регулювання, які виявляють недостатню ефективність у протидії сучасним викликам і загрозам.

Головні позиції в наднаціональних і транснаціональних інституціях займають провідні держави світу, які здебільшого і домінують у глобальних економічних процесах та впливають на вирішення проблем міжнародної безпеки. Водночас відбувається посилення впливів транснаціональних корпорацій та фінансових груп на економічний і суспільно-політичний розвиток національних держав, що супроводжується зниженням ролі останніх у вирішенні широкого кола питань політики та безпеки на світовому, регіональному й національному рівнях.

На тлі посилення взаємодії і взаємної залежності країн світу формуються нові «центри сили», конкуренція між якими за вплив та ресурси постійно зростає. Збільшується рівень відкритості міжнародної системи, що відкриває нові безпрецедентні можливості й водночас формує нові загрози та виклики безпеці на глобальному, регіональному та національному рівнях. Нагальною потребою стає створення більш гнучких систем безпекової взаємодії, здатних швидко й ефективно реагувати на нові виклики.

Нове розміщення й співвідношення політичних сил порушує баланс сил та інтересів у світі, змінює характер, масштаби й зміст колишніх викликів, загроз і ризиків. Регіональні й локальні безпекові виклики дедалі більше глобалізуються, набуваючи більш комплексного характеру.

Процеси глобалізації перетворилися на найважливіший чинник впливу на безпекову та оборонну політику провідних країн світу на найближчу, середньо- та довгострокову перспективи, що ставить перед Україною нагальне завдання визначити та оцінити характер і значущість сучасних викликів і загроз для її національної безпеки [1, с.5].

У глобалізованому суспільстві негативні наслідки глобалізації значно більше вражають державу, яка залишилася поза межами простору розвинених країн світу. Україна знаходиться на стику країн, які отримують переваги глобалізації, і тих, які зазнають її негативних наслідків. Об’єктивна неможливість швидкої інтеграції України до Європейського Союзу перетворює її на плацдарм для з’ясування стосунків між Заходом і Сходом. Ситуація невизначеності, у якій з огляду на це опинилася Україна, диктує свої правила гри, за якими наша держава має здійснювати непослідовну та прив’язану до політичної й економічної кон’юнктури політику.

В умовах дестабілізаціїї міжнародного простору безпеки підвищується вірогідність реалізації потенційних безпекових викликів для України. Тут, зокрема, необхідно визначити і конкретизувати загрози в найважливіших сферах життєдіяльності держави. До зовнішніх загроз, безумовно, необхідно віднести зовнішню агресію Росії («гібридна війна), територіальні претензії, зовнішній тиск на політику держави, іноземне втручання у внутрішні справи, зовнішні дії, спрямовані на послаблення економічного суверенітету держави, інформаційні спецоперації проти стабільності у державі та встановлення зовнішнього контролю за її інформаційним простором тощо. До внутрішніх загроз відносять сепаратизм, корупцію, організовану злочинність, політичну нестабільність, демографічну деградацію, слабкість державних інститутів тощо.

До особливого типу загроз можна віднести політичні, економічні, військово-політичні загрози національним інтересам і безпеці України, які, будучи за формою вияву внутрішніми, за джерелами виникнення є зовнішніми. До них можна віднести кризи у постачанні і транзиті енергоносіїв, зовнішню підтримку внутрішньої нестабільності та сепаратизму, бойові дії на Сході України, діяльність міжнародного криміналу, терористичних організацій на території України тощо [1, с.11]. Особливо варто зазначити, що відсутність чіткої межі між внутрішніми та зовнішніми загрозами є однією із суттєвих ознак сучасного національного безпекового середовища.

Література

1. Міжнародне безпекове середовище: виклики і загрози національній безпеці України / Б. О. Парахонський, Г. М. Яворська, О. О. Резнікова ; за ред. К. А. Кононенка. – К. : НІСД, 2013. – 56 с.

2. Горбулин В. Без права на покаяние / В. Горбулин. – Харьков : Фолио, 2009. – С. 302.