Хващинська О.А., Алексєєва Н.Ф.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Агротуризм як вид підприємницької діяльності

Одним з видів екзотичного туризму для сучасного жителя є агротуризм.

Агротуризм – це відпочинок у приватних господарствах сільської місцевості, цікавої туристичними об’єктами. Основне, що приваблює у цьому виді туризмі – це комплекс чинників, що сприятливо впливають на людину: оздоровчий, естетичний, пізнавальний.

Україна має чудові можливості для розвитку агротуризму. В усіх її регіонах є пам’ятки історії та культури світового рівня, унікальні природні заповідники. Найактивнішими регіонами, що розвивають агротуризм на своїй території, вважається Закарпатський, Івано-франківський, Вінницький, Київський, Львівський, Полтавський і Кримський.

Офіційно зареєстровано лише близько трьох тисяч селянських садиб, які надають послуги з агротуризму. За даними опитувань, понад мільйон із них могли б запропонувати туристам свої помешкання [2].

А поки що агротуризм розвивається у двох напрямах: як додатковий підробіток, коли людина займається фермерством чи іншим видом діяльності на селі й водночас здає в оренду кілька кімнат свого будинку і як основне заняття [3].

Цей різновид туризму сприяє розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, а сільським господарям дає можливість поліпшити своє фінансове положення.

На жаль, на території України не існує чіткої нормативно-правової бази і чітких концепцій розвитку такого виду туризму. Звітність об’єктів, зайнятих у агротуризмі зводиться до спискового обліку садиб. Статистичних даних не можливо знайти в жодних довідниках, і така інформація втрачається, як і інформація про прибутки таких суб’єктів.

Розвиток агротуризму відповідає основним пріоритетним завданням прийнятої в Україні концепції щодо переходу до зеленої економіки таким як: підвищення ефективності використання ресурсів та управління ними; модернізація існуючої та будівництво нової інфраструктури; підвищення добробуту населення та якості навколишнього середовища через рентабельні шляхи пом'якшення тиску на навколишнє середовище [1].

Зважаючи на основні поняття агротуристичної діяльності сформовано модель розвитку агротуризму в Україні (таблиця 1).

Таблиця 1 – Модель організації агротуризму в Україні

Умови проживання (типи поселень)

- у будинку сільського господаря (агросадибі) з послугами харчування у вигляді: сніданку; сніданку та обіду / вечері; повний пансіон (триразове харчування);

- у будинку сільського господаря (агросадибі) без харчування;

- в окремо орендованій агросадибі в межах сільської місцевості з харчуванням / без харчування;

- агрокемпінг (без харчування на базі особистого селянського господарства / агросадиби);

- нічліг у межах агросадиби із самообслуговуванням (як варіант – ночівля на сіні).

Види діяльності

- пішохідні, кінні, велосипедні прогулянки; катання на безмоторних човнах, байдарках; риболовля та мисливство;

- збирання грибів, ягід та лікарських рослин;

знайомство з побутом і традиціями регіону;

гастрономія (споживання та самостійне приготування страв місцевої кухні);

- допомога господарям у сільськогосподарських роботах, догляд, випасання та годівля тварин;

екскурсії та агророзваги (як приклад – кукурудзяні лабіринти);

- гіпнотерапія (аромотерапія, апітерапія);

- ярмарки, фольклорні й тематичні вечори тощо.

Значення

- підтримка та розвиток сільського регіону;

- екологічна просвіта та виховання;

- підтримка сільськогосподарського виробництва;

- поліпшення якості та умов проживання сільських жителів.

Таким чином, в сучасних економічних умовах, коли якість життя сільського населення залишається вкрай низькою, а значна частина сільських територій продовжує деградувати, зростає значення диверсифікації сільської економіки. Можливо розвиток агротуризму не робить істотного впливу на національну економіку, чекати від нього значної податкової віддачі не варто, проте агротуризм – це альтернативна зайнятість для жителів села, завдання якої є дати імпульс розвитку окремих сільських поселень, підвищенню рівня доходів їхніх жителів, припиненити міграційні потоки з села в місто за рахунок створення додаткових робочих місць, знизити соціальну напруженість на селі шляхом організації нового специфічного сектора місцевої економіки.

Розвиток агротуризму як форми підприємницької діяльності в Україні сьогодні має ряд невирішених проблем, основними з яких є відсутність в потенційних учасників такого виду діяльності знань основ ринкової економіки, основ бізнес-діяльності, можливості здійснення реклами, нерозвиненість інформаційних мереж, недосконалість відповідної законодавчої бази, а саме основне – відповідних кваліфікованих кадрів та державної підтримки розвитку агротуризму.

Саме тому, зважаючи на сучасний стан економіки України, збільшення попиту на відпочинок в природному середовищі, та враховуючи необхідність створення сучасного ринку пропозицій відпочинку у сільській місцевості, необхідною є підтримка з боку держави. Це створення максимально спрощеного доступу сільського населення до діяльності у цій сфері, надання йому відповідних преференцій, у тому числі, й податкових, зокрема, прийняття Закону України «Про сільський зелений туризм» [2].

Тож, можна зазначити, що агротуризм безсумнівно є дуже перспективним і важливим видом діяльності. Тож, не зважаючи на певні проблеми, розвиток його у нашій державі з кожним роком набуває все більшої потужності.

Література:

1.                     Закон України «Про сільський зелений туризм»: станом на 12 квітня 2007 року/ Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – К.: Парламент. вид-во, 2007. – № 3467. – Ст. 86

2.                     Литвиненко Н. В. У село на відпочинок / Н. В. Литвиненко. – Сільські вісті. – 2008. – 13 черв.

3.                     Філіпенко І. І. Зелене світло – «зеленим» садибам. (Сільський туризм допоможе боротися з бідністю на селі) / І. І. Філіпенко. – День. – 2008. – 10 квіт.