Панасюк М. А.
Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Теорія гри та поняття управлінських рішень

Теорія гри як одна з різновидів теорій математичних моделей, яка займається прийняттям консенсуальних рішень за умови існування конфлікту та намагається відобразити у математичному контексті, а також зафіксувати поведінку в стратегічних ситуаціях, в яких вірогідність успіху суб’єкта залежить від стратегії інших учасників [1]. У теорії гри використовується таке поняття, як «управлінське рішення». У процесі здійснення ефективної діяльності визначаються цілі, досягнення яких можливе лише внаслідок дій, які виконуються у визначеній послідовності та є способом вирішення завдань, саме вони і визначають стратегію. Управлінські рішення у процесі організації діяльності забезпечують ефективну організацію процесу виробництва, розподілу та забезпечення контролю їх дотримання.

Автором фундаментальної теорії ігор є математик Дж. Фон Непман та економіст О. Моргенштерн. Продовжували розвиток теорії Неш Джон, Зелтен Райнхард, Харшаньї Джон Чарльз, які в 1994 р. стали отримали премію імені Альфреда Нобеля з економіки "за пріоритетний вклад в аналіз некооперативних ігор". Щодо визначення поняття «управлінське рішення» О. Кузьмін та О. Мельник зазначають, що воно є підсумком економічної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів, які застосовуються у менеджменті та на основі якого здійснюється безпосередній вплив на керовану систему[3].

Поєднання таких понять, як конфлікт, прийняття рішення в конфлікті та його оптимальність є логічною основою існування теорії ігор, вони розглядаються у найширшому аспекті. Їхні формалізації відповідають змістовним уявленням про відповідні об’єкти.

Основними правилами, які є базою для ведення теорії ігор є:

· реальна бізнес-ситуауція, яка використовується як основа;

· актуальність її у часі (максимальний термін її використання з часу виникнення-5 років);

· залучення реальних компаній, а не урядових організацій або неприбуткових утворень;

Для дослідження конфліктної ситуації розпочинається побудова її формалізованої спрощеної моделі. Щоб побудувати дану модель необхідно:

· чітке описання конфлікту;

· уточнення кількості учасників (гравців);

· усі можливі варіанти способи (методи) дій для гравців (стратегії);

· розрахунок результатів гри при виборі деякої стратегії (виграші або програші гравців).

На даному етапі існування теорії ігор, можна зауважити відсутність чіткої їх класифікації, проте вибір напрямків, за якими вони можуть класифікуватися:

· кількість гравців;

· кількість стратегій;

· характер взаємовідносин;

· характер виграшів;

· вид функції виграшів;

· тощо.

За кількістю можливих стратегій гравців ігри діляться на:

· скінчені;

· нескінчені.

Скінченою грою є гра, кожен гравець, якої має скінчене число стратегій.

Стратегією в теорії ігор називають сукупність норм і правил, які безпосередньо вказують гравцю, який вибір він має зробити під час деякого ходу в залежності від ситуації, яка складається під час проведення гри.

За характером виграшів ігри ділять на:

· ігри з нульовою сумою;

· ігри з ненульовою сумою.

Грою з нульовою сумою є така, сума виграшів всіх гравців якої в будь-якій партії дорівнює нулю, тобто у грі з нульовою сумою загальний капітал гравців не змінюється, а перерозподіляється між ними.

Більшість з економічних ситуацій можна розглядати як ігри з нульовою сумою. Зокрема, гра двох гравців з нульовою сумою називається антагоністичною, так як цілі, які мають гравці протилежні: виграш одного відбувається лише за рахунок програшу іншого [4].

Ситуації (або сукупність різновидів ситуацій), які задовольняють в деякій грі певні вимоги оптимальності і є розв’язками даної гри.

Слід вказати на наявність певних бар’єрів використання аналітичних інструментів теорії ігор. В деяких перерахованих випадках їх можна використовувати за умови отримання додаткової (спеціальної) інформації:

· у випадку, коли у підприємств склалися протилежні думки щодо гри, в якій вони беруть участь, або коли вони недостатньо проінформовані щодо можливостей супротивників;

· невелика кількість ситуацій рівноваги;

· у випадку, коли ситуація прийняття управлінського рішення не є занадто складною, тобто, гравці зможуть обрати найкращі для себе варіанти.

Експериментально доведено, що при збільшенні етапів гри до десяти –гравці вже невзмозі використовувати відповідні алгоритми та продовжувати гру з рівновагомими стратегіями [3].

Теорія гри нерозривно пов’язана з поняттям управлінського рішення. Розглядаючи управління як діяльність суб’єкта з метою впливу на об’єкт для досягнення цілей організації, підприємства або установи, управлінське рішення буде мати також два значення. Перше – «управлінське рішення» – певний документ фахівців, керівників, який містить завдання, напрями і кроки, терміни, ресурси подальшої діяльності. А друге, «управлінське рішення» – розгорнутий у часі логіко-розумовий, емоційно- психологічний, організаційно-правовий процес, який здійснюється в межах компетенції суб'єкта управління, внаслідок чого виникає проект зміни в організації, підприємстві, установі в цілому або окремих їх ланках. Слід наголосити, що в законодавстві України також зустрічається два підходи до визначення поняття «управлінське рішення»:

1) управлінське рішення – директивний акт цілеспрямованого впливу на об'єкт управління, який характеризує конкретну управлінську ситуацію і містить заходи, програму досягнення мети [1] .

2) управлінське рішення – процес цілеспрямованого впливу на об'єкт управління, викликаний конкретної ситуацією, який містить заходи та спосіб досягнення мети [2].

Підсумовуючи зазначене, можна стверджувати, що поняття «управлінське рішення» та теорія ігор є досить взаємопов’язаними. Реальна цінність управлінського рішення є очевидною тільки після його здійснення, особливо, в проведенні теорії гри Для цього необхідно заручитися підтримкою всіх, хто причетний до виконання рішення, встановити зворотний зв'язок, тобто треба зіставляти результати виконання рішень на всіх наступних стадіях, мати дані про те, що змінилося з початком реалізації рішення, щоб вчасно скорегувати його, поки передбачуваному процесу не заподіяно значної шкоди. Управлінське рішення має реалізовуватися за конкретним алгоритмом, тобто логічною послідовністю дій для досягнення цілей.

Література:

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2003. – 416 с

2.Васильев В.А. Модели экономического обмена и кооперативные игры. – Новосибирск: Изд-во НГУ, 1984. – 96 c

3. Мак-Кинси Дж. Введение в теорию игр. — М.: ГИФМЛ, 1960. — 420 с

4. Мулен Э. Теория игр с примерами из математической экономики. — М.: Мир, 1985. — 200 с.