Данілевська Н. В.

Запорізький державний медичний університет МОЗ України,

кафедра психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології та сексології, м.Запоріжжя, Україна

Етіопсихопатогенетична класифікація псевдообсесій

у хворих на шизофренію

Актуальність теми. Згадки про наявність у хворих на шизофренію проявів обсесивного спектру можливо зустріти у повсягденній практиці лікарів психіатрів, втім, недоцільно говорити про те, що у всіх цих випадках мають місце саме обсесії. Навпаки, у більшості клінічних спостережень мова йде про псевдообсесії [1].

Псевдообсесії являють собою семіотичний прояв ендогенного регістру у хворих на шизофренію, який психопатологічно нагадує обсесії, класично пов’язувані із невротичним рівнем ураження психіки, та мають якісні та кількісні відмінності від останніх. Ймовірно етіопсихопатогенез псевдообсесій розташований у площині порушення сфери мислення, а саме: асоціативного процесу накшталт ментизму, ідеаторного автоматизму та/або елементів маячних ідей у рамках параноїдного синдрому [2, 3].

Псевдообсесії, зазвичай порушуючи життєдіяльність та соціальну адаптацію хворих та обтяжуючи облігатні прояви основного захворювання, з важкістю піддаються як диференційній діагностиці, так і лікуванню за рахунок клінічної подібності із обсесіями та недостатньої вивченості їх психопатогенезу.

Тому метою роботи стало покращити розуміння психопатогенезу псевдообсесій за рахунок вивчення та побудови їх етіопсихопатогенетичної класифікації.

Матеріали дослідження. На базі КУ «Обласна психіатрична лікарня» ЗОР було обстежено 48 хворих на шизофренію (F20) із наявністю псевдообсесивних проявів у структурі захворювання.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний, анамнестичний, катамнестичний.

Результати дослідження дозволили побудувати наступну класифікацію проявів обсесивного спектру у хворих на шизофренію.

За внутрішньою психопатогенетичною структурою псвдообсесій їх стало можливо розділити на:

а) «чисті» псевдообсесії – структура яких влключає лише облігатний компонент – в генезі якого лежить «застійний» осередок патологічно інертного збудження (згідно фізіологічної теорії генезу обсесій) на тлі ультрапарадоксальної фази гальмування кори головного мозку («хронічний гіпнотичний стан» за І. П. Павловим), і які психопатогенетично являють собою елементи параноїдного синдрому.

В їх контексті можливо говорити про передбачувану спільність базисної основи реалізації псевдообсесій і маячіння, де одним з факторів називається розвиток ультрапарадоксальної фази гальмування кори головного мозку («хронічний гіпнотичний стан» за І. П. Павловим);

б) псевдообсесії із «ко-реактивним» аранжуванням – «ко-обсессивною реактивністю» – які включають як ендогенний облігатний компонтент, так і невротичний фкультативний – короткочасні порушення переважно в афективній сфері, які обрамляють [псевдо]обсесивну симптоматику. Дані прояви не є частиною псевдообсесій і фактично являють собою компоненти класичного обсесивного синдрому, або елементи психогенної реакції на зміст псевдообсесій.

За етіопсихопатогенетичною структурою [псевдо]обсесивні прояви стало можливим розділити на наступні варіанти:

а) суто псевдообсесії – що виникають поза зв’язком із невротичним тригер-компонентом;

б) невротично обумовлені псевдообсесії – провокуючими факторами відновлення і повторення псевдообсесій виступають психотравмуючі тригери, що формують патологгічний з’язок «тригер» – «псевдообсесія»;

в) «близнюкові» обсесії – етіопатогенетично пов’язані із псевдообсесіями, фактично представляють собою невротичне дублювання спочатку ендогенних псевдообсесивних явищ – обсессивний розлад невротичного генезу, фабула обсессій якого повторює ендогенну псевдообсессию;

г) псевдообсесії, поєднані із істиними обсесіями, патогенетично не пов’язаними із псевдообсесіями.

Висновки. В результаті дослідження побудовано класифікацію псевдообсесій, засновану як на психопатологічній, так і на етіопсихопатогенетичній структурі псевдообсесій.

Встановлено, що у хворих на шизофренію домінуючими за психопатологічною класифікацією є «чисті» псевдообсесії – структура яких влключає лише облігатний компонент (такі псевдообсесії виявлялися у 59,00 % хворих, у решти (41,00 %) були наявні псевдообсесії із «ко-реактивним» аранжуванням); за етіопсихопатогенетичною класифікацією – суто псевдообсесії та невротично обумовлені псевдообсесії (35,00 та 34,00 % відповідно), що вказує на превалювання ендогенного компоненту, на відміну від невротичного, у генезі псевдообсесій.

Систематизація псевдообсесій дозволяє поліпшити розуміння психопатогенезу псевдообсесій з метою встановлення особливостей диференційної діагностики та терапевтичних тактик означеної патології.

Література:

1. Данілевська Н.В. Обсесивний та псевдообсесивний синдром в структурі клінічної картини простої форми шизофренії / Н.В. Данілевська // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки  та  практики: науково-практичний журнал. – Запоріжжя: ЗДМУ. – 2012. – № 2. – С.73.

2. Данілевська Н.В. Диференційно-діагностичні маркери псевдообсесій у хворих на ендогенні психопатологічні розлди / Н.В. Данілевська, О.М. Губанов // Інноваційні методи діагностики і лікування психічних і соматичних розладів психогенного походження (XVII Платонівські читання): Матеріали науково-практичної конференції / За ред. Б.В. Михайлова. – Х.: Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води», 2014. – С. 45 – 46.

3. Чугунов В.В. Психотерапевтический диагноз / В.В. Чугунов и соавт. – Харьков: Наука, 2014/2015. – 536 с.