Педагогические науки/2. Проблемы
подготовки специалистов
К.
пед.н. Волкова В.В.
Запорізький національний університет, Україна
Формування професійно-комунікативної іншомовної культури фахівця у галузі міжнародних відносин
Актуальність проблеми
формування професійно-комунікативної іншомовної культури фахівця у галузі
міжнародних відносин обумовлена негайною необхідністю зорієнтувати систему
національної вищої освіти на вирішення важливого завдання
суспільно-політичного, соціально-економічного і соціокультурного характеру:
забезпечення входження українських професійно-ділових і наукових товариств у
світові інтеграційні процеси; забезпечення успішної адаптації молодих фахівців
у поліетнічному соціокультурному середовищі їхньої професійної діяльності, яка
сприяє встановленню ефективних ділових і особистісних контактів з
представниками іншомовних культур.
Проблема формування іншомовної комунікативної
культури у галузі міжнародних відносин обумовлена низкою протиріч: між потребою
суспільства у фахівцях, які мають достатньо високий рівень іншомовної
комунікативної культури, та недостатньо розробленими технологіями її
формування; між фактичним рівнем знань у галузі іншомовної комунікативної
культури та вимогами, що зростають; між потребою у встановленні міжнародних контактів
на високому професійному рівні та непідготовленістю фахівців у даному напрямку.
Необхідність вирішення вищевикладених протиріч визначила напрямок нашого
дослідження – формування іншомовної комунікативної культури в сфері міжнародних
відносин.
Сучасна наукова думка пов’язує розвиток системи підготовки фахівців
соціально-гуманітарного профілю з культурологічною парадигмою, орієнтованою на
становлення й розвиток «людини культури» [1]. Для фахівців у галузі міжнародних
відносин, які працюють в системі «людина – людина», іншомовна комунікативна
культура є невід’ємною частиною їхньої професійної культури. Такі фахівці
повинні володіти культурою комунікації, прийомами і методами публічних
виступів, бути здатними логічно і правильно передавати свої думки, на рівних
брати участь у дискусіях з представниками інших культур, маючи не тільки
достатній словниковий запас, але і високий рівень сформованості іншомовної
комунікативної культури.
Іншомовна
комунікативна культура фахівця-міжнародника складається із взаємопов’язаних
підструктур: професійно-деонтологічної (прийняття норм деонтології обраного
фаху; усвідомлення значущості професійних гуманістичних ідеалів і цінностей в
сфері міжкультурних комунікацій та міжнародного співробітництва; усвідомлення
відповідальності за свою професійну поведінку; усвідомлення своєї місії носія
рідної культури, прийняття норм толерантності та ін.);
перцептивно-комунікативної (уміння слухати, демонструвати розуміння
висловлювань реципієнта, здатність адекватно сприймати і розуміти мотивацію дій
інших людей, оцінювати емоційний стан партнера; враховувати статеві та вікові
відмінності комунікативних якостей особистості, етнокультурні та інші
особливості партнера); інтерактивно-практичної (застосування практичних мовних
умінь і навичок в комунікаційній сфері, готовність та здатність адаптуватися до
умов праці в міжнародних організаціях, вміння налагоджувати «зворотній зв'язок»
з реципієнтами в ситуаціях особистісно-ділової комунікації; уміння керувати
своїм емоційним станом, адекватне застосування комунікативного інструментарію
для вирішення практичних фахових завдань); професійно-акмеологічного (адекватна
самооцінка своїх особистих сильних і слабких сторін у сфері іншомовної
комунікативної культури, своєї професійної поведінки, усвідомлення необхідності
роботи над своїми недоліками, прагнення до реалізації програм особистісного і
професійного саморозвитку; опанування системи знань про шляхи вдосконалення
комунікативної культури).
На нашу думку, для забезпечення ефективності формування професійно-комунікативної
іншомовної культури фахівця у галузі міжнародних відносин необхідно враховувати
наступні умови: комунікативно-орієнтований характер процесу навчання іноземної
мови на основі ідей міжкультурної комунікації та продуктивної спільної діяльності;
використання інноваційних методів інтерактивного навчання, зокрема методу
проектів.
Як свідчать дослідження,
зокрема праці С. Рубінштейна та Н. Тализіної, використання знань, вмінь і
навичок засновано на перенесенні, а перенесення, перш за все, залежить від
адекватності умов навчання тим умовам, в яких ці знання, вміння і навички
повинні використовуватися [3], [4]. Отже, готувати майбутнього фахівця до
участі в процесі міжмовної, міжкультурної комунікації потрібно в умовах
міжкультурної комунікації, що їх створюють на заняттях і в позааудиторній
діяльності.
Однак мовні і культурні
ситуації, які створюються в навчальному процесі, неможливо повністю прирівняти
до міжкультурних явищ тому, що вони породжуються носіями однієї культури. Тому,
з метою створення реальних ситуацій міжкультурної комунікації, допомоги
студентам у занурюванні в атмосферу традицій, соціальних і професійних норм
країни, мова якої вивчається, в процесі формування іншомовної комунікативної
культури доцільним є використання інноваційних інтерактивних методів, зокрема
методу проектів.
Необхідність
звернення до такої форми навчання обумовлена низкою наявних в ній переваг, а
саме: відсутністю готових і однозначних рішень (моделювання життєвих і
професійних ситуацій); розвитком навичок самоосвіти і самоконтролю; розвитком
навичок групової діяльності; підвищенням інформаційної культури – розвитком
навичок пошуку, збирання, обробки та презентації інформації; підвищенням
мотивації; розвитком самостійності та ініціативи, творчих здібностей,
здібностей тих, хто навчається, до самооцінки; інтеграцією різних дисциплін.
Проектна діяльність передбачає через рішення однієї або декількох проблем,
показати шлях практичного застосування отриманих знань з урахуванням обраного
фаху [2, с. 66].
Проектна методика характеризується
комунікативною спрямованістю, активним залученням студентів до навчальної
діяльності, їх особистою відповідальністю за успішність навчання. Метод
проектів допомагає створити творчу атмосферу, невимушену обстановку і умови для
розвитку «мовної особистості». Не можна стверджувати, що проектна методика
допоможе у вирішенні усіх проблем, які виникають в процесі формування
іншомовної комунікативної культури у сфері міжнародних відносин, але вона є
ефективним засобом розширення мовних знань, комунікативних вмінь і навичок,
всебічного розвитку майбутнього фахівця. Саме використання в професійній
підготовці методу проектів дозволяє створити автентичне віртуальне мовне
оточення, включити студентів у реальні ситуації міжкультурної комунікації,
допомогти їм набути індивідуального досвіду спілкування з іншомовною культурою,
що, в решті-решт, впливає на ефективність формування професійно-комунікативної іншомовної
культури.
Література:
1. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин; сост. С. Г.
Бочаров. – [2-е изд.]. – М. : Искусство, 1986. – 445 с.
2. Новые педагогические и информационные технологии в
системе образования : учебное пособие / Е. С. Полат , М. Ю. Бухаркина, М. В.
Моисеева, А .Е. Петров; под ред. Е. С. Полат . – [4-е изд. стер.]. – М. : Издательский центр
«Академия», 2009. – 272 с.
3. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии ) / С. Л. Рубинштейн. – М., 1940. – С.461-462.
4. Талызина Н. Ф.
Педагогическая психология: Учеб. пособие / – М. : Издательский центр «Академия», 1998. – 288 с.