Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К. пед.н. Волкова В.В.

Запорізький національний університет, Україна

Формування професійно-комунікативної іншомовної культури фахівця у галузі міжнародних відносин

Актуальність проблеми формування професійно-комунікативної іншомовної культури фахівця у галузі міжнародних відносин обумовлена негайною необхідністю зорієнтувати систему національної вищої освіти на вирішення важливого завдання суспільно-політичного, соціально-економічного і соціокультурного характеру: забезпечення входження українських професійно-ділових і наукових товариств у світові інтеграційні процеси; забезпечення успішної адаптації молодих фахівців у поліетнічному соціокультурному середовищі їхньої професійної діяльності, яка сприяє встановленню ефективних ділових і особистісних контактів з представниками іншомовних культур.

Проблема формування іншомовної комунікативної культури у галузі міжнародних відносин обумовлена низкою протиріч: між потребою суспільства у фахівцях, які мають достатньо високий рівень іншомовної комунікативної культури, та недостатньо розробленими технологіями її формування; між фактичним рівнем знань у галузі іншомовної комунікативної культури та вимогами, що зростають; між потребою у встановленні міжнародних контактів на високому професійному рівні та непідготовленістю фахівців у даному напрямку. Необхідність вирішення вищевикладених протиріч визначила напрямок нашого дослідження – формування іншомовної комунікативної культури в сфері міжнародних відносин.

Сучасна наукова думка пов’язує розвиток системи підготовки фахівців соціально-гуманітарного профілю з культурологічною парадигмою, орієнтованою на становлення й розвиток «людини культури» [1]. Для фахівців у галузі міжнародних відносин, які працюють в системі «людина – людина», іншомовна комунікативна культура є невід’ємною частиною їхньої професійної культури. Такі фахівці повинні володіти культурою комунікації, прийомами і методами публічних виступів, бути здатними логічно і правильно передавати свої думки, на рівних брати участь у дискусіях з представниками інших культур, маючи не тільки достатній словниковий запас, але і високий рівень сформованості іншомовної комунікативної культури.

Іншомовна комунікативна культура фахівця-міжнародника складається із взаємопов’язаних підструктур: професійно-деонтологічної (прийняття норм деонтології обраного фаху; усвідомлення значущості професійних гуманістичних ідеалів і цінностей в сфері міжкультурних комунікацій та міжнародного співробітництва; усвідомлення відповідальності за свою професійну поведінку; усвідомлення своєї місії носія рідної культури, прийняття норм толерантності та ін.); перцептивно-комунікативної (уміння слухати, демонструвати розуміння висловлювань реципієнта, здатність адекватно сприймати і розуміти мотивацію дій інших людей, оцінювати емоційний стан партнера; враховувати статеві та вікові відмінності комунікативних якостей особистості, етнокультурні та інші особливості партнера); інтерактивно-практичної (застосування практичних мовних умінь і навичок в комунікаційній сфері, готовність та здатність адаптуватися до умов праці в міжнародних організаціях, вміння налагоджувати «зворотній зв'язок» з реципієнтами в ситуаціях особистісно-ділової комунікації; уміння керувати своїм емоційним станом, адекватне застосування комунікативного інструментарію для вирішення практичних фахових завдань); професійно-акмеологічного (адекватна самооцінка своїх особистих сильних і слабких сторін у сфері іншомовної комунікативної культури, своєї професійної поведінки, усвідомлення необхідності роботи над своїми недоліками, прагнення до реалізації програм особистісного і професійного саморозвитку; опанування системи знань про шляхи вдосконалення комунікативної культури).

На нашу думку, для забезпечення ефективності формування професійно-комунікативної іншомовної культури фахівця у галузі міжнародних відносин необхідно враховувати наступні умови: комунікативно-орієнтований характер процесу навчання іноземної мови на основі ідей міжкультурної комунікації та продуктивної спільної діяльності; використання інноваційних методів інтерактивного навчання, зокрема методу проектів.

Як свідчать дослідження, зокрема праці С. Рубінштейна та Н. Тализіної, використання знань, вмінь і навичок засновано на перенесенні, а перенесення, перш за все, залежить від адекватності умов навчання тим умовам, в яких ці знання, вміння і навички повинні використовуватися [3], [4]. Отже, готувати майбутнього фахівця до участі в процесі міжмовної, міжкультурної комунікації потрібно в умовах міжкультурної комунікації, що їх створюють на заняттях і в позааудиторній діяльності.

Однак мовні і культурні ситуації, які створюються в навчальному процесі, неможливо повністю прирівняти до міжкультурних явищ тому, що вони породжуються носіями однієї культури. Тому, з метою створення реальних ситуацій міжкультурної комунікації, допомоги студентам у занурюванні в атмосферу традицій, соціальних і професійних норм країни, мова якої вивчається, в процесі формування іншомовної комунікативної культури доцільним є використання інноваційних інтерактивних методів, зокрема методу проектів.

Необхідність звернення до такої форми навчання обумовлена низкою наявних в ній переваг, а саме: відсутністю готових і однозначних рішень (моделювання життєвих і професійних ситуацій); розвитком навичок самоосвіти і самоконтролю; розвитком навичок групової діяльності; підвищенням інформаційної культури – розвитком навичок пошуку, збирання, обробки та презентації інформації; підвищенням мотивації; розвитком самостійності та ініціативи, творчих здібностей, здібностей тих, хто навчається, до самооцінки; інтеграцією різних дисциплін. Проектна діяльність передбачає через рішення однієї або декількох проблем, показати шлях практичного застосування отриманих знань з урахуванням обраного фаху [2, с. 66].

Проектна методика характеризується комунікативною спрямованістю, активним залученням студентів до навчальної діяльності, їх особистою відповідальністю за успішність навчання. Метод проектів допомагає створити творчу атмосферу, невимушену обстановку і умови для розвитку «мовної особистості». Не можна стверджувати, що проектна методика допоможе у вирішенні усіх проблем, які виникають в процесі формування іншомовної комунікативної культури у сфері міжнародних відносин, але вона є ефективним засобом розширення мовних знань, комунікативних вмінь і навичок, всебічного розвитку майбутнього фахівця. Саме використання в професійній підготовці методу проектів дозволяє створити автентичне віртуальне мовне оточення, включити студентів у реальні ситуації міжкультурної комунікації, допомогти їм набути індивідуального досвіду спілкування з іншомовною культурою, що, в решті-решт, впливає на ефективність формування професійно-комунікативної іншомовної культури.

Література:

1. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин; сост. С. Г. Бочаров. – [2-е изд.]. – М. : Искусство, 1986. – 445 с.

2. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования : учебное пособие / Е. С. Полат , М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А .Е. Петров; под ред. Е. С. Полат . – [4-е изд. стер.]. – М. : Издательский центр «Академия», 2009. – 272 с.

3. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии ) / С. Л. Рубинштейн. – М., 1940. – С.461-462.

4. Талызина Н. Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособие / – М. : Издательский центр «Академия», 1998. – 288 с.