К.і.н. С.Г. Гузенков, к.філол.н. Г.М. Дядюра,
к.філол.н. Л.Ю. Рагузіна
Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної
освіти
Черкаський державний технологічний університет
Інновації в українській освіті: проблеми та перспективи розвитку
Про
те, що інноваційність стала сьогодні однією із головних тенденцій розвитку
освіти свідчать як назви публікацій та розділів окремих робіт: «Інноваційність
– важлива ознака сучасної освіти» [9, 85]; «Інновації в освіті – основа
модернізації галузі в сучасних умовах» [8], «Інноваційність – важлива складова розбудови
сучасного освітнього простору в регіоні» [10],
«Готовність до інноваційної діяльності як важлива професійна якість педагога»
[4, 7–8], так і кількість публікацій за останні роки. Зокрема, пошук в
електронному каталозі Національної бібліотеки України ім.
В.І. Вернадського показав, що за період 2012–2014 рр. інноваціям в
освіті було присвячено чотири монографії, три збірника матеріалів конференцій,
один збірник наукових праць, два посібника, 37 статей та три автореферати
дисертації.
Наведені
дані свідчать, що проблема інновацій достатньо розроблена на теоретичному
рівні. Доцільним видається проаналізувати практичний аспект проблеми –
інноваційні розробки, представлені вітчизняними закладами освіти на
спеціалізованих виставках.
Щороку
в Україні проходять дві виставки «Сучасні освітні заклади» та «Інноватика в
сучасній освіті», які мають статус міжнародних. Кожна з них передбачає як
проведення конкурсів, так і презентацію досвіду.
Джерелами
інформації для нашого дослідження стали офіційні каталоги виставок. Поза увагою
лишилися конкурсні розробки. Для аналізу бралися заходи (презентації,
конференції, круглі столи, майстер-класи), які проводяться учасниками
безпосередньо під час роботи виставок. Формальною ознакою вибору заходу стала
наявність згадування інновацій у назві.
Новизна
нашої публікації полягає у тому, що вперше інноваційна складова розвитку
української освіти проаналізована на основі практичних розробок, представлених
для ознайомлення широкій громадськості шляхом публічної демонстрації досягнень.
За
період 2012–2014 рр., за нашими підрахунками, тема інновацій була заявлена
у 43 заходах виставки «Інноватика в сучасній освіті» та 39 виставки «Сучасні
заклади освіти».
За
частотою згадування теми розподілилися наступним чином:
1) Інноваційні
технології – 29. Серед них можна виділити такі групи:
а) інноваційні
технології у вихованні, наприклад, у 2014 р. під час виставки «Інноватика
в сучасній освіті» відбувалися семінар Інституту проблем виховання Національної
академії педагогічних наук (далі – НАПН) «Особливості та інноваційні технології
виховання патріотизму зростаючої особистості в сучасних умовах», та презентація
«Інноваційні технології у військово-патріотичному вихованні курсантів Академії
військ імені гетьмана Петра Сагайдачного» [3, 7–8];
б) інноваційні
технології у навчанні, прикладом може бути семінар відділення
науково-методичного забезпечення змісту професійно-технічної освіти Інституту
інноваційних технологій і змісту освіти МОН «Інноваційні технології навчання
учнів з вадами слуху в системі професійно-технічної освіти» [6, 12–13];
в) інноваційні
технології у підготовці фахівців, наприклад, 2013 р. Житомирський
державний університет імені І. Франка проводив круглий стіл «Інноваційні
технології в професійній підготовці майбутнього вчителя іноземної мови» [6,
15].
2) Інновації – 14. У контексті
згадування інновацій можна виділити такі групи:
а) інновації в
освіті (загальний підхід), наприклад, у 2012 та 2013 рр. на виставці
«Сучасні заклади освіти» серед заходів були представлені та круглий стіл
«Інновації в освіті від Intel Ukraine» [5, 13] та презентація
«Інновації в освіті – вимоги часу» компанії «Пролего» [6, 11];
б) інновації у
напрямку діяльності навчального закладу, наприклад, «Інновації вищих навчальних
закладів щодо формування соціальних компетентностей у студентської молоді» [3,
8], або «Інновації в Державній атестації випускників медичного університету»
[3, 12];
в) інновації в
управлінні, наприклад, «Інновації в управлінні загальноосвітнім навчальним
закладом» [2, 8].
3) Інноваційні
підходи – 11. Тут можна виділити наступні контексти:
а) інноваційні
підходи до вирішення проблем, наприклад, «Інноваційні підходи у вирішенні
проблеми цілісного розвитку особистості учнів» [3, 11] чи «Інноваційні підходи
у вирішенні проблем працевлаштування випускників у ДонНУЕТ імені
М. Туган-Барановського» [1, 12–13];
б) інноваційні
підходи до організації навчального процесу та підготовки фахівців. Наприклад,
«Інноваційні підходи до вдосконалення освіти» [7, 16] чи «Інноваційні підходи
до підготовки конкурентоспроможних робітників» [3, 10].
4) Інноваційні
проекти – 5. Як приклад можна навести назву круглого столу Житомирського
обласного педагогічного ліцею «Інноваційні проекти як основа формування творчої
особистості» у 2013 р. [2, 14].
5) Інноваційна
модель, інноваційний розвиток – по 4. Зокрема: «Інноваційна модель розвитку ВНЗ
як чинник забезпечення якості підготовки фахівця» [6, 20].
6) Інноваційне
середовище – 3. Наприклад, «Створення інноваційного зорієнтованого освітнього
середовища» [6, 13]
7)
Решта – 12.
Таким
чином, інноваційність досить широко представлена у практичних розробках: від
проблеми місця інновацій в освіті взагалі до конкретних технологій у діяльності
чи управлінні.
Варто
зазначити, що серед презентованих тем були наявні такі, що за назвою нагадували
гасла. До таких можна, зокрема, віднести: «Упровадження інноваційних технологій
– запорука підготовки конкурентоспроможних кадрів» [1, 9]; «Сучасні інновації в
професійно-технічній освіті – шлях задоволення ринку праці у кваліфікованих
робітничих кадрах» [1, 14]; «Упровадження інновацій у діяльність ВНЗ як
необхідна умова підготовки фахівців для сучасного ринку праці» [1, 18];
«Інноваційна діяльність ЗНЗ – стратегічний напрям розвитку освітньої галузі»
[6, 13]; «Інноваційний підхід до навчання молодших школярів – основа успіху у
виконанні вимог нового Державного стандарту» [5. 16].
Основними
акторами, які презентували інновації у своїх заходах окремо чи спільно, стали:
Заклади
післядипломної педагогічної освіти – 26 заходів із згадуванням інновацій;
Інститути
Національної академії педагогічних наук України (проблем виховання, вищої
освіти, спеціальної педагогіки, професійно-технічної освіти тощо) – 13;
Інститут
інноваційних технологій та змісту освіти МОН – 10;
Професійно-технічні
та спеціалізовані навчальні заклади (військові, медичні, аграрні тощо) – по 10;
Вищі
навчальні заклади – 10.
Решта
(видавництва, комерційні підприємства) – 3.
Таким
чином, основними діючими суб’єктами на ринку інновацій в освіті є державні
установи на яких покладено завдання координації науково-методичної діяльності в
регіонах, як заклади післядипломної педагогічної освіти, та які причетні до
формування освітньої політики держави як установи НАПН чи Інститут інноваційних
технологій та змісту освіти МОН.
Підсумовуючи
сказане вище, варто зазначити, що проблема інновацій широко обговорюється як на
теоретичному рівні, так і під час публічних заходів. Предметом обговорення,
хоча і за наявності декларативної складової, є як місце інновацій в системі
освіти взагалі, так і можливість практичного впровадження нових технологій у
діяльність чи управління. Основними учасниками на полі інновацій в освіті
лишаються установи, що причетні до формування та координації політики в галузі
освіти, а не установи, що займаються розробкою та впровадженням інновацій у
діяльність.
Література
1. Інноватика в сучасній освіті. Четверта виставка-презентація. Офіційний
каталог. – К.: Виставковий світ, 2012. – 160 с.
2. Інноватика в сучасній освіті. П’ята виставка-презентація. Офіційний
каталог. – К.: Виставковий світ, 2013. – 308 с.
3. Інноватика в сучасній освіті. Шостий міжнародний форум. Офіційний каталог.
– К.: Виставковий світ, 2014. – 256 с.
4. Інноваційна діяльність педагога: від теорії до успіху.
Інформаційно-методичний збірник / Упорядник Г.О. Сиротенко. – Полтава:
ПОІППО, 2006. – 124 с.
5. Міжнародна виставка «Сучасні заклади освіти – 2012». Офіційний каталог
виставки. – К.: Виставковий світ, 2012. – 360 с.
6. Міжнародна виставка «Сучасні заклади освіти – 2013». Офіційний каталог
виставки. – К.: Виставковий світ, 2013. – 360 с.
7. Міжнародна виставка «Сучасні заклади освіти – 2014». Офіційний каталог
виставки. – К.: Виставковий світ, 2014. – 396 с.
9. Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність. – Тернопіль: Мандрівець,
2009. – 360 с.
10. Химинець В.В.
Інноваційність — важлива складова
розбудови сучасного освітнього простору в регіоні // Офіційний веб-сайт
Закарпатського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Режим
доступу:
http://zakinppo.org.ua/institut/navchalnometodichna-robota/1909-innovacijnist-vazhliva-skladova-rozbudovi-suchasnogo-osvitnogo-prostoru-v-regioni