Психология и социология. 10. Психология труда.

Канд. психол. наук Панасенко Н.М.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Тренінгова програма з управління професійним стресом для хірургів

Хірургія є однією з найдавніших галузей медицини. Основне завдання хірурга – встановлення точного діагнозу, з'ясування причини хвороби, проведення безпосередньо операції, і, звичайно, допомога в повному відновленні організму. Часто тільки хірургічне втручання може врятувати найцінніше – людське життя. Хірургів відносять до еліти в медицині і одночасно до найскладніших і найбільш екстремальних спеціалізацій в медицині.

Вибірку нашого дослідження склали хірурги, які працюють в районній лікарні м. Києва. Кількість вибірки – 20 осіб (з яких 12 – чоловіків та 8 жінок). Середній вік хірургів – 37 років, стаж роботи за професією у середньому 13 років.

В психодіагностичний комплекс увійшли наступні методики: Опитувальник професійного самоздійснення, Самоактуалізаційний тест Е. Шострома (САТ), методика «Мотивація професійної діяльності”» (К. Замфір у модифікації А. Реана), Шкала самоефективності (Р. Шварцера та М. Єрусалема) та методика «Діагностика рівня емоційного вигорання» (В.В. Бойко) в модифікації Е.П. Ільїна.

На нашу думку особливої уваги потребують отримані результати за синдромом емоційного вигорання. Було визначено, що він вже формується у 15 % досліджуваних хірургів. Також у 15 % хірургів нашої вибірки є сформованим симптом «редукції професійних обов’язків», а у 30 % - він вже формується, тобто 45 % хірургів нашої вибірки можуть прагнути до згортання своєї професійної діяльності, до зменшення часу на виконання професійних обов'язків, можуть мати почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлювати свою неуспішність в ній. Симптом «загнаність у клітину» мають 5 % хірургів, а у 5 % він вже формується, тобто це 10 % фахівців, які вважають, що не здатні щось змінити і в результаті досягти бажаної мети. Симптом «емоційна відстороненість» мають 5 % хірургів, які мають відчуття спустошеності і втоми, яке викликані роботою. Симптом «невдоволеності собою» почав формуватися у 20 % досліджуваних хірургів, які не задоволені рівнем докладених зусиль та результатом власної діяльності, вважають, що здатні на більше. Симптом «особистісної відстороненості» (деперсоналізація) почав формуватися у 10 % досліджуваних хірургів, які відчувають себе спостерігачами, глядачами, ніби «справжнє життя» відбувається не за їхньою участю, а ніби на сцені чи на екрані. Спостерігається негативний вплив синдрому «емоційного вигорання» на задоволення хірурга власними професійними досягненнями, на потребу у власному професійному вдосконаленні та на творче спрямування їхньої особистості.

Ці показники безперечно потребують особливої уваги, оскільки враховуючи екстремальний характер професії хірурга, показники емоційного вигорання можуть постійно підвищуватися.

Отже ми бачимо нагальну необхідність у розробці спеціальної корекційної і профілактичної тренінгової програми для хірургів з проблеми емоційного вигорання, оскільки професійний стрес в цій професії є досить поширеним явищем. А спеціально розроблена тренінгова програма з управління професійним стресом надасть можливість хірургу боротися не тільки с професійним стресом, а і з його наслідками.

Управління стресом - це необхідна умова продуктивної професійної діяльності. Робота без стресу неможлива, навіть самий доброзичливий колектив і сама спокійна посада не гарантують фахівцю повного позбавлення від стресорів. Управління стресом у професійній діяльності можна поділити на два рівні: управління стресом на рівні організації та управління стресом на рівні окремої особистості. Ці два аспекти тісно пов'язані. З одного боку, особистості складно самостійно подолати стрес, якщо в організації, де вона працює, не створені умови для цього. З іншого боку, створені керівництвом умови не допоможуть працівникам боротися зі стресом, якщо вони самі не бажають цього робити [2].

Управління стресом на рівні організації включає в себе такі заходи: створення сприятливого організаційного клімату (налагоджена система зворотного зв'язку; участь співробітників у процесі прийняття рішень; командні та проектні форми організації праці); чітке визначення посадових обов'язків і меж особистої відповідальності; рівномірний розподіл робочого навантаження; соціальна підтримка персоналу; спеціальні програми управління стресами [2].

Але для боротьби з професійним стресом дуже важливе бажання самих співробітників навчитися справлятися зі стресовими ситуаціями.

Індивідуальне управління стресом включає в себе два основних напрямки: релаксацію (вміння розслаблятися «по команді») і модифікацію поведінки. При релаксації людині потрібно зосередити свою увагу на відчуттях, що виникають при розслабленні, що допомагає поступово досягти все більш повної релаксації. Найчастіше метод релаксації об'єднує в собі підходи медитації і аутотренінгу. Модифікація поведінки особливо необхідна співробітникам, які відрізняються підвищеною активністю, надмірною напористістю і живуть з постійним відчуттям цейтноту. Модифікація поведінки полягає в заміні негативної емоційної реакції на стресову ситуацію на позитивну [4].

Індивідуальне управління стресом також залежить від особистих якостей особистості. Існує таке поняття, як індивідуальна тимчасова межа стресу. Деяких людей не виснажують навіть тривалі значні перевантаження, такі працівники досить легко адаптуються до стресу, не втрачаючи своєї працездатності. А комусь достатньо навіть невеликого перевантаження, щоб відчути себе повністю «розбитим» і виснаженим. А є категорія працівників, яких стрес мобілізує - тільки в стресовій ситуації вони здатні працювати з повною віддачею.

Розроблена нами тренінгова програма «Управління професійним стресом» для хірургів складається із п’яти блоків: 1) Діагностичний; 2) Усвідомлення і регуляція негативних емоцій; 3) Управління професійним стресом (керування своєю поведінкою безпосередньо в момент професійного стресу); 4) Профілактичний (подолання негативних наслідків стресових ситуацій); 5) Завершальний.

Загальна мета тренінгу полягає у виробленні здатності лікаря боротися не тільки з професійним стресом, а і з його наслідками через емоційну, мотиваційну і креативну складові професійного самоздійснення. Розвиток кожної складової забезпечено спеціальним комплексом тренінгових вправ.

Завдання тренінгової програми: 1) усунення синдрому емоційного вигорання та зниження емоційного напруження; 2) підвищення рівня усвідомлення власного емоційного стану і стану іншої людини; 3) формування навичок позитивних установок щодо себе, щодо інших людей та щодо обраної професії; 4) підвищення рівня внутрішньої мотивації професійної діяльності; 5) підвищення рівня творчої складової в професійній діяльності.

Для вирішення зазначених завдань були використані наступні методи і техніки: метод позитивної психотерапії (притчі, метафори, позитивна реінтерпритація), бесіди, релаксаційні методи, рольові ігри, завдання на самопізнання, метод «тренування поведінки» тощо [1]. Також в структуру тренінгових занять входять: а) рольові ігри (моделювання ситуацій); б) групові дискусії («Як я справляюсь з професійним стресом», «Як я ставлю професійні цілі», «Мої особистісні ресурси», «Як я керую своїми емоціями» тощо); в) тренінгові вправи з подальшим обговоренням та аналізом результатів. Зазначимо, що кожна психологічна вправа чи дискусія сприяють вирішенню одночасно не однієї, а декількох задач, які у комплексі сприяють досягненню основної мети тренінгу.

Кількість тренінгових занять – 10, кожне розраховано на 3 години, тобто тренінг розрахований на 30 годин. Періодичність занять – 1 раз на тиждень, кількість учасників – 10-14 осіб. Кожне заняття включає у себе наступні елементи: ритуал вітання («Перше коло»), основний зміст, рефлексія з приводу даного заняття і ритуал прощання (Останнє коло»). Також обов’язковим елементом кожного заняття є домашнє завдання, яке надає можливість продовжувати роботу над собою і поза межами тренінгової групи з метою самопізнання та самопосилення, усвідомлення власних емоцій, перенесення отриманого на тренінгу досвіду в життя.

Спілкування в умовах тренінгу базується на принципах: «тут і тепер», персоніфікації висловів, відмови від знеособлених думок; активності, довірчого спілкування [1]. Також робота учасників тренінгової групи базується на реалізації гуманістичних засад тлумачення природи особистості (людина є відкритою для світу; людське життя розглядається як безперервний процес становлення; людина наділена потенціями до безперервного розвитку і самореалізації, які є частиною її природи; людина володіє певною мірою свободи від зовнішньої детермінації завдяки смислам і цінностям, якими вона керується в своєму виборі; людина – це активна, інтенційна, творча істота) [3].

Структура занять обов’язково передбачає рефлексію попереднього заняття, інформаційну та практичну частину. Інформаційна частина здійснювалась переважно в груповій формі з використанням методів бесіди, міні-лекції, мозкового штурму, розповіді тощо. Практична частина занять передбачає використання системи тренінгових вправ, рольових ігор, виконання творчих завдань.

Наведемо зміст тренінгу.

Метою діагностичного блоку є діагностика рівня професійного самоздійснення, самоефективності, мотивів професійної діяльності, а також визначення рівня розвитку синдрому емоційного вигорання.

На занятті № 1 хірурги знайомляться з метою тренінгової програми та метою проведення психодіагностики. В даному блоці використовується блок психодіагностичних методик.

На занятті № 2 відбувається обговорення результатів психодіагностики. Після чого хірурги беруть участь у вправах: «Прийняття правил», «Перше коло», «Перекинь м'яч», «Комплімент», «Останнє коло», «Релаксація» Вправа «Релаксація» проводиться наприкінці кожного заняття, окрім останнього. Опорний текст для виконання вправи: «Мої очі закриваються. Я заспокоююсь. Я розслабляюся. Я відчуваю себе спокійно і легко. Моє тіло розслабляється. З кожним видихом моє тіло все більше розслабляється. Я спокійний. Я розслаблений. Мені спокійно, легко і приємно. З кожним видихом мені все спокійніше, легше і приємніше. Я відпочиваю, мені добре. Моє обличчя розслаблюється. Мій лоб розслабляється. Лоб повністю розслаблений. Мій ніс розслабляється. Ніс повністю розслаблений. Мої щоки розслабляються. Щоки повністю розслаблені. Моє обличчя повністю розслаблено. Моя голова повністю розслаблена. Розслаблюється права рука. Розслаблюється права кисть. Розслаблюється праве передпліччя. Розслаблюється праве плече. Права рука повністю розслаблена. Розслаблюється ліва рука. Розслаблюється ліва кисть. Розслаблюється ліве передпліччя. Розслаблюється ліве плече. Ліва рука повністю розслаблена. Обидві руки повністю розслаблені. Приємне тепло наповнює мої руки. Мої руки налиті приємною вагою. Я повністю спокійний і розслаблений. Розслабляється моя права нога. Розслаблюється права стопа. Розслаблюється права гомілка, коліно. Розслаблюється праве стегно. Права нога повністю розслаблена. Розслаблюється ліва стопа. Розслаблюється ліва гомілка, коліно. Розслаблюється ліве стегно. Ліва нога повністю розслаблена. Приємне тепло наповнює мої ноги. Мої ноги налиті приємною вагою. Я повністю спокійний і розслаблений. Розслабляються м'язи тазу. Розслабляються м'язи спини. Розслабляються м'язи живота. Моє тіло повністю розслаблено. Моє тіло налито приємним теплом і тяжкістю. Я спокійна людина. Я сильна людина. Я відпочив. Відчуваю як наливають легкістю. Я відчуваю приплив сил. Я наливають свіжістю і бадьорістю. Я сповнений енергії! Мені хочеться встати і діяти! Очі - відкриваються. Я - встаю!»

Метою блоку «Усвідомлення і регуляції негативних емоцій» є ознайомлення із емоціями, вироблення усвідомлення і регуляції негативних емоцій.

На занятті № 3 хірурги беруть участь у вправах: «Перше коло». Далі - інформаційний блок (міні-лекція «Негативні емоції та їх регуляція»), вправи «Скриті почуття», «Вираження і відображення емоцій і почуттів», «Останнє коло», «Релаксація».

На занятті № 4 хірурги беруть участь у вправі «Перше коло». Далі - інформаційний блок (міні-лекція «Позитивна роль негативних емоцій») та вправи: «Перебільшення», «Способи регуляції емоцій», «Останнє коло»,«Релаксація».

Метою блоку «Управління професійним стресом» є вироблення навичок управління професійним стресом.

На занятті № 5 хірурги беруть участь у вправі «Перше коло». Далі - інформаційний блок (міні-лекція «Професійний стрес») та вправи: «Приховані почуття», «Плюси і мінуси моєї професії», «Способи регуляції стресу», «Останнє коло», «Релаксація».

На занятті № 6 хірурги беруть участь у вправах: «Перше коло», «Повинен або вибираю», «Ірраціональні ідеї»,«Раціональні ідеї», «Останнє коло», «Релаксація».

Метою профілактичного блоку є вироблення здатності подолання негативних наслідків стресових ситуацій, підвищення рівня професійних мотивів та внутрішньої мотивації та налагодження стосунків з оточенням.

На занятті № 7 хірурги беруть участь у вправах: «Перше коло», «Позитивне тлумачення», «Емоційне насичення», «Останнє коло», «Релаксація».

На занятті № 8 хірурги беруть участь у вправах: «Перше коло», «Список Робінзона», «Прийняття критики», «Останнє коло», «Релаксація».

Метою завершаючого блоку є узагальнення результатів попередніх занять та підведення підсумків тренінгу.

На занятті № 9 хірурги беруть участь у вправах: «Перше коло», «Хочу досягнути», «Письмо кохання», «Я вмію», «Останнє коло»,«Релаксація».

На занятті № 10 хірурги беруть участь у вправах: «Перше коло», «Досягнення мети», «Подяка», «Задоволення», «Творче життя», «Завершення».

Висновки. Спеціально розроблена тренінгова програма з управління професійним стресом надає можливість хірургу боротися не тільки с професійним стресом, а і з його наслідками.

Досвід участі у тренінговій програмі «Управління професійним стресом» надає змогу хірургу виокремити такі чинники і умови, що сприяють перенесенню набутих у тренінгу психічних новоутворень і навичок керування власними емоціями і власним професійним розвитком: 1) опанування хірургами психологічним інструментарієм (психотехніками) керування власною емоційною сферою та управління професійним стресом; 2) посилення у хірургів прагнення до професійного, особистісного і творчого самоздійснення.

Литература:

1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга / И.В. Вачков. – М.: Ось-89, 2005. – 256 с.

2. Ємельяненко Л.М., Петюх В.М., Торгова Л.В., Гриненко А.М. Конфліктологія: навч. посіб. За заг. ред.. В.М. Петюха, Л.В. Торгової. – К.: КНЕУ, 2003. - 315 с

3. Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. Психологический тренинг как инструментальное действие / Т.В. Зайцева. – СПб.: Речь, М.: Смысл, 2002. – 80 с.

4. Ромек В.Г. Психологічний тренінг. Тренінг упевненості в міжособистісних відносинах / В.Г. Ромек. – Санкт-Петербург, 2003. – 175 с.