Алєксєєнко С.Д., Андрійченко А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ФАКТОРИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ

 Постановка проблеми. Проблема агресії учнівської молоді є досить актуальною, так як дана соціально-вікова група є не лише найбільш активним та динамічним елементом соціальної структури суспільства, але й являє собою його майбутнє. На думку багатьох фахівців, саме агресивність, разом із тривожністю, виступає найбільш частим особистісним проявом серед сучасних підлітків [1; 2]. Значний інтерес у цьому контексті викликає дослідження особливостей, що спричиняють виникнення та наслідків агресивності підлітків [8].
 Аналіз основних досліджень і публікацій. Різноманіття існуючих концепцій, які намагаються пояснити феномен агресії, безперечно, свідчить про багатоплановість і багатоаспектність цього явища. В. А. Ликова виділяє наступні підходи, в рамках яких розглядається феномен агресії: еволюційний підхід – агресія як вроджений інстинкт (З.Фрейд, К.Лоренц); емоційно-когнітивні моделі (Д.Доллард, Н.Міллер); соціально-когнітивні підходи (А.Бандура, М.Хьюсманн); екзістенціальні напрями (Е.Фромм, Р.Мей); тілесно-орієнтовані підходи (В.Райх, А.Лоуен, А.Менегетті). Як відомо, неможливо ігнорувати ні біологічний, ні соціальний фактор агресії. Тому, на думку В.А.Ликової, найбільш ефективним є еклектичний підхід [5].

Проблемі агресії присвячена значна кількість досліджень у вітчизняній психологічній літературі (С.А. Бєличева, Л.Ю. Іванова, С.Л. Колосова, В.А. Ликова, Н.М. Павлова, В.Г.Петров, А.А. Реан, Т.Г. Румянцева,К. В.Сельченок, Л.М. Семенюк та ин.). У більшості досліджень виділяються і аналізуються фактори агресивної поведінки.

Так, С.Л.Колосова виділяє наступні фактори виникнення агресивності: спадковість («подібно до того, як ми успадковуємо нашу схильність до епілепсії, ми успадковуємо нашу схильність до агресії»); фізіологічний стан деяких ділянок мозку; придбаний життєвий досвід (наприклад, системою заходів покарання і заохочення можна розвивати і пригнічувати агресивність); спеціальне навчання руйнівним і творчим реакціям; зміни хімічного складу крові (наприклад, в період статевого дозрівання хлоп'яча схильність до бійок поступово наростає протягом декількох років у міру того, як підвищується рівень тестостерону) [4].

Г.І. Забрянський запропонував новий термін «соціалізація на насильство». Застосування сили в середовищі неповнолітніх стає нормою і престижним засобом досягнення успіху. Зрозуміла підлітками свобода включає жорстокість та насильство як атрибути її реального буття [3]. Особливо небезпечним для сьогодні видається те, що агресивна поведінка нерідко пов'язана з дефіцитарною мотивацією, яка визначається нестачею або відсутністю тих чи інших бажаних потреб. Найчастіше агресивність проявляється тоді, коли людина не в змозі інтелектуально вирішити проблему та прагне лише зруйнувати перешкоду [7].

На основі вивчених літературних джерел було зроблено висновок відносно того, що між рівнем агресивності людини та її генетично-обумовленими і психологічно-індивідуальними особливостями існує тісний зв’язок.

Виклад експериментального матеріалу. Нами було проведено емпіричне дослідження, в ході якого ми зробили спробу емпіричним шляхом перевірити наявність зв’язку між агресивністю підлітків з однією з найголовніших індивідуально-психологічних характеристик – темпераментом.

Загальна чисельність вибірки становила групу з 32 школярів (19 дівчаток та 13 хлопчиків), що були обрані серед шести класів методом рандомізації. У дослідженні нами були використані такі психодіагностичні методики: методика «Опитувальник агресивності А. Басса і А. Дарки (адаптація А. К. Осницького)», призначений для виявлення рівня агресивності і форм агресії, та методика «Особистісний опитувальник Г. Айзенка EPI (адаптація А. Г. Шмелева)» на виявлення екстраверсіі/інтроверсії та оцінку емоційної стабільності/нестабільності (нейротизму) [6]. Обробка результатів дослідження здійснювалася за допомогою математико-статистичного методу – коефіціенту кореляції Пірсона.

На першому етапі нашого емпіричного дослідження була проведена методика діагностики показників і форм агресії (тест А. Басса і А. Дарки). Метою було виявлення агресивних і неагресивних підлітків, які ввійшли відповідно до двох груп. Близько 38% опитуваних набрали високі показники за рівнем агресивності. Підлітки з середнім рівнем агресивності становили 36,3% усіх опитаних. І, нарешті, 25,7% усіх опитаних набрали найнижчі показники за рівнем агресивності. Нами виявлено статистично значущі розбіжності за всіма показниками тесту А. Басса і А. Дарки між досліджуваними групи 1, яку склали підлітки з агресивною поведінкою, та групи 2, яку склали підлітки без агресивної поведінки.

За допомогою методики «Особистісний опитувальник Г. Айзенка EPI» ми виявили, що показники групи 2 (учні з середнім та низьким ступенем агресивності) наступні: за шкалою екстраверсії відповідні показники набрали 67% опитуваних, за шкалою інтроверсії – 33%; за шкалою емоційної стабільності відповідні показники набрали 78% опитуваних, за шкалою нейротизму – 22%.

Тоді як у групі 1 (учні з високими показниками агресивності) результати виявилися такими: за шкалою екстраверсії відповідні показники набрали 58% опитуваних, за шкалою інтроверсії – 42%; за шкалою емоційної стабільності відповідні показники набрали 26% опитуваних, за шкалою нейротизму – 74%.

Висновки. Виходячи з отриманих даних можна сказати, що чим вищий рівень нейротизму у особистості, тим вищий рівень прояву агресивності, тоді як від переваги екстра- або інтроверсії залежить форма прояву агресії – зовнішня вербальна чи фізична агресія або аутоагресія.

Література:

1. Бандура А. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений / А. Бандура, Р. Уолтерс. – М.: Мир, 2000. – 531 с.

2. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста / Ф. Райс.–СПб.: Питер, 2000. – 424 с.

3. Забрянский Г. И. Социология преступности несовершеннолетних / Г. И. Забрянский. –Минск:Минсктиппроект, 1997. –174 с.

4. Колосова С. Л. Детская агрессия / С. Л. Колосова. – СПб.: Питер, 2004. – 224 с.

5. Лыкова В. А. Педагог как психотерапевт: помощь «агрессивному» ребенку / В. А. Лыкова. – К.: Дельта, 2007. – 124 с.

6. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / ред.-сост. Д. Я. Райгородский. – Самара: Издательский дом «Бахрах», 1998. – 672 с.

7. Психология человеческой агрессивности / сост. К. В. Сельченок. – М.:АСТ, 2010. – 653 с.

8. Семенюк Л. М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции / Л. М. Семенюк. – М.: Флинта, МПСИ, 2003. – 96 с.