#Арсененко И.А., Байтеряков О.З., Донец И.А. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Географія і геологія / 9. Економічна географія

К.геогр.н. Арсененко І.А., к.геогр.н. Байтеряков О.З., к.геогр.н. Донец І.А.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ

ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сьогодні в Україні, у світлі її національного і культурного становлення пріоритетного значення набуває розвиток рекреації, туризму і екскурсійної діяльності як їх складової частини.

Географічна наука розглядає рекреацію, як вид діяльності людей у вільний час, що спрямована на відновлення й розвиток фізичних і духовних сил людини і як одну з провідних і найбільш динамічних галузей світової економіки [1]. Її гілками є географія туризму та екскурсознавство.

Значення екскурсійних послуг в організації рекреаційної і туристичної діяльності розкрито в роботах Б.В. Ємельянова (1979, 2004), І.І. Пірожника (1985), Н.А. Гецевич (1988), І.Ф. Карташевської (2000), В.К. Бабарицької, А.Я. Короткової, О.Ю. Малиновської (2007) та ін.

Під екскурсознавством, як напрямком наукових досліджень ці дослідники розуміють галузь теоретичних знань, яка вивчає проблеми моделювання екскурсій, їх впливу на свідомість людини; практичні методи підготовки екскурсій, техніку їх проведення, підготовку екскурсоводів. Більшість із цих авторів приділяють увагу методиці розробки екскурсій, їх класифікації, організації екскурсійного обслуговування.

Рекреаційна географія і географія туризму розкривають сутність понять «екскурсійна діяльність” (ЕД), «екскурсійне господарство», «туристсько-екскурсійне обслуговування» (ТЕО) які є базовими для нашого дослідження.

В основі ЕД – діяльність людини у вільний час, спрямована на розширення її кругозору й задоволення рекреаційних потреб. Така діяльність поєднує активний відпочинок з пізнанням світу, внаслідок чого відновлення моральних, фізичних сил і працездатності людини поєднуються саме з допитливістю й пізнавальною діяльністю. ЕД духовно збагачує людину, сприяє інтелектуальному розвитку особистості, підвищуючи тим самим культурний рівень суспільства.

Масштаб і різноманітність ЕД, потужність підприємств туристично-екскурсійного обслуговування (матеріально-технічної бази), зв'язок з багатьма галузями економіки й соціальними інститутами зумовлюють необхідність досліджень і пошуку шляхів підвищення ефективності її функціонально-територіальної організації та управління. У науковій літературі, питання, пов’язані з ЕД, висвітлені недостатньо повно. У зв’язку з цим необхідно насамперед вивчити методологічні й методичні принципи дослідження динамічних процесів, пов’язаних з функціональною і територіальною організацією ЕД; виявити основні чинники, що впливають на хід таких процесів; визначити можливості управління ними з метою рекреації і туризму.

Рекреація, туризм і екскурсійне обслуговування є специфічними формами споживання національного багатства та нематеріальних благ. З одного боку, платні послуги дають можливість отримувати матеріальні прибутки, з іншого – сприяють духовному розвитку людини на основі контактів з місцевою культурою, традиціями, побутом та ін. Розвиток рекреації і туризму сприяє економічному розвиткові держави та примноженню національного багатства.

У багатьох країнах світу, і в Україні зокрема, ЕД може стати складником політики культурних відносин. Рівень культурного розвитку можна використати також для створення позитивного іміджу конкретного регіону на туристичному ринку. Елементи і чинники культури можуть бути каналами розподілу інформації про туристичні й екскурсійні можливості місцевості. Успіх розвитку ЕД залежить не лише від матеріально-технічної бази, що відповідає загальноприйнятим стандартам і вимогам, але й від унікальності національної культурної спадщини.

Важливим елементом комплексного обслуговування в турах є екскурсійна програма тобто сама екскурсійна діяльність, як один з основних видів туристичного продукту щодо надання екскурсійних послуг населенню.

Під екскурсіями Л.П. Воронкова та Г.О. Аванесова (2002) розуміють (від лат. excursio – поїздка) – колективне відвідування відомих місць, музеїв, виставок та інших туристичних визначних пам’яток для безпосереднього ознайомлення з ними, а також різні нетривалі (індивідуальні або групові) прогулянки з освітньою, спортивною, розважальною метою [2].

ЕД є одним із видів подорожей і відпочинку, що здійснюється з пізнавальною метою для ознайомлення з культурно-історичними визначними пам’ятками, з унікальними природними об’єктами та явищами, а також в поєднанні з оздоровленням й задоволенням духовних потреб населення.

Отже, в широкому розумінні організація ЕД це поєднання наступних компонентів, які можуть бути як організовані так і неорганізовані: формування етичних якостей, культури та освіченості людини; здійснення ЕД під час відпочинку, дозвілля, лікування й оздоровлення як у місцях постійного проживання населення, так і за його межами; задоволення допитливості та пізнавальних інтересів населення, пов’язане з активним переміщенням. На наш погляд доцільно виділити два різновиди ЕД: стаціонарна ЕД (з перебуванням туристів і екскурсантів в одному місці, екскурсійному центрі або районі) і маршрутні тури (відвідування декількох центрів і міст за певним екскурсійним маршрутом). Програма ЕД повинна бути насичена пізнавально-екскурсійними, культурними заходами і обов’язково здійснюватися при відвідуванні багатих у природному та культурно-історичному плані територій, які містять значну кількість пам’яток природи, культури та історії, де зосереджені найпривабливіші для мандрівників екскурсійні об’єкти (національні парки, заповідники, музеї та ін.) і де ведеться систематична науково-просвітницька, екскурсійна, консультаційна робота. При організації ЕД необхідно враховувати: транспортне забезпечення території, наявність вуличних схем-покажчиків, кіосків для продажу книжкової продукції і сувенірів тощо.

Сприяють реалізації ЕД різні види і форми туризму та екскурсій, які виділяються за певними ознаками.

Нами проаналізовані: класифікації екскурсій, розроблені І.І. Пірожником (1985), Н.А Гецевич (1988), І.В. Зоріним, В.О. Квартальним (2000), Б.В. Ємельяновим (2004), Т.Г. Сокол (2006), В.К. Бабарицькою, А.Я. Коротковою, О.Ю. Малиновською (2007), Н.М. Сажнєвою (2011) та ін.

Доповнивши існуючі класифікації власними поглядами, пропонуємо наступне класифікаційне угрупування ЕД за такими ознаками (Рис.1):

1. За категорією: навколосвітня (по континентах); іноземна (з однієї держави до іншої); міжнародна (на території декількох держав); національна (на території однієї держави).

2. За характером екскурсійного маршруту: лінійна; кільцева; радіальна; комбінована.

3. За місцем проведення: міська; сільська; заміська; у природному середовищі; на шляху подорожі; музейна; виробнича; комплексна.

4. За екскурсійною тематикою: природознавча (екскурсії в природу, ознайомлення з пам’ятками природи й природними явищами та ін.); екологічна (на теми: екологія міста, екологія і людина, екологія, тваринний і рослинний світ, екологія водного і повітряного басейну, національні парки, заповідники тощо); історична (етнографічна, військово-історична, історико-революційна, історико-краєзнавча, історико-біографічна, екскурсії до історичних музеїв); мистецтвознавча (відвідування картинних галерей і виставкових залів, ознайомлення з народними художніми промислами, історико-музична, історико-театральна, екскурсії по місцях життя та діяльності діячів культури, до майстерень художників і скульпторів); літературна (літературно-біографічна, історико-літературна, літературно-художня, поетико-текстова); виробнича (виробничо-екологічна, виробничо-історична, виробничо-технічна, професійно-орієнтовані екскурсії для учнів, виробничо-економічна вузькоспрямована: банківська діяльність, біржова діяльність, ринок нерухомості та ін.);

Рис.1. Класифікація екскурсійної діяльності.

архітектурно-містобудівна (показ архітектурних споруд на певній території, пам’яток архітектури певного історичного періоду, ознайомлення з плануванням і забудовою міст відповідно до генеральних планів, демонстрація зразків сучасної архітектури, екскурсії по новобудовах); археологічна (відвідування археологічних розкопок, поховань, курганів, могильників); краєзнавча (екскурсії містом, його околицями з метою ознайомлення з життям і діяльністю видатних людей і осіб певної місцевості, з традиціями і побутом населення, природою тощо) та ін.

5. За індивідуальними запитами: за маршрутом; за часом; за формуванням екскурсійної програми; за переліком додаткових послуг.

6. За інтенсивністю та напрямками екскурсійних потоків: цілорічна; сезонна; несезонна або у «мертвий сезон»; міжсезонна; внутрішня; зовнішня; в’їзна; виїзна.

7. За характером екскурсійної програми: організована; неорганізована.

8. За типом природного середовища: наземна; підземна; водна; підводна; повітряна; комбінована.

9. За ступенем ризику для життя: традиційна; екстремальна.

10. За віком учасників: дитяча; юнацька; молодіжна; родинна; для дорослих; для осіб зрілого віку; для осіб середнього віку; для пенсіонерів; змішана.

11. За метою: рекреаційна; санаторно-курортна; пляжно-оздоровча; культурно-розважальна (дозвілля, відпочинок, участь у фестивалях, заохочувально-преміальна, елітарна, транжирно-купівельна); оздоровча; культурна; спортивна (пішохідна, водна, гірська, лижна, гірськолижна, кінно-спортивна, велосипедна, автомобільна), в т.ч. відвідування спортивних змагань у якості глядачів та вболівальників (для яких формуються спеціальні екскурсійні програми); пізнавальна (пізнавально-ділова, пізнавально-розважальна, пізнавально-екскурсійна, оздоровчо-пізнавальна, освітньо-пізнавальна, маршрутно-пізнавальна); релігійна (діаспоро-ностальгічна, паломницька, етнічна, етнокультурна); виробнича (відвідування промислових, сільськогосподарських підприємств тощо); аматорська (мисливство, рибальство та ін.); навчальна (шкільна, студентська); наукова; соціальна (для пільгових категорій населення); спеціалізована (космічна, екзотична); екологічна (сільська, „зелений туризм”, агротуризм, фермерська, дачна); хобі-туризм; подієва; ділова (конгресно-ділова); освітня та ін.

12. За тривалістю: одна академічна година (45 хв.); декілька годин; за перебігом доби; тривала; короткочасна (3-4 дні); „вихідного дня”; „кінця тижня”; багатоденна; транзитна.

13. За тимчасовими характеристиками: прив’язана до конкретних подій (ярмарки, концерти та ін.); обмежена в часі (відпустка, уїк-енд).

14. За змістом екскурсії: оглядова (багатопланова); тематична; спеціальна.

15. За способом пересування: з використанням традиційних транспортних засобів (автомобільна, залізнична, авіаційна, морська (круїзна), річкова та ін.); спеціалізована (гірська, лижна, водна, підводна, спелеологічна, кінна та ін.); з використанням екзотичних видів транспорту (канатна дорога, фунікулер, дирижабль, повітряна куля, дельтаплан та ін.); з використанням власного транспорту; з використанням громадського транспорту; пішохідна та ін.

16. За ступенем мобільності: пересувна; кочова; стаціонарна; комбінована.

17. За фінансовими можливостями: групова за відпрацьованим маршрутом; індивідуальна за відпрацьованим маршрутом; групова за індивідуальним маршрутом; індивідуальна за індивідуальним маршрутом.

18. За джерелами фінансування: родинний бюджет; комерційна; соціальна; за валютним обміном; за безвалютним обміном (подорож у кредит).

19. За типом споживання екскурсійних послуг: індивідуальна; корпоративна; для інвалідів; родинна; чоловіча; для самотніх сердець; для неповних сімей; групова (колективна); масова; елітна; дитяча; жіноча; пенсійна та ін.

20. За характером екскурсійних об’єктів: місця, пов’язані з історичними подіями; природні явища; природні об’єкти, національні парки, заказники і заповідники; будівлі і споруди; меморіальні пам’ятники і комплекси; твори архітектури і містобудування; оригінальні інженерні споруди; об’єкти, що пов’язані з життям і діяльністю видатних людей і осіб; технічні експонати; пам’ятки мистецтва; експозиції музеїв; картинні галереї, виставки; археологічні пам’ятки та ін.

21. За формою проведення: звичайна; рекламна; оздоровча; навчальна; екскурсія-масовка; екскурсія-прогулянка; екскурсія-лекція; екскурсія-концерт; екскурсія-спектакль; екскурсія-консультація; екскурсія-демонстрація; маршрути вихідного дня та ін.

22. За складом учасників: індивідуальна; групова; для місцевого населення; для приїжджих відвідувачів (мандрівників); для школярів, учнів і студентів; для дорослих і дітей; для міського і сільського населення; для фахівців; для інвалідів; родинні тури та ін.

Варто зауважити, що наведена нами класифікація не є остаточною і в подальшому може бути доповнена й удосконалена.

Таким чином, ЕД є об’єктом вивчення як рекреаційної географії, так і географії туризму та екскурсознавства. Її можна класифікувати за багатьма специфічними ознаками, які і були враховані нами при створенні наведеної вище класифікації.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Сажнєва Н. М. Рекреаційна географія : навч. посіб. / Н.М. Сажнєва. –Мелітополь : „Люкс”, 2008. – 356 с.

2. Туризм, гостеприимство, сервис : словарь-справочник / Г. А. Аванесова, Л. П. Воронкова, В. И. Маслов, А. И. Фролов; под общ. ред. Л.П. Воронковой. – М. : Аспект Пресс, 2002. – 367 с.