Л.В.Чурсіна

Національна юридична академія ім. Я.Мудрого (Харків)

ІГРОВІ ЕЛЕМЕНТИ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ(НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ)

Гра посідає важливе місце у навчанні іноземної мови (ІМ), оскільки є тим методичним інструментом, що дає змогу емоційно забарвити хід заняття, суттєво посилити мотивацію і бажання студентів вивчати ІМ, подолати без особливих зусиль так званий «мовний бар’єр», надає можливість розкритися студентові як особистості і згуртуватися (робота в парах, в команді та ін.).

Сучасний стан викладання і навчання ІМ відзначається комунікативною спрямованістю, що й зумовлює широке застосування ігор та ігрових елементів на заняттях з іноземної мови [1-3]. При цьому рольові ігри є невід’ємною складовою частиною фахової підготовки висококваліфікованого спеціаліста практично в будь-якій галузі.

Ця наукова розвідка має на меті визначити теоретичні засади проблематики застосування гри та ігрових елементів у навчальній аудиторії, схарактеризувати практику впровадження ігрових елементів на заняттях з ІМ, а також окреслити коло ігор, які при цьому можуть бути використані.

Термін «гра» охоплює різноманітні реалії, що визначають його понятійну основу. Переважна більшість науковців виділяють три складових компоненти «ігрового феномену» [3;13]: підручний матеріал (оснащення), обставини або точніше умови гри, психологічна настанова на гру її учасників. Сільва Хейде додає ще й четвертий елемент – ігрові системи, тобто правила гри (а точніше сукупність загальних, історично- та культурнозумовлених правил, механізмів ігрової тактики та ігрової символіки), які є специфічними для кожної гри у кожному конкретному випадку [3;17]. Жіль Бружер під цим розуміє не що інше як « ігрову культуру» [цит. по 3;17].

Однією з обов’язкових передумов організації ігрового моменту на занятті є наявність підручного матеріалу, який може бути спеціально придбаний для гри, виготовлений власноруч, або ж творчо використаний не за його звичайним призначенням. Так, у якості підручного матеріалу може бути вжито будь-що: картки, предмети повсякденного користування, незвичні предмети, навчальні приналежності, картинки, фотографії, письмові тексти, звуки, слова, людський тулуб, жести, міміка, словарні дефініції, концепти, аудіо- та відеоматеріали, приміщення, споруди, простір тощо.

Умовність ігрової ситуації передбачає певну відстороненість учасника гри (незлиття з зображуваним персонажем згідно з театральною термінологією), зацікавленість грою та адекватне сприйняття умов гри. Гра не має бути заради гри, вона має виконувати певні методичні функції та переслідувати конкретні цілі у ході навчання ІМ. І багато що залежить від уміння того, хто навчається, абстрагуватися й виконувати відповідні дії, не сприймаючи гру як таку. Таким чином, підготовка й організація гри в навчальному середовищі потребує відповідних зусиль від викладача і саме від нього залежить створення природної ігрової ситуації на занятті з ІМ. Викладач має «продумати» гру. Формулювання цілей і постановка завдань, що передують грі, є також важливим етапом підготовчої роботи викладача. Викладач є ключовою фігурою у грі, він спрямовує її у необхідне русло, «запалює» ініціативу учасників гри, оскільки, як відомо, у будь-якій грі, зокрема й навчальній, розрізняють активних (тих, хто грає) і пасивних гравців (тих, з ким грають). І від тих і від інших викладач очікує досягнення певних результатів: продукування вербального і невербального продукту.

Найскладніше започатковувати гру в аудиторних умовах, оскільки студенти ще не призвичаїлися до нестандартних умов проведення занять, що й буде викликати певні труднощі в організації . Це, однак, триватиме недовго. Коли дії викладача стануть для студентів передбачуваними, вони швидше будуть налаштовуватися на гру і з ними можна експериментувати. Так, активні студенти (лідери у грі) можуть залучатися до ведення гри, що лише сприятиме розкутості студентів під час гри, а також пожвавленню ігрової ситуації.

Починати слід з простих щодо організації та проведення ігор. Підбір ігор прямо залежить від тематики заняття, від матеріалу, що вивчається, від рівня сформованості іншомовної компетентності у студентів.

Серед ігор, які розвивають фонетико-фонологічні навички, досить поширеною є гра на розпізнавання звуку і відповідно фонеми типу coeur – corps; pomme – paume; sûr – sourd; les petits trous – les petites roues. Підручним матеріалом для гри можуть бути як картки, таблиці, так і спеціально підготовлені аудіозаписи. Гра може супроводжуватися як слуховою, так і зоровою опорою. Кількість учасників не обмежена, вони можуть грати у команді, парами та ін. Інтонаційний малюнок французького речення також може обігруватися і, таким чином, сприяти удосконаленню навичок вимови тих, хто навчається. Елементи театрально-драматичної гри можна застосовувати при репродукуванні діалогів, які студенти попередньо прослуховують і записують текст на слух (зі стопом). Вони мають відтворити відтінки інтонації відповідних персонажів, або за умовами гри передати інші дещо протилежні емоції й почуття персонажів.

Гра, метою якої є закріплення лексичного матеріалу, може мати наступну стратегію: студенти по черзі називають слова в рамках певної тематики. Умови гри можна змінювати, ускладнюючи завдання: не повторювати вже названі слова; називати нове слово і в певній послідовності повторити всі слова, попередньо названі іншими студентами; один студент називає слово, інший добирає до нього синоніми (антоніми) – хто швидше; серед слів, що об’єднуються навколо певної тематики, відшукати слово, що не підходить по смислу; студенти однієї команди дають визначення певного поняття, інші добирають слово – хто більше , що підходить по значенню; складають, вигадуючи разом, смішну/трагічну/трагікомічну історію зі слів, названих викладачем, тощо. За умовами гри, для досягнення змагальності й азарту учасників гри, обов’язковими є обмеження їхніх дій у часі.

Консервативну граматику з її сухими й нудними правилами також можна зробити цікавою для запам’ятовування. Найраціональнішим є залучення спеціальних комп’ютерних програм, зокрема й у мультимедійних класах [4, 5]. У цьому випадку студент може брати участь у грі індивідуально, що розвиває навички його самостійної роботи. Звісно викладач може застосовувати ігри, що розвивають відповідні навички, і в аудиторних умовах.

У контекст гри чудово вписується лінгвокраїнознавчий, соціокультурний і правознавчий аспект навчання. «Дискусійний клуб», «круглий стіл», «презентації проектів» з подальшим застосуванням ігрової тактики безпосередньо спрямовані на розвиток навичок мовлення у студентів. У подібній ігровій практиці викладач може опиратися на життєвий та навчальний досвід тих, хто долучається до гри, й розвивати дискусійну основу гри на міжкультурній тематиці, національних стереотипах, порівнянні і зіставленні національних культур, державного устрою, системи правосуддя, судової системи, і т. п. Так, у переліку рольових ігор студентів юридичних спеціальностей зазначимо наступні: «Au commissariat de police», «Enquête policière», «Faits divers», «Au tribunal», «Je serai votre avocat» та ін.

Важить атмосфера гри, ось чому викладачеві слід весь час відстежувати загальний настрій аудиторії і своєчасно урегульовувати спірні ситуації, попереджати нечесність у грі, надлишкову азартність. Ігровий етап заняття має чітко обмежуватися у часі, оскільки затягування часу може позначитися на кінцевому результаті гри, що веде до дезорганізації заняття, втрати гостроти й інтересу до гри її учасників. Безумовно, що повсякденні заняття можуть включати лише ігрові елементи, тоді як підсумкові заняття можуть проходити у вигляді гри.

У підсумку зазначимо, що для ігрової практики важливою є підготовка викладача з теорії і практики впровадження технології гри на заняттях з іноземної мови. Це є запорукою плідного творчого діалогу зі студентською аудиторією, що безумовно позитивно позначиться на якості знань тих, хто навчається. В арсеналі дидактичних матеріалів нараховується значна кількість типових ігор, що рекомендовані для застосування на заняттях з ІМ, однак це зовсім не обмежує викладача у виборі, більше того він може творчо опрацьовувати й урізноманітнювати правила гри, створювати нові, змінювати складові компоненти ігрової стратегії .

Література:

1. Абдуллаєв Ю.Н., Бушуй А.М. Іноземні мови в сучасному світі і еволюція методики навчання. - Ташкент, 2000. - 270 с.

2. Волкова Л.В. Педагогічна технологія ділової гри у процесі формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх спеціалістів фінансово-економічного профілю: Автореф. дис.. канд. пед.. наук. 13.00.04.- К., 2006.- 25 с. – укр..

3. Haydée Silva. Le jeu en classe de langue. – Lassay-les-Châteaux : CLE International, 2008. – 207 p.

4. http://www.tv5.org/TV5Site/lf/langue₋française.php

5. http://fr.wikipedia.org/wiks/Portail:Ludop%C3% A9dia