Валерій Майданюк

ОЗНАКИ ІДЕОЛОГІЧНИХ СУДЖЕНЬ

Львівський національний університет імені Івана Франка,

аспірант кафедри теорії та історії політичної науки

Політичні ідеології є потужним чинником впливу практично на всі галузі і сфери суспільного життя, зокрема на науку. Активно поширюючись в суспільстві, ідеологія включає в себе певні ідеї, гасла, ідеали та теоретично оформленні концепції, що в комплексі, мають на меті вплив на суспільство, мотивацію та активізацію його до певних дій. Структурно ідеологія складається з трьох основних елементів: образу дійсності, аксіологічної системи (ієрархії цінностей) та практичних вказівок [3, с.154]. Своє вираження ідеологія також знаходить у конкретних тезах, судженнях, твердженнях авторів ідей та концепцій. В цьому сенсі важливим є визначення ознак (критеріїв) ідеологічних суджень, що є завданням цієї роботи.

Ряд вчених стверджують, що чітко провести межу між ідеологією та наукою, без жодного суб’єктивізму неможливо. Проте, якщо неможливо взагалі відділити науку від ідеології, то можливо вирізнити явні, суто ідеологічні елементи, які не є науковими і притаманні кожній ідеології.

Однією з виразних ознак ідеологічності судження є його ціннісні характеристики. Всі висловлювання про красиве та некрасиве, добро і зло, справедливе та несправедливе, свободу та прогрес є ідеологічними та не можуть бути науково верифіковані, доведені чи спростовані фактами дійсності, – стверджує Т. Гейгер [2; с.73-74]. Болгарський марксист Н. Ірібаджаков, констатує, що характерною особливістю ідеологічних суджень є їх зв'язок із соціально-психологічними явищами, і здатність викликати ці явища, наприклад, позитивні чи негативні емоції (страх, песимізм, оптимізм, революційний ентузіазм) [2, с.76-77]. Багато вчених вважають ознакою ідеології її спрямованість в майбутнє, прагнення створити ідеальне суспільство. «Ідеологія починається з віри в те, що речі можуть бути кращими, ніж вони є насправді, це по суті план удосконалення суспільства», – вважає М. Обушний [5; с. 224]. О.Висоцький називає ідеологію оптимістичною концепцією майбутнього та оптимального шляху його досягнення [1]. На відміну від науки, ідеологія завжди має свій суспільний ідеал - досконалий еталон до якого треба прагнути. Наявність суспільного ідеалу та ідеалізація майбутнього чи минулого може вважатися важливою ознакою ідеологічного мислення, своєрідним маркером, що дає змогу відрізняти ідеологічні та наукові судження.

Практично всі дослідники ідеології, визнають її ознакою соціально-групову орієнтацію. Ідеологія завжди виражає інтереси соціальних спільнот, виходячи з вузькогрупових, часто суб’єктивних позицій, інтерпретує дійсність відповідно до їх інтересів, а тому не може вважаться об’єктивною, неупередженою та незацікавленою формою суспільної свідомості та інструментом пізнання світу. В такому сенсі ідеологія є різновидом корпоративної свідомості, що прагне, проте, поширити, нав’язати іншим соціальним групам свої цінності та суспільний ідеал.

Ідеологія є спрощеним тлумаченням дійсності, доступною для розуміння широкими верствами населення. Це визначає такі ознаки ідеології як ієрархічність, простоту, догматизм та протиставлення (Дж. Геррінг). Будь-яка ідеологія, в своїй основі засновується на бінарних опозиціях, протиставляючи «своїх» та «чужих», оскільки ідеології завжди потрібен противник для консолідації своїх прибічників та їх активної діяльності чи боротьби [4]. Кожна ідеологія має своїх «ворогів», - суперників, конкурентів чи недоброзичливців які не дозволяють їм змінити життя суспільства на краще. В такому сенсі ознакою ідеологічного мислення також можна вважати акцентування переваг чи недоліків одних сторін об’єкта та замовчування інших його аспектів, тобто упередженість, тенденційність у підборі фактів та їх інтерпретації. Такий суб’єктивізм на відміну від наукового підходу, який намагається дослідити об’єкт комплексно, всебічно, є також ознакою ідеологічних суджень.

Ще однією характерною більшості ідеологій є догматизм – опір змінам, неприйняття нових явищ, положень, ідей, теорій, всього, що вимагає корекції чи переосмислення основних постулатів теорії.

Узагальнюючи наведенні твердження, вважаємо, що судження є ідеологічними, якщо:

– вони відображають суспільно-групові, «вузькі»інтереси частини суспільства

– в них містяться оціночні судження та ціннісні характеристики;

– суспільний ідеал ідеології ідеалізує майбутнє чи минуле;

– в них визначається «противник», «ворог» за моделлю бінарної опозиції;

– для них характерні спрощені пояснення соціальної дійсності та використання емоційних чинників для впливу на широкі верстви населення;

– вони упереджено, тенденційно відбирають факти та їх інтерпретують;

– Вони догматичні, і володіють «стійкістю» до змін.

Підводячи підсумки, ми вважаємо, що абсолютно вільною від ідеології не може бути жодна сфера суспільства, і наука також. Повести чітку межу між ідеологією та наукою неможливо, хоча вирізнення суто ідеологічних елементів, які не є науковими дає змогу краще розуміти складний взаємозв’язок та взаємовплив між цими двома формами суспільної свідомості.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Висоцький О.Ю. Ідеологія як форма легітимаційної політики//Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. Соціологія. Політологія. Вип. 14.– 2006.– С. 276-285.

2. Ирибаджков. Н. «Конец идеологий» или идеологическая диверсия?// Зарубежные марксисты в борьбе против буржуазной идиологии: Сборник переводов. ред.и предисловие др.филос.наук проф. В.В. Мшвениерадзе. Издательство «ПРОГРЕСС» . Москва. - 1971. с 58-80.

3. Крейденко В. Ідеологічні проблеми електорального вибору// Український соціум. – 2007. –№ 5-6 (22-23). – с.153-159.

4. Мартинкус П.П. Рациональность и иррациональность идеологий// Режим доступу: http://www.conf.stavsu.ru

5. Обушний М.І. Політологія: Довідник/ М.І.Обушний, А.А.Коваленко, О.І.Ткач; За ред. М.І.Обушного.-К.: Довіра, 2004. – 599 с.