Бордюгов Л.Г.
Донецький
науково-дослідний інститут судових експертиз
СУДОВО-ЕКОЛОГІЧНА
ЕКСПЕРТИЗА: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ
Охорона навколишнього природного середовища –
одна з найактуальніших проблем сучасної України. Науково-технічний прогрес і
посилення антропогенного тиску на природне середовище неминуче приводять до
загострення екологічної ситуації: виснажуються запаси природних ресурсів,
забруднюється природне середовище, втрачається природний зв’язок між людиною і
природою, втрачаються естетичні цінності, погіршується фізичне здоров’я людей,
загострюється економічна і політична боротьба за сировинні ринки.
Так, протягом І кварталу 2009 року в Україні виникло 64 надзвичайних ситуації. Відповідно до Державного класифікатора надзвичайних ситуацій вони розподілилися на надзвичайні ситуації:
- техногенного характеру - 43;
- природного характеру - 17;
- іншого (соціально-політичного) характеру - 4.
Внаслідок цих надзвичайних ситуацій загинули 111 осіб (з них 12 дітей) та 188 осіб постраждали (з них 2 дітей) [1].
На фоні загострення екологічної ситуації наростає вірогідність злочинів у сфері охорони природи. При цьому вони можуть приймати складні витончені форми. В світлі чого виникає необхідність вдосконалення судово-криміналістичних методів розкриття і профілактики такого роду злочинів. Зокрема актуальним стає питання розробки методик і іншого інструментарію судово-екологічної експертизи, виділення цього виду експертної діяльності в самостійну специфічну дисципліну.
Аналіз слідчої і судової практики показує, що збирання і дослідження доказів при розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушеннями вимог екологічного законодавства, неможливі без використання спеціальних знань в галузі екології, біології, хімії та інших наук.
Порушення вимог правил екологічної безпеки звичайно виявляються в здійсненні в ході виробничого процесу операцій, заборонених правилами, чи в бездіяльності окремих осіб. Злочинна дія може складатися й у неналежному виконанні посадовою особою чи безпосереднім виконавцем роботи вимог, передбачених відповідними правилами, або, навпаки, виконанням таких дій, які для даної технології заборонені правилами. Бездіяльність може виявлятися взагалі в недотриманні особою вимог, передбачених правилами екологічної безпеки, або в невиконанні при виробничому процесі частини передбачених правилами дій.
Загальновідомо, що якщо в процесі розслідування чи розгляду в суді кримінальної справи “необхідні наукові, технічні чи інші спеціальні знання”, то призначається судова експертиза (ст. 75 КПК України), яка проводиться особою, що володіє необхідними знаннями для дачі висновку з досліджуваних питань, тобто судовим експертом, наділеним відповідними процесуальними правами й обов’язками. Подібні статті містяться в Цивільному процесуальному кодексі України, Господарському процесуальному кодексі України, Кодексі адміністративного судочинства України.
Потреба у створенні судово-екологічної експертизи зумовлена складністю розслідування екологічних злочинів.
До екологічних злочинів віднесені такі суспільно небезпечні діяння, які зазіхають на екологічний правопорядок і екологічну безпеку суспільства. Однак кримінально-правові норми, що встановлюють відповідальність за екологічні злочини, мають досить складну диспозицію. Для їхньої реалізації потрібні достатні знання й досвід, у тому числі й придбаний при проведенні судово-експертних досліджень.
Стан правопорушень у сфері екології свідчить про надзвичайно низьку ефективність заходів з попередження, розкриття й розслідування злочинів даного виду. Заклопотаність викликає висока латентність і низьке розкриття екологічних злочинів.
Успішне розслідування екологічних злочинів значною мірою залежить від правильного, своєчасного, всебічного і якісного використання спеціальних знань судового експерта-еколога [2, с. 90].
Судово-екологічні експертизи призначаються в
процесі розслідування кримінальних справ, порушених за фактами порушення
екологічного законодавства за ст. 236-254 Кримінального кодексу України
(злочини проти навколишнього середовища) та деякими іншими статтями
Кримінального кодексу України [3].
Специфіка
сфери здійснення екологічних злочинів визначає високу значимість спеціальних
знань для ефективного їхнього розслідування, а також обумовлює широкий спектр
необхідних навичок щодо застосування таких знань [4, с.31].
Аналіз практики показує, що при розслідуванні
екологічних злочинів можуть призначатися різні судові експертизи, а саме:
судово-ґрунтознавча, судово-біологічна,
судово-хімічна, інженерно-технічна, технологічна і т. ін.
В останній
час в судово-слідчу практику все більше впроваджується призначення та
проведення судово-екологічних експертиз. Ця експертиза також передбачена
«Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних
досліджень», яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від
08.10.98 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.04 № 144/5 зі змінами ) [5].
Судово-екологічна експертиза сьогодні є новим,
таким, що формується, класом судової експертизи.
Створення нового самостійного класу судової експертизи
обумовлено не суб’єктивним бажанням того або іншого дослідника, а зростаючим
значенням певного типу досліджень для судово-слідчої практики. Спочатку такі
дослідження проводяться в межах вже існуючих видів та родів експертиз [6, с.
7-10]. В міру накопичення досвіду створюються спеціальні експертні методики
дослідження, проводиться їх впровадження в експертну практичну. У результаті
цього виникає й розвивається новий вид експертизи. Разом з цим з’являється необхідність розробки
відповідних теоретичних і практичних проблем [7, c. 121], формулюються специфічні, тільки для даної експертної
діяльності своєрідні завдання, розподіляється інструментарій [8, с. 46].
Судово-екологічна експертиза – це процесуальна дія,
сутність якої складається у спеціальному дослідженні,
яке спрямоване на встановлення пов’язаних
з порушеннями вимог екологічного законодавства обставин і фактів про екологічну подію, що привела до загибелі
людей, заподіяння шкоди їхньому здоров’ю, великих матеріальних збитків,
забрудненню навколишнього середовища, а також до інших тяжких наслідків, і яке
проведене в передбаченому процесуальним законом порядку обізнаними в галузі
екології та деяких прикладних науках особами за дорученням органу, що проводить
розслідування, чи суду з метою встановлення фактичних даних, які у формі
висновку судового експерта можуть стати доказом для встановлення істини у
кримінальній, цивільній, адміністративній чи господарській справі [9, с. 124].
Судово-екологічна експертиза, як і будь-який клас
(рід) судової експертизи, ґрунтується на певних наукових основах – теоретичних
і методичних положеннях. Її зміст і деякі загально-методичні положення знайшли
відображення в спеціальній літературі, в наукових розробках Донецького НДІ
судових експертиз. Однак багато її положень (вчення про предмет, об’єкт,
завдання, методи та ін.) ще вимагають заглибленого й систематизованого
теоретичного обґрунтування і розвитку.
Розробка
ключових категорій судово-екологічної експертизи, тобто, визначення її об’єкта,
предмета, кола розв’язуваних завдань, відіграє важливу роль у визначенні її
місця в системі судових експертиз, та в подальшій розробці її теоретичних
засад.
Перераховані проблеми знайдуть своє вирішення у процесі
накопичення емпіричного досвіду проведення судово-екологічних експертиз. Однак
і на ранніх етапах розвитку необхідне формування системи загальних понять, а
також розробка єдиної концепції судово-екологічної експертизи для створення її
теоретичних основ, зокрема, у сфері підготовки, призначення й проведення
спеціальних досліджень при розслідуванні екологічних злочинів, на основі
вивчення генезису й сучасного стану наукових концепцій судових експертних
досліджень; істотного відновлення ряду теоретичних і методичних положень судових
експертиз, покликаних сприяти якісному розслідуванню екологічних злочинів.
1. Аналіз надзвичайних ситуацій в Україні за І
квартал 2009 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mns.gov.ua.
21.08.2009.
2. Рузметов С.А. Современные проблемы использования специальных знаний при расследовании экологических преступлений// Вестник криминалистики. – М.: Спарк, 2005. – Вып. 3 (15). – С. 90-92.
3. Уголовный кодекс Украины (с изменения и
дополнениями по состоянию на 1 июля 2005 года). – Х.: «Одиссей», 2005. – 256 с.
4. Лапин А.В. Использование
специальных познаний при расследовании экологических преступлений./А.В. Лапин
//Вопросы криминалистики и судебной экспертизы. – Минск: Беларусь, 1989. –
Вып.8. – С.30-41.
5. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.04 №144/5). Зареєстровано в Міністерстві юстиції 19 січня 2005 р. за № 61/10341.// Офіційний вісник України. – 2005. – № 5. – С.276-284.
6. Россинская Е.Р. Специальные познания и современные проблемы их использования в судопроизводстве// Журнал российского права. – 2001. – № 5. – С. 7-10.
7. Мирский Д.Я., Горинов Ю.А., Фефилатьев А.В. Предмет, объекты и задачи
судебной фототехнической экспертизы// Вопросы теории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ,
1977. – Вып. 31. – С. 121-141.
8. Россинская Е.Р. Современные проблемы судебных экспертиз и
подготовки экспертных кадров// Теорія та
практика судової експертизи і криміналістики: Збірник матеріалів міжнарод.
наук.-практ. конф./ Міністерство юстиції України, Харківський науково-дослідний
інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, Академія правових
наук України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого;
Ред. колегія: М.Л. Цимбал, М.І. Панов, Е.Б. Сімакова-Єфремян та ін. – Харків:
Право, 2002. – Випуск 2. – С. 42-47.
9. Бордюгов Л. Г. Судово-екологічна
експертиза: теоретичні аспекти // Вісник Академії адвокатури України. – 2008. –
Вип. 12. – С. 124-126.