Бергоміцька А.Д.

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник: Гайдукова О.О.

Транскордонна співпраця як засіб розвитку депресивних територій

В Україні останнім часом спостерігається підвищення інтересу до питань щодо створення євро регіонів і транскордонної співпраці. Сучасна концепція політики регіонального розвитку, яка є домінуючою в країнах ЄС, орієнтується не стільки на підтримку депресивних регіонів за рахунок регіонів-донорів, скільки на створення умов для мобілізації місцевого потенціалу та ресурсів, посилення конкурентоспроможності регіонів[1,226].

Участь України у світовій системі господарювання вимагає серйозних досліджень інтеграційних процесів, вибору відповідних шляхів і форм співпраці, у тому числі й на регіональному рівні. Транскордонна співпраця як особлива сфера зовнішньоекономічної діяльності прикордонних територій має велике значення в міжнародних економічних відносинах.

Проблеми транскордонного співробітництва в Україні досліджували такі вчені: Цехановіч В.Б.[1], Шилепницький П.І., Сухенко В.В.[4], Мікула Н.А.[6], Долішній М.та ін.

Транскордонна співпраця сприяє соціально-економічному, культурному розвитку прикордонних регіонів, зміцненню їх політичної стабільності, поглибленню добросусідських відносин між державами.

Особливою формою співпраці прикордонних територій є євро регіони. Єврорегіони розглядаються як засіб, що сприяє інтеграції тієї або іншої країни до європейських структур, а також як інструмент «урегулювання можливих територіальних проблем двох держав, знімають напруження в частині можливих територіальних претензій, дають змогу вирішувати проблеми, пов’язані з становищем національних меншин»[5,82].

Як показує досвід, розвиток транскордонної співпраці на початковому етапі сприяє знайомство регіонів-партнерів, здійснення інформаційних програм (обмін інформацією, створення баз даних тощо). Потім починається процес розробки загальної стратегії, який має на меті аналіз територій, що беруть участь у транскордонній співпраці. Діяльність у рамках єврорегіонів дає змогу вирішувати широкий спектр проблемних питань у галузі будівництва, промисловості, енергетики і транспорту, торгівлі, агропромислового комплексу, екології, облаштування прикордонної інфраструктури, міграції і зайнятості населення, взаємодії при надзвичайних ситуаціях[2,556].

При створенні єврорегіонів його учасники стикаються з рядом проблем, таких як: відмінності в правових базах, рівнях економічного розвитку, мовні, етнокультурні, історичні та політичні бар’єри.

Говорячи про місце транскордонного співробітництва в територіальному розвитку, слід пам’ятати, що межі його можливостей істотно розширюються за рахунок допомоги, яка надається Європейським Союзом через його програми та ініціативи. Сучасна концепція транскордонної співпраці у сфері регіонального розвитку перш за все пропонує переглянути застарілі уявлення про адміністративно-територіальний устрій України. Багато регіонів перетворюються на депресивні, відсталі території. Водночас від рівня розвитку цих територій, від якості життя багато що залежить, у тому числі і цілісність держави[1,227].

Єврорегіони як форма прикордонної співпраці сприяють не тільки посиленню і поглибленню добросусідських відносин між державами, а й є своєрідним інструментом для інтеграції тієї чи іншої країни в європейські структури. Це особливо важливо для України у зв’язку з розширенням меж Євросоюзу. Єврорегіони розглядаються і як засіб врегулювання можливих територіальних проблем двох держав. Важливим фактором розвитку транскордонної співпраці є фінансування. Джерелами фінансування є фонди, що створюються на паритетній основі сторонами, які безпосередньо беруть участь у транскордонній співпраці, певна підтримка надається на державному рівні, а регіони , котрі є територіальними одиницями держави – членів Євросоюзу, отримують фінансову підтримку через конкретні програми[4,79].

Наразі можна констатувати, що на сучасному етапі розвитку транскордонного співробітництва після розширення Євросоюзу настав переломний момент, коли від переважно політико-декларативного євро регіонального співробітництва необхідно прискорено переходити до пріоритетів економічної співпраці і реалізації конкретних спільних господарських транскордонних проектів. Про це свідчить, зокрема, поява нових інституційних форм транскордонного співробітництва, які вже використовуються для мінімізації викликів, пов’язаних з розширенням ЄС. Причому ці нові інструменти виникають по обидва боки східного кордону ЄС і реалізовуються місцевими органами влади, зокрема в Закарпатській, Львівській, Волинській, Чернівецькій областях, втілюючи у життя гасло «Європа регіонів»[3,202].

Важко дати повну характеристику результатам транскордонної співпраці, оскільки поряд із закінченими проектами багато транскордонних ініціатив все ще перебувають у стадії реалізації. Проте досвід транскордонних асоціацій і регіонів може служити прикладом для реалізації майбутніх планів[1,229].

Проаналізувавши дану інформацію, можна сказати, що для стимулювання розвитку депресивних територій потрібно створити дієве організаційно-інституційне забезпечення розвитку цих територій. Насамперед це стосується теоретико-методологічних аспектів розвитку транскордонного співробітництва і можуть бути використаними в процесі формування державної регіональної політики у цій сфері. Проте, подальші дослідження доцільно спрямувати на вивчення механізмів здійснення регіональної політики ЄС та ґрунтовний порівняльний аналіз суспільного середовища, на яке спрямовано їх вплив[4,80].

Список використаних джерел

1. Цехановіч В.Б. Єврорегіон як форма транскордонної співпраці// Держава та регіони. – 2008. - №6. – С.226-229.

2. Гайдукова О.О. Транскордонне співробітництво як засіб розбудови інвестиційної привабливості регіону / О.О. Гайдукова // Наук. вісник БДФА. Економічні науки: зб. наук. праць / МФУ, БДФА; гол. ред. В.В. Прядко. – Чернівці, 2008. – Вип.4. – С. 555-561.

3. Погрибенник О.В. Транскордонне співробітництво як один із чинників ефективної регіональної політики в Україні / О.В. Погрибенник // Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансової кризи / МФУ, БДФА; гол. Ред. В.В. Прядко. – Чернівці, 2009. – С. 201-204.

4. Сухенко В.В. Питання транскордонного співробітництва у регіональній політиці ЄС : теоретичний аспект / В.В. Сухенко // Інвестиції: практика і досвід. – 2009. - №22. – С. 78-80.

5. Шилепницький П.І. Особливості транскордонного співробітництва за програмою інструменту Європейської Політики Сусідства та Партнерства / П.І. Шилепницький, О.В. Зибарєва, Л.В. Вербівська // Наук. вісник БДФА : Економічні збірки : зб. наук. праць / МФУ, БДФА. – Чернівці, 2008. – Вип. 3 Ч.І. – С. 81-83.

6. Мікула Н.А. Щодо активізації участі України у європейських структурах з питань транскордонного співробітництва // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект.: Зб. наук. пр. / Донецький національний університет; Голова редколегії: д.е.н., проф. Макогон Ю.В. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 763-767.