Економічні
науки / 10. Економіка підприємства
Безручко О. О.
Кременчуцький державний університет ім.. М.
Остроградського
СУТНІСТЬ ІННОВАЦІЙ ТА ЇХНЯ РОЛЬ В СУЧАСНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ЗРОСТАННІ
Інноваційна
діяльність є основним блоком економічної політики всіх розвинених держав, де
активно стимулюється діяльність підприємств-інноваторів, ефективно
використовуються найновіші технології.
Сьогодні
інноваційний напрям розвитку є базовою стратегією для бізнесу, де знання разом
з соціальним капіталом створюють конкурентні переваги окремих країн та регіонів
в більшій степені ніж їх природні ресурси.
Як світовій, так і
вітчизняній літературі властива багатогранність поглядів на сутність поняття
«інновація». Незважаючи на значне накопичення емпіричних знань та теоретичних
концепцій, ще відсутня узагальнююча теорія з інноватики, існують розбіжності з
ряду важливих методологічних питань, тлумачення основних категорій, про що
свідчить спеціальна література. Вчені по-різному трактують поняття «інновація»
залежно від предмета та об'єкта свого дослідження. Наприклад, Б. Твісс визначає
інновацію як процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту. Ф.
Ніксон вважає, що інновація — це сукупність технічних, виробничих і комерційних
заходів, що спричинюють появу на ринку нових товарів, поліпшених промислових
процесів та устаткування [3].
Щодо змісту цього
поняття у фахівців існують два підходи: широкий і вузький. Класичним широким
підходом вважають викладене австрійським економістом І. Шумпетером ще у 1913 р.
у праці «Теорія економічного розвитку» розуміння цього процесу як такого, що
складається з п’яти основних варіантів:
• введення нового
товару (товару, з яким не знайомий споживач, або
товару нового виду);
• впровадження
нового методу виробництва продукції (методу, який раніше не використовувався у
цій галузі промисловості);
• відкриття нового
ринку, на якому цю галузь промисловості цієї країни не було представлено;
• завоювання нового
джерела сировини та напівфабрикатів;
• впровадження нової
організаційної структури в будь-якій галузі.
Схожої точки зору
дотримується й Ла Гєрре, який визначає інновацію як будь-яку зміну у внутрішній
структурі господарського організму [2].
Однак більшість
економістів стоять на позиціях вузького підходу. Вони обмежують галузь інновації
науково-технічними, технологічними питаннями. При цьому, згідно з однією точкою
зору, інновація — це процес застосування нових технологій, виробів, згідно з
іншою, — результат у вигляді нових методів, продукції, технологічних процесів.
Так, угорський економіст Б. Санто визначив інновацію як суспільно-технологічний
та економічний процес, який завдяки практичному використанню ідей та винаходів
сприяє створенню кращих за своїми характеристиками виробів і технологій.
П. Лемерль
характеризує інновацію як «новий продукт або послугу, спосіб їх виробництва,
нововведення в організаційній, фінансовій, науково-дослідній та інших сферах,
будь-яке удосконалення, що забезпечує економію витрат або створює умови для
такої економії». На близькій позиції щодо визначення цього поняття стоять
автори словника ринкової економіки. На їхню думку, інновації характеризуються
насамперед ефективністю вкладених коштів, розвитком винахідництва та
раціоналізаторства
[3].
Відповідно до
міжнародних стандартів, інновація визначається як кінцевий результат
інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді нового або
удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого
технологічного процесу, що знайшов використання у практичній діяльності.
Закон України «Про
інноваційну діяльність» визначає інновації як
новостворені і вдосконалені
конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також
організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або
іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і
соціальної сфери; а інноваційну діяльність - як діяльність, що спрямована на
вирішення і комерціалізацію результатів наукових розробок та досліджень і
зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів та послуг.
Активне здійснення
інноваційних процесів стає вирішальною умовою подальшого розвитку сучасної
економіки нашої країни. Воно дозволить забезпечити якість зростання,
ресурсозбереження, ефективність виробництва, випуск конкурентоспроможної на
внутрішньому та світовому ринках продукції [1].
Активізація
інноваційної діяльності має дуже важливе значення як на рівні підприємства, так
і на рівні держави. Оскільки тільки при розвитку науки, техніки, технологій
можливий випуск конкурентоспроможної продукції та послуг. Коли підприємство
випереджає конкурентів в освоєнні досягнень науково-технічного прогресу, тільки
тоді воно має змогу отримувати прибуток.
Отже, основною
умовою досягнення довготривалих, позитивних темпів економічного зростання, як
реального сектора економіки, так і окремих підприємств, є активна інноваційна
та інвестиційна діяльність.
Література:
1. Федулова Л. І.
Інноваційна діяльність: Підручник. – К.: Либідь. – 2006. – 480 с.
2. Волков О. І., Денисенко М.
П., Гречан А П. Економіка та організація інноваційної діяльності: Підручник – К.: ЦУЛ. –
2007. – 662 с.