Чабанюк О.М., к.е.н., доц.

Львівська комерційна академія, м. Львів

Курортний бізнес в Україні та аспекти його розвитку

Формування ринкових відносин в Україні, зростання економічного потенціалу змінили підхід до стану та перспектив розвитку соціально-культурної сфери, яку донедавна вважали вторинною та незначною. Хоча економічні проблеми в соціально-культурній сфері завжди були складними як в економічних, так і в організаційних аспектах. У роки незалежної України були різні підходи щодо розвитку освіти, охорони здоров’я, культури, соціального забезпечення. Разом із тим, залишковий принцип фінансування спричинив до зменшення ресурсного потенціалу та уповільнив розвиток як соціально-культурної сфери загалом, так і санаторно-курортних установ, зокрема. Тому дослідження перспектив розвитку курортів є актуальним.

Відповідно до Господарського кодексу України, господарська діяльність у санітарно-захисних, водоохоронних зонах, зонах санітарної охорони та інших охоронних зонах здійснюється з урахуванням їх правового режиму, що встановлюється законом. Наша держава має великі курортні ресурси, де існує розвинута мережа санаторно-курортних установ, великий науковий та практичний досвід роботи науково-технічного персоналу. На сучасному етапі роль санаторно-курортних установ значно зростає у зв'язку з необхідністю оздоровлення великої частки населення України, яке потрапило під вплив різних негативних екологічних факторів.

В Україні функціонують близько 3 тисяч санаторно-курортних установ різного відомчого підпорядкування, без урахування туристичних організацій. Серед них понад 800 санаторіїв та санаторіїв-профілакторіїв, де щороку лікується та відпочиває в середньому 1 млн.чол. Протягом 1990-2007 рр. спостерігається зміна як у структурі санаторно - курортних установ України, так і у кількості ліжок у них. Слід зазначити, що в останні роки відбулось зменшення кількості санаторіїв-профілакторіїв та баз і інших закладів відпочинку, що обґрунтовується тим, що санаторії-профілакторії та бази відпочинку, переважно перебувають на балансі підприємств та інших суб’єктів господарювання, які в умовах нестабільних економічних відносинах закривають підрозділи соціально-культурної сфери. Разом з тим, введено в дію 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, де розгорнуто 5 тис. ліжок, 2 будинки і пансіонати відпочинку, де розгорнуто 1 тис. ліжок та 125 дитячих оздоровних таборів. Такі позитивні зрушення зумовлені зростанням економічної привабливості санаторно-курортних установ з боку приватних інвесторів та наявністю перспектив розвитку рекреаційної галузі в Україні.

Вивчаючи динаміку кількості санаторно-курортних закладів та оздоровлених у них осіб у Львівській області протягом 2000-2008 рр., можна зазначити, що при зменшенні кількості санаторно-курортних установ спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості відпочиваючих, зокрема, протягом трьох останніх років – на 19,2 тис. осіб [2]. Це свідчить про наявність перспектив розвитку рекреаційної галузі.

У законодавстві визначено, що функціонування санаторно-курортних установ пов’язане з наданням комплексу послуг лікування, рекреації та реабілітації, при цьому використовуються природні лікувальні фактори, медикаментозні процедури, дієтичне харчування. Природні території курортів, де відбувається процес надання санаторно-курортних послуг, є власністю народу України [3]. Держава здійснює розробку та охорону курортів, оскільки природні лікувальні ресурси є основним фатором лікувального процесу. Разом з тим, хворі і відпочиваючі отримують послуги з проживання та супутні послуги, тому в умовах курорту повинні функціонувати належної якості спальні корпуси, а також об’єкти соціальної інфраструктури, допоміжні і обслуговуючі приміщення.

До санаторно-курортних установ, у яких здійснюється оздоровлення в умовах курорту, можна віднести лікувальні заклади, що розташовані на природній території курортів, діяльність яких спрямована на обслуговування хворих і відпочиваючих, зокрема, це санаторії, курортні поліклініки, водогрязелікарні, бювети, дитячі оздоровні табори тощо, діяльність яких відповідно до Національного класифікатора видів економічної діяльності [1].

Діяльність санаторно-курортих установ має велике соціальне значення, оскільки в умовах курорту не функціонують промислові підприємства, тому більшість населення прикурортних населених пунктів зайняте у процесі надання санаторно-курортних послуг або працюють в обслуговуючих господарствах. Таким чином, протягом останніх років відбувається відновлення діяльності курортних закладів. Ця тенденція зберігатиметься і в найближчий час з огляду на збільшення привабливості санаторно-курортних установ.

Список використаних джерел

1. Національний класифікаор України. Класифікатор видів економічної діяльності (NACE, Rev. 1.1-2002), ДК 009:2005, зі змінами № 1 до Державного класифікатора, внесеними Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 лютого 2007 року № 40 [Електронний ресурс]: – К.: CD-вид-во „Інфодиск”, 2008. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.: 12 см. – (Законодавство України, 2008). – Систем. вимоги: Pentium – 233; ОЗУ-32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XT.

2. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні: Статистичний бюлетень. – К.: Держкомстат, 2008. – 96 с.

3. Україна. Закон. Про курорти: 5 жовтня 2000 р. № 2026-III, із змінами, внесеними згідно із Законом від 19 січня 2006 р. № 3370-IV [Електронний ресурс]: – К.: CD-вид-во „Інфодиск”, 2008. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.: 12 см. – (Законодавство України, 2008). – Систем. вимоги: Pentium – 233; ОЗУ-32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XT.