Пожар Е.П.

Кафедра фінансів

Черкаський державний технологічний університет

СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЗАХІДНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

У реаліях XXI ст. проблеми соціальних допомог включаючи економічно розвинені країни є перманентно актуальними. В умовах світової кризи кількість населення, що потребує соціальної допомоги збільшилось. У історичному ракурсі ця проблема є актуальною, оскільки розвиток суспільства має певну циклічність, тому дослідимо як відбувався розвиток механізмів соціального захисту у західних країнах часів середньовіччя.

Поняття “середньовіччя” було запропоновано італійськими гуманістами в епоху Відродження. Необхідно зазначити, що періодизація середніх віків є дещо проблематичною. Так, у 476 р. перестала існувати Римська імперія, і саме цю дату практично всі науковці вважають початком середньовіччя, а період з V по XV ст. називають класичним середньовіччям.

Дещо дискусійним є період завершення середньовіччя, хоча орієнтовно він датується 40-ми роками XVII ст. з початку Англійської революції.

Період середньовіччя, незважаючи на багаточисельні військові конфлікти, інтриги між правителями Європи, утиски прогресивних діячів зі сторони держави та церкви тощо, все ж таки мав певний позитивізм, який полягає у такому:

· становлення та формування держав;

· могутній стимул до наукової, мистецької, економічної діяльності;

· формування міст у їх сучасному розумінні – з виборним управлінням, юридичними нормами співіснування, фінансовими та іншими ресурсами.

Основними регіонами, де формувались такі цивілізаційні ознаки були Європа, Візантія і Азія.

З’ясуємо у ретроспективному викладенні, як у цей період формувались механізми соціального захисту, з аспектом соціальних допомог.

Під поняттям “соціальні допомоги” будемо розуміти підтримку окремих верств тогочасного населення, зазвичай знедолених, бідних, постраждалих в наслідок війн, стихійних лих, хвороб, літніх людей матеріальними, фінансовими та іншими засобами.

Детальне ознайомлення із літературними джерелами по історії середньовіччя дозволило виявити такі складові соціальної допомоги [1-4].

Рис. 1. Структура соціальної допомоги у середньовічному західному суспільстві

З’ясуємо особливості надання та отримання такої допомоги в розрізі суб’єктів.

У середні віки до суб’єктів, які представляли державу можна віднести правителя обособленої території – країни, частки країни, яка підпорядковувалась правителю країни, місцевих правителів. Органи місцевого самоврядування є дещо відособленими від держави, хоч вони і виконують державні функції. З початком зародження в Англії, а потім у Франції та інших державах, цей соціальний інститут також обмежував властиві бажання першої особи держави використовувати кошти на власний розсуд. Роль цих та інших державних владних утворень у напрямі соціального захисту зводилось до такого:

· захист підданих владі першого правителя від війн, стихійних лих, соціальних потрясінь;

· впорядкування до вимог відповідної стадії розвитку юридичних, фінансових, майнових відносин у державі;

· турбота про підданих держави, створення їм належних економічних та соціальних умов.

З’ясуємо роль церкви у цих процесах. Основним призначенням церкви у соціальних процесах була підтримка миру і суспільних протиріч.

Взаємини церкви у стосунках із бідними формувались виходячи із інтересів обох сторін: церква поширювала сою ідеологію та владу на мирян, а вони в свою чергу, зокрема бідні, приймали пожертви і повинні були виконувати канони церкви, тим самим демонструючи належне ставлення.

Для цього церква повинна була мати відповідні ресурси. Постановами Єльвірського собору від 306 р. та Антіохійського собору 341 р. церкві дозволялось розпоряджатись майном на свій розсуд, зокрема і творити благодійність. Зазвичай, неділя у тижні, була днем благодійності.

У подальшому - починаючи з XI ст. роздавання хліба і допомога всім убогим стали прерогативою для церкви.

Церква, крім практичної соціальної допомоги обездоленим, здійснювала відповідну роботу у теоретичному плані – просвітницькому.

Особливого поширення набули праці Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, Федора Студита, Афанасія Александрійського та інших. У цих творах пропонувались ідеї соціальної справедливості, співчуття, поваги та любові до ближнього.

Одним із принципів Григорія Богослова було: “Заслужи повагу перед ближнім твоїм тим, що ти за нього більш благодійний”.

Соціальну справедливість Іоанн Златоуст розумів так: “Ми всі маємо потребу один в одному: бідний в багатому, багатий у злидареві, той, хто нічого не має у тому, хто подає милостиню…”

Подача милостині і її отримання мало глибокий соціальний зміст – для бідних насититись, а ті хто її подавав – отримати благословення Боже.

Благочинні об’єднання виникли на початку зародження середньовіччя. Так, відома благодійницька діяльність єпископа в Кесарії Копподійській, який створив біля воріт міста притулок для нужденних, приміщення для лікування хвороб.

У 542 р. в Ліоні був відкритий шпиталь, де працювали монахи, городяни і який надавав притулок та тогочасну медичну допомогу нужденним.

У 1100 р. Римська церква видала збірник канонічних законів із теорії і практики благодійності.

У X-XI ст. певну соціальну допомогу надавали перші ордени – іоніти, лазаристи, алексеани та інші, які турбувались про нужденних, надавали їм медичну допомогу, притулок, викупали із неволі полонених тощо.

Особливе значення у період середньовіччя у напрямі соціального захисту відводиться окремим особистостям, які в різні періоди часу турбувались про знедолених, допомагали їм матеріально, духовно, за що заслужили народну любов, про них складали легенди.

Так, нині до нашого часу збереглись перекази про народних месників та захисників – Уота Тайлера в Англії, Дольчино в Італії, Яна Гуса в Чехії, Робін Гуда – в Шотландії та інших.

Отже, епоха середньовіччя дала світовій цивілізації приклади багатовекторного спрямування специфічних форм та методів соціальної боротьби.

В сучасних реаліях вони набули більш цивілізованих форм, але приклад поколінь вчить прикладам гуманізму, соціального терпіння, поваги до оточуючих.

Література

1. Історія середніх віків. У 2-х т. Курс лекцій для ВНЗ. Балух В. О. Коцюр В. П. Чернівці. Вид. “Наші книги”, 2009.- 459 с.

2. Крижановська О.О. Історія середніх віків. Вступ до історії західноєвропейського середньовіччя., Либідь, 2006. – 368 с.

3. Кузьмин К. В., Сутырин Б. А. История социальной работы за рубежом и в России / с древности до начала XX века/.- М.: Академический проект; Екатеринбург. Деловая книга, 2002.- 480 с.

4. Теория и методика социальной роботы / в вопросах и ответах/. Учебное пособие / Под ред. Панова А. М., Холостовой Е. И. – М.: Соц. – техн. ин-т., 1998-190 с.