Михайленко О.М.

Вищий навчальний заклад Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі"

Конкуренція в торгівлі України

Історичний розвиток України суттєве відобразився на функціонуванні економічної системи країни. Наслідком існування авторитарного політичного режиму та планово-адміністративної економічної системи став розлад конкурентного механізму функціонування підприємств.

Економічні реформи в Україні в останні десятиліття обумовили формування конкурентного середовища та прискорили розповсюдження конкурентних відносин на ринку товарів та послуг. Саме конкуренція стала механізмом, який активно стимулював трансформаційні процеси в усіх сферах суспільного життя, у тому числі і в торгівлі. Однак, трансформація економіки відбувалася з суттєвими протиріччями, що призвело до набуття конкуренцією дещо нецивілізованих форм, і це, в свою чергу, гальмувало темпи економічного зростання вітчизняної економіки.

Серед дослідників не існує єдиної думки щодо оцінки ролі конкуренції в економіці. Більшість економістів вважають, що конкуренція – це велике благо для економіки. Інші вважають, що конкуренція, протиставляючи суб’єктів ринку, породжує монополізм, сприяє застосуванню нецивілізованих методів конкурентної боротьби у міжособових відносинах підприємців з метою усунення конкурента.

Можна погодитися, що конкуренція є неприкритою формою поширення економічної влади, а тому потребує всілякого регулювання та обмеження можливостей зловживання нею.

Однак, на наш погляд, незаперечним є той факт, що конкуренція – це виправдана боротьба цін та якості продукції на користь споживача.

Розвиток конкуренції і власне конкуренція в сфері торгівлі мають певні особливості, які характерні для галузі. На наш погляд, доцільно відокремити таки етапи розвитку конкуренції в торгівлі

І. До 70-х років XIX ст. – в торгівлі панує вільна конкуренція.

ІІ. Остання чверть XIX ст. – початок ХХ ст. – поява в торгівлі монопольних об'єднань, розвиток приватної і кооперативної торгівлі.

ІІІ. Період "військового комунізму" 1917-1921 рр. – націоналізація торгівельної галузі, заміна товарообороту продуктообміном, втрата незалежності споживчою кооперацією, існування конкуренції лише на стихійних базарах.

ІV. Період нової економічної політики 1921-1928 рр. – відродження ринкових відносин через відновлення вільного ринку зі стійким грошовим оборотом, який стає критерієм конкурентноздатності товарів, підприємств та галузей, конкуренція між формами торгівлі (державної, кооперативної, приватної), обмеження приватної торгівлі.

V. Кінець 20-х років - середина 80-х років XX ст. – панування адміністративно-командної економіки, виконання торгівлею непритаманних функцій розподілу продовольчих та непродовольчих товарів.

VI. Cередина 80-х років – початок 90-их років ХХ ст. – перехід України на ринкові методи господарювання, в зв’язку з чим важливе значення набуває політика держави в галузі розвитку конкуренції, метою якої є підвищення ефективності суспільного виробництва на основі ринкового регулювання економічних процесів. Роль держави полягає в прийнятті законодавчих та адміністративних заходів, які сприяють формуванню конкурентного середовища. В Україні на початковому етапі трансформації у 1992-1996 рр. державні механізми правового забезпечення розвитку ринкової конкуренції базувалися на політиці формального усунення монополізму і виражалися у формуванні антимонопольного законодавства.

VII. Середина 90-х рр. – перше десятиліття 2000 рр. – вдосконалення державно-правових механізмів регулювання сфери економічної конкуренції. Через започаткування в цей час в Україні нових форм ведення торгового бізнесу ми вважаємо за доцільне розділення даного етапу розвитку конкуренції на три основні стадії [1]:

І стадія – середина 1990-х років – заснування провідних українських роздрібних мережних компанії і становлення нових торгових форматів. Цей період розвитку конкуренції в роздрібній торгівлі характеризувався співіснуванням нових та старих форматів, їх роботою з різними групами контрагентів, збереженням між ними територіальної дистанції та, відповідно, низьким рівнем прямої конкуренції.

ІІ стадія – перше десятиліття 2000-х років – просування провідними учасниками ринку нових торгових форматів і витіснення традиційних гравців. В цей період визначається економічним і територіальним наближенням нових і старих форматів роздрібної торгівлі, залученням ними однакових цільових груп споживачів, а, відтак, посиленням рівня прямої конкуренції та витісненням старих форматів новими.

ІІІ стадія – кінець першого десятиліття 2000-х років – конкурентна боротьба між великими мережними компаніями. Характерною особливістю цього періоду є освоєння новими форматами основної частки ринку шляхом усунення традиційних форм, значний рівень прямої конкуренції між новими форматами роздрібної торгівлі.

За даними Антимонопольного комітету України структурні передумови конкуренції в національній економіці характеризує співвідношення сукупних часток підприємств, що діють на ринках різних типів, у загальному обсязі реалізованої продукції. Так, на початок 2009 р. більше половини продукції (54,3%) реалізовувалося суб’єктами господарювання, які діяли на ринках, де структурні обмеження конкуренції відсутні, на олігопольні ринки припадало 16,6 % загального обсягу реалізації, на ринки з ознаками індивідуального домінування – 22,6 %, на ринки, де структурні передумови конкуренції відсутні (частка найбільшого підприємства перевищує 90 відсотків) – 6,5 %. В порівнянні зі становищем на початок 2008 р. відбулося певне зменшення секторів з конкурентною структурою та з ознаками індивідуального домінування з одночасним збільшенням частки ринків “чистої” монополії та олігопольних ринків [3].

За оцінками фахівців, найгострішими проблемами розвитку конкуренції на ринках з конкурентною структурою, в тому числі, в торговельній сфері, є нерівність умов конкуренції внаслідок впливу адміністративних чинників, спотворення конкуренції внаслідок "тінізації" господарювання, недобросовісна конкуренція та інституційні обмеження конкуренції.

Дослідження проблем розвитку конкуренції доводять, що обмеження дії ринкового механізму є найважливішою причиною збереження в галузях великої кількості неефективних господарств. Так, при аналізі продуктивності праці на підприємствах роздрібної торгівлі по регіонах України нами визначено, що різниця між регіонами з найкращим і найгіршим значенням означеного показника становить більш, ніж 2 рази, що свідчить про наявність в регіонах підприємств з низькою продуктивністю (рис. 1).

Рис. 1. Продуктивність праці роздрібних торговельних підприємств по регіонах України у 2008 р. (розраховано за [2])

До негативних тенденцій у розвитку конкуренції в торгівлі, що виявилися останнім часом (в тому числі внаслідок світової фінансово-економічної кризи), слід віднести зменшення інтенсивності вступу нових суб’єктів господарювання в галузь, що знайшло відображення у скороченні темпів зростання кількості підприємств та організацій, які здійснюють господарську діяльність в торговельній сфері. Результати аналізу свідчать, що у першому півріччі 2009 р. темпи приросту кількості економічних агентів, а, відтак, інтенсивність вступу нових суб’єктів господарювання, істотно уповільнилися: в цілому майже у три рази порівняно з першим півріччям 2007 р., а в торгівлі за цей же період – майже в 4 рази. Певною мірою ситуація покращилася у другому півріччі 2009 р., хоча інтенсивність вступу суб’єктів господарювання в цілому по економіці та в торгівлі зокрема залишилася значно меншою, ніж у попередніх періодах (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка змін кількості економічних агентів у 2007-2009 рр. [3]

Вид економічної діяльності	Приріст кількості економічних агентів, %
	2007 р.		2008 р.		2009 р.
	І півріччя	ІІ півріччя	І півріччя	ІІ півріччя	І півріччя	ІІ півріччя
Всього	2,48	2,2	1,9	1,5	0,9	1,4
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	2,7	1,3	1,44	1,17	0,7	1,07

Проведене Антимонопольним комітетом України у 2009 році опитування керівників торговельних підприємств виявило істотне зменшення впливу конкуренції на діяльність означених суб’єктів господарювання. Так, у І кварталі 2009 р. частка тих підприємств, хто відчував істотну конкуренцію, зменшилася до 40 % порівняно із 65 % на початку 2005 р. та 53 % початку 2008 р. (рис. 2). Разом із тим, лише 2 відсотки опитаних у 2009 р. керівників торговельних підприємств вважали, що в них зовсім немає конкурентів на ринку.

Рис. 2. Відчутність конкуренції у роздрібній торгівлі [3].

Однак, незважаючи на наявні проблеми розвитку конкуренції, торгівля як вагомий сектор національної економіки, має значний конкурентний потенціал, ефективне використання якого дасть можливість підвищити конкурентоспроможність галузі та національної економіки в цілому.

Література:

1. Радаев В.В. Захват российских территорий: новая конкурентная ситуация в розничной торговле /В.В.Радаев; Гос. ун-т – Высшая школа экономики.- 2-е изд. – М.: Изд.дом ГУ ВШЭ, 2007. – 220 с.- ISBN 978-5-7598-0541-0

2. Статистичний збірник "Роздрібна торгівля України у 2008 році"/ Державний комітет статистики України – К. 2009. – 173 с.

3. www.amc.gov.ua – Офіційний сайт Антимонопольного комітету України.