Экономические науки/15. Государственное
регулирование экономики
Степаненко
Т.В.
Одеська
національна академія зв’язку ім. О. С. Попова
НАПРЯМИ
РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
Поступово у діловій практиці все частіше з’являється таке поняття як «електронний бізнес». Це зумовлено бурхливим розвитком та поширенням інформаційних технологій і нових методів ведення комерційної
діяльності.
Метою електронного бізнесу, як і звичайного бізнесу, є одержання прибутку,
стимулювання грошових потоків та створення конкурентних переваг. Основною відмінністю електронного бізнесу від інших методів
ведення бізнесу є
те, що він функціонує швидше та потребує менших затрат. Проте електронний бізнес є досить агресивним середовищем ведення комерційної діяльності й
успіх в ньому
в першу чергу залежить від продуманості стратегії та тактики.
В цілому
можна вважати, що
електронний бізнес – це
всі форми ділових взаємодій між юридичними (фізичними) особами, що базуються на
електронній обробці та передачі даних. Він охоплює всі види підприємницької діяльності, що
здійснюються у кібернетичному просторі, а саме: електронна комерція, електронні банкінг, електронні аукціони,
електронна пошта, електронне страхування, електронний консалтинг, електронний
маркетинг та дистанційне навчання.
І оскільки рівень
розвитку країни оцінюється рівнем її інформатизації, а розширення інформаційних
технологій і Інтернет безпосередньо впливають на економічне зростання країни, то
завданням номер один для України є якомога швидше входження в систему
міжнародного електронного бізнесу і підтримка Інтернет-економіки у всіх сферах
економічної діяльності.
Але є ряд
перешкоджаючих факторів щодо розвитку електронного бізнесу в Україні:
- недостатній рівень державних гарантій і
правових норм, стандарти і законодавча база недостатньо розроблені, недостатня нормативно-правова база в питаннях розвитку інформаційних ресурсів та інтелектуальної власності, що не сприяє розвитку електронного бізнесу;
- недостатній рівень розвитку телекомунікаційної інфраструктури, що не дозволяє надавати споживачеві сучасні види послуг;
- низька платіжна спроможність населення, що не сприяє збільшенню користувачів мережі, з огляду на те, що більше половини українців знаходяться за межою бідності, важко розраховувати на реально широку аудиторію;
- низький рівень використання інформаційних технологій на підприємствах, в
організаціях та органах державної влади, що не сприяє усвідомленню місця і ролі
електронного бізнесу у сучасній економіці;
- значна різниця у рівні
інформатизації великих міст та регіонів країни, що зменшує потенційну аудиторію
користувачів мережі;
- низька комп’ютерна грамотність населення, вік середньо - статистичного
користувача Інтернет значно відрізняється від віку середньостатистичного
громадянина та ін.
Перспективами розвитку електронного бізнесу в Україні є:
- стрімкий розвиток Інтернет-банкінгу, електронних брокерських послуг, електронних платіжних систем,
електронної
торгівлі;
- провайдерами
і клієнтами електронних послуг є молодь, яка шукає змін для розвитку, і вони є
гарантом швидкої побудови Інформаційного суспільства;
- ринок первинних Інтернет-послуг в Україні вже створений і розвивається, а тому саме бізнесові інтереси можуть забезпечити вдосконалення якості Інтернет-послуг та їх поширення на віддалені регіони, лише добре розвинута інфраструктура електронного бізнесу може створити базу для розвитку вторинних е-послуг, які повинні бути доступні будь-де і будь-коли;
- в
Україні працює ряд міжнародних програм, які можуть стати каталізаторами
електронного розвитку України, а саме Програма UNDP “Україна – інформаційно-комунікаційні технології
для розвитку ” та “Інноваційний трамплін ”; Програма Світового банку “The Gateway of Ukraine”;
Програма IREX “Internet Accesses Training Program”. Так, в травні рада директорів Світового банку прийняла рішення виділити Україні 5 мільйонів доларів США на фінансування проекту "Україна - розвиток через Інтернет";
- збільшення масштабів електронного
бізнесу призведе до створення великої кількості робочих місць, що позитивно
вплине на зайнятість населення в цілому.
Аналіз проблем та
оцінка перспектив дає нам можливість визначити основні напрями розвитку
електронного бізнесу в Україні:
- сприяння розвитку дослідницьких програм;
- робота над методологічними і технічними підходами для поширення різновидностей електронного бізнесу;
- підготовка
викладацького складу спеціалістів
в інфокомунікаційній сфері;
- створення системи контролю за якістю електронних послуг;
- розвиток
системи бізнес-інкубації для малого та середнього бізнесу, що забезпечить нові
робочі місця і призупинять відтік висококваліфікованих кадрів з України;
- прийняття Закону України „Про
електронну комерцію ”, який не лише сприятиме розвитку електронного бізнесу,
але й допоможе уникнути багатьох помилок на шляху його розвитку;
- створення вузлів високошвидкісного доступу до Інтернет в усіх
регіонах, реалізовувати побудову мережі цифрового абонентського доступу
за новими технологіями, тому що Інтернет є базою для розвитку електронного
бізнесу в Україні;
- інтенсивний розвиток нових перспективних послуг, створюючи для цього
необхідні умови: упровадження нових технологій, розвиток конкуренції і
створення можливостей для безперешкодного входження на ринок нових операторів;
- підвищення рівню автоматизації виробничих і
торговельних підприємств, а також якість телекомунікацій, посилити безпеку
передачі та обробки даних, створити прийнятну нормативно-правову базу
електронних операцій;
- розвиток телекомунікаційної сфери, зокрема державна
підтримка діяльності операторів у цифровізації
сільської і гірської місцевості;
- розвиток і впровадження сучасних ІКТ у різноманітні сфери господарської
діяльності.
У проведеному дослідженні були визначені перешкоджаючі фактори та
перспективи розвитку електронного бізнесу в Україні, на основі проведеного
дослідження запропоновані основні напрями розвитку та становлення електронного
бізнесу в Україні. Питання розвитку електронного бізнесу має зайняти провідне місце
у системі основних пріоритетів нашої держави. Розвиток і впровадження
електронного бізнесу потрібно розглядати як засіб забезпечення
конкурентоспроможності національної економіки.