Економічні науки/8. Математичні методи в економіці

Пілько А.Д.

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника

Моделі прогнозування банкрутства в контексті оцінки кредитоспроможності підприємства

При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають як на результати та умови конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит, на яких умовах і чи буде він наданий взагалі.

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів: оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позики і прогнозування платоспроможності позичальника на перспективу. Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона прийме на себе, встановлюючи кредитні відносини з цим клієнтом. Кожен комерційний банк формулює власну документально оформлену та затверджену правлінням методику оцінювання кредитоспроможності позичальника, яка в тій чи іншій мірі грунтується на моделях прогнозування банкрутства підприємства.

Аналізу проблеми прогнозування банкрутства підприємств присвячено ряд публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених. Переважну більшість робіт присвячено прогнозуванню настання кризового фінансово-господарського стану підприємства та організації заходів з антикризового управління на підприємстві. В основі розроблених дослідниками моделей лежить задача класифікації підприємств за імовірністю їх банкрутства з використанням декількох незалежних змінних (факторів впливу). Специфіка задачі полягає в тому, що в Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала адміністративно-командна система господарювання, що виключала офіційне визначення банкрутства як економічного явища, нема загальновизначеної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим досить часто користуються зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено дискримінантні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

Разом з тим, як показала практика управління, діагностика українських підприємств з використанням західних статистичних методик є некоректною, оскільки порушуються найважливіші умови застосування статистичних моделей: часова відповідність, відповідність об'єкта оцінювання, відповідність методики визначення параметрів моделі. Тобто для вирішення задачі такого типу необхідно застосовувати метод, а не результати його використання. У зв’язку з цим розробка моделей прогнозування банкрутства підприємств та їх практична реалізація на прикладі конкретного підприємства є досить актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку банківського сектору економіки країни.

Як показує світова практика, банкрутство може виникнути на будь-якому з етапів життєвого циклу підприємства. Основними симптомами настання банкрутства є зменшення обсягів реалізації продукції, зниження прибутковості виробництва, втрата клієнтів і покупців, недиверсифіковані канали збуту продукції підприємства, збільшення обсягу неліквідних оборотних коштів, скорочення кількості робочих місць тощо. Причини появи таких симптомів можуть бути як внутрішні, так і зовнішні. До зовнішніх причин перш за все слід віднести соціально-економічні, політичні, зовнішньоекономічні, науково-технічні тощо. Проте, як правило, основні чинники, які провокують погіршення фінансово-економічного стану підприємства носять суто внутрішній характер. Сюди можна віднести технологічну неузгодженість процесу виробництва, відсутність стратегічного плану розвитку підприємства, утримання зайвих робочих місць, невиправдано високі обсяги збільшення як дебіторської, так і кредиторської заборгованості, хронічний дефіцит власних оборотних коштів, недосконалість організаційної структури та системи управління.

На сьогодні розроблені і пропонуються для практичного використання діагностичних процедур банкрутства такі підходи і методики:

1. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції. Вони передбачають ідентифікацію стану неплатоспроможності підприємства та визначають правила прийняття рішень стосовно економічних ознак фіктивного банкрутства, приховування банкрутства та доведення до банкрутства, завершення санаційних процедур.

2. Методичний підхід до діагностики стану та загрози банкрутства з використанням коефіцієнтного методу, який передбачає використання переліку спеціальних фінансових коефіцієнтів-індикаторів стану підприємства. Діагностика кризового стану та виявлення загрози банкрутства на базі використання фінансових коефіцієнтів передбачає формування системи оціночних показників, розрахунок їх величини, проведення горизонтального, порівняльного та еталонного аналізу.

3. Графічний метод, який носить допоміжний характер і використовується для наочної інтерпретації результатів попередньо проведеної аналітичної роботи. Для проведення діагностики будується 2-3-мірна матриця, кожен квадрант якої характеризується певним діапазоном значення окремих оціночних показників. Ідентифікація стану підприємства здійснюється в графічній формі шляхом визначення місцезнаходження підприємства в межах діагностичної матриці та аналізу його зміни за попередній період.

4. Експертні методики діагностики кризового стану та загрози банкрутства, які передбачають використання для формування діагностичного висновку не кількісних, а якісних показників, що характеризують стан діяльності підприємства, його ресурсного забезпечення, якості менеджменту тощо. Необхідна якісна інформація збирається експертами шляхом спостереження або опитування. Формування узагальнюючого висновку здійснюється на підставі наявності експертно-визначених типових ознак - індикаторів кризового стану або по стандартизованих методиках бальної або рейтингової оцінки.

5. Динамічний підхід до діагностики банкрутства, який передбачає поглиблений аналіз грошового обороту підприємства, в перебігу якого здійснюється аналіз обсягів грошового обороту та грошових потоків підприємства, оцінюються джерела формування вхідного та напрями використання вихідного грошових потоків, оцінюється ритмічність та синхронність грошових потоків, достатність грошових залишків та грошових потоків для покриття поточних та боргових зобов'язань підприємства.

Крім розглянутих підходів і методик діагностування фінансово-економічного стану підприємства, які здебільшого ґрунтуються на теоретичних рекомендаціях, розрахунку різноманітних коефіцієнтів, побудові графіків і проведення аналізу, існує ще також ряд підходів, які грунтуються на побудові математичних моделей, за допомогою яких можна змоделювати фінансовий стан підприємства, і зробити висновки про його подальше функціонування.

Можна виділити наступні підходи до моделювання банкрутства:

1. Простим для застосування та поширеним прийомом діагностики є побудова балансових (агрегатних) моделей оцінки фінансового стану. Під агрегатами слід розуміти абсолютні оцінні показники, що розраховуються за спеціальними методиками на базі показників звітності та управлінського обліку підприємств. Ідентифікація кризового стану та виявлення загрози банкрутства передбачає порівняння між собою певних агрегатів та формулювання діагностичного висновку за визначеними правилами оцінки (залежно від результатів порівняння). Найбільшого поширення набула балансова модель, описана у працях В.Ковальова та його послідовників. Суть підходу Ковальова до ефективного управління капіталом підприємства та його структурою базується на побудові балансових моделей оцінки фінансового стану підприємства.

2. Використання матричних моделей ідентифікації стану підприємства, які вперше були розроблені в працях французьких дослідників Франшона та Романе. Матричні моделі діагностики кризового стану та виявлення загрози банкрутства передбачають побудову діагностичної матриці, кожен квадрат якої характеризується певним співвідношенням показників господарсько-фінансової діяльності підприємства або розрахованих оціночних агрегатів ідентифікується як певний стан підприємства. У процесі діагностики стан підприємства та наявність загрози банкрутства визначається залежно від поточного місцезнаходження підприємства в межах матриці та ретроспективного аналізу зміни місцезнаходження (аналіз шляху).

3. Рейтингові моделі діагностики фінансового стану і загрози банкрутства, котрі являють собою іншу форму створення простої для застосування системи узагальнюючої оцінки різноманітних характеристик об'єкта оцінювання, що мають вагоме значення для визначення наявності та глибини кризи його розвитку.

4. Статистичні моделі діагностики банкрутства, які являють собою спеціальним чином обчислену дискримінанту функцію (границю), в якості аргументів якої використовуються фінансові коефіцієнти-індикаторами, що найбільшим чином обумовлюють розвиток кризи, а значення (Z-рахунок) - дозволяє ідентифікувати ступінь (ймовірність) загрози банкрутства. Найбільш відомими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), Модель Спрінгейта, система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).

Література

1. Пілько А.Д. Механізм підвищення ефективності управління кредитним портфелем комерційного банку// Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Випуск 246. Том I. C. 244-252 - ДНУ, Дніпропетровськ, 2008.

2. Галасюк В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ. -2006. -№9. -с.54-57.