Національний університет
біоресурсів і природокористування України
Досвід підготовки викладачів
аграрного профілю
в системі професійної освіти
Сьогодні існують різні точки зору на характер навчання викладачів і способи підвищення їхньої кваліфікації, причому дане питання певним чином залишається відкритим. Так, окремі дослідники виступають за «вузький», однак глибокий рівень їхньої підготовки, інші – за «широкий». Вибір підходів у відборі та структуруванні змісту підготовки викладачів значною мірою зумовлюється пріоритетами системи вищої освіти певної країни.
Система освіти України спрямована на підготовку висококваліфікованого викладача, який готовий до постійного розвитку професійно-педагогічних якостей. Підвищення якості системи професійно-педагогічної підготовки зумовлює використання сучасних форм, методів і засобів навчання майбутніх фахівців. Недолік української системи підготовки педагогічних кадрів полягає у відсутності гнучкої освітньої системи, здатності до швидкої адаптації у відповідності до нових вимог сучасного суспільства .
Основною базою
підготовки науково-педагогічних працівників (викладачів ВНЗ) в Україні є
магістратура (найнижчий освітній цикл), аспірантура та докторантура. Зокрема,
підготовка викладачів у магістратурі здійснюється відповідно до чинних
освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм.
Розглянемо програму підготовки викладача на прикладі роботи Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Дисципліни професійної та практичної підготовки викладача університетів і вищих навчальних закладів відображені в навчальному плані магістратури за спеціальністью 8.000005 – педагогіка вищої школи. Зазначений документ містить нормативні навчальні та елективні дисципліни за вибором професійно-педагогічного змісту. Магістрам викладаються такі дисципліни, як “Теорія та методика професійного навчання”, “Педагогіка”, “Вікова та педагогічна психологія”, “Основи педагогічної майстерності”, “Педагогічні технології”, “Основи наукових досліджень в педагогіці”, “Соціальна психологія”, “Риторика”, “Організація виховної роботи у ВНЗ”, “Розвиток вищої освіти в зарубіжних країнах ” [1].
Зміст підготовки спеціаліста згідно з державним стандартом освіти України передбачає соціально-гуманітарну, психолого-педагогічну, фахову й практичну підготовку. Основною метою підготовки магістра-викладача є забезпечення можливості сформувати навички проведення наукової роботи; підготовка до самостійної роботи за спеціальністю, оволодіння спеціальними вміннями викладача як практичного психолога і безпосередньо професійно-педагогічними навичками; методикою навчання спеціальних дисціплин у вищих навчальних закладах; методикою проведення наукового дослідження в галузі природничо-гуманітарних та інженерних наук.
В умовах
професійно-педагогічної підготовки майбутнього викладача всі види підготовки
мають бути тісно пов’язані з науковою роботою. Майбутній викладач має постійно
самовдосконалюватись і займатися самоосвітою.
Фахова
підготовка в магістратурі передбачає
елективні курси. Розрізняють обов’язковий набір дисциплін (за вибором
навчального закладу) та за вибором студента. Зміст фахової підготовки
магістрантів визначається з урахуванням здійснення виробничих функцій
(магістр-викладач, магістр-дослідник) й освітньо-кваліфікаційного рівня, на
базі якого здійснюється відповідна підготовка майбутніх фахівців. Підготовка
магістрів реалізується шляхом упровадження інтегрованих навчальних курсів, які
забезпечують системність в оволодінні навчальними дисциплінами, що, у свою
чергу, сприяє уникненню повторів навчального матеріалу, поліпшенню організації
навчально-виховного процесу, а також упровадженню новітніх технологій навчання.
Органічною
складовою професійної підготовки майбутніх науково-педагогічних працівників є
педагогічна практика. Метою практичної підготовки викладача є поглиблення
теоретичних знань через їхнє впровадження в практику; формування у майбутніх
викладачів умінь і навичок практичної викладацької діяльності у вищій школі;
формування та розвиток методичних умінь та навичок викладання; практичне
оволодіння сучасними методами й формами педагогічної діяльності; формування
творчого підходу до роботи викладача.
Практична
підготовка здійснюється через фахові та науково-асистентські практики.
Тривалість і форми практики визначаються освітньо-кваліфікаційним рівнем
окремої спеціальності. Для магістрантів зміст практики полягає у проведенні
навчально-виховної та науково-дослідної роботи на всіх рівнях навчання.
Практикант науково-асистентської практики прикріплюється за відповідною
кафедрою, він проводить семінарські, лабораторні та практичні заняття.
Таким чином, магістратура за спеціальністю 8.000005 – педагогіка вищої школи забезпечує професійно-педагогічну підготовку майбутніх викладачів ВНЗ. Випускники спеціальності “Педагогіка вищої школи” мають право працювати у вищих аграрних навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації. Після навчання студенти отримують диплом державного зразка (ОКР “Магістр”) за кваліфікацією “Викладач вищого навчального закладу”.
Специфіка
професійної освіти майбутніх педагогів полягає в органічному синтезі
гуманітарного й агротехнічного елементів підготовки, забезпеченні педагогічної
спрямованості навчального процесу; оволодінні певними специфічними рисами
професійної діяльності фахівців зазначеного профілю (високий рівень соціальної
відповідальності, контактно-комунікативний характер майбутньої професії,
віддаленість результатів діяльності, робота в умовах дефіциту часу, швидка
мінливість об'єктів педагогічного впливу).
Досвід створення у ВНЗ факультетів підготовки науково-педагогічних кадрів "кожен для себе", як і вивчення психолого-педагогічних і методичних дисциплін в аспірантурі, вважається нами гідним уваги і широкого розповсюдження. Однак це має відбуватися у тісній співпраці з кафедрами педагогіки, педагогічними університетами, інститутами підвищення кваліфікації працівників освіти. Зазначена кооперація повинна насамперед забезпечувати широку психолого-педагогічну і методичну підготовку. При цьому, природно, посібники, плани, програми та підручники з теорії та методики навчання великий кількості спеціальностей повинні створюватися фахівцями-предметниками спільно з педагогами. Викладати ж такі предмети повинні фахівці-предметники після спеціальної, "посиленої" психолого-педагогічної підготовки. Фактично це означає підготовку у ВНЗ нового типу наставника, який умів би викладати студентам окремий навчальний предмет і навчати їх тому, як викладати цей предмет.
Отже, очевидними
є такі зміни ставлення науково-педагогічної спільноти до проблеми підготовки та
підвищення кваліфікації викладачів вищої школи:
- створення у ВНЗ факультетів підготовки науково-педагогічних
кадрів;
- поряд із наявністю
професійної кваліфікації, наукового ступеня (для штатних викладачів) отримує
розвиток додаткова кваліфікація в галузі психолого-педагогічної підготовки
викладачів ВНЗ; вивчення психолого-педагогічних і методичних дисциплін в
аспірантурі;
- виявляється
прагнення до чіткого визначення умов доступу до викладацької діяльності та критеріїв відповідності
рівня професійно-педагогічної компетентності.
Список літератури:
1.Магістерські
програми. /за ред. Д.О. Мельничука, В.П.
Лисенко, М.Д. Мельничука, І.М. Верхогляда. – Київ , 2008. – 264 с.