Філософія/1. Філософія літератури та мистецтва

Рудько Вікторія Олександрівна

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Атараксія як гармонія в історії античної філософії

Протягом багатьох століть філософи сприймалися не як творці абстрактних філософських схем, а як живі сосуди істини, припадаючи до яких, можна знайти рівновагу й розуміння того, як жити, зберігаючи в собі людину, а не просто виживати за всяку ціну. Стоїки розуміли ідеально самовиховану людину як твір мистецтва. Те, що звичайно називається стоїчною етикою, насправді є ще більшою мірою естетикою, тому що людина, яка вільна від усяких хвилювань і страстей, так само незворушна і спокійна, як і будь-який твір мистецтва. Елліністичне розуміння людини, засноване не на логічних категоріях, а на прямій відчутності, є вченням про субстанціальну тотожність природи й мистецтва.

Для розуміння стоїцизму в системі античної естетики важливо розуміння тотожності буттєвого й прекрасного у всій античній естетиці. Ця тотожність встановлюється у період класики. Але в період раннього еллінізму жодна з трьох основних ранніх елліністичних шкіл не міркує спеціально про красу. А оскільки ці три школи базуються на гармонії людського суб'єкта із самим собою, то це змушує майже всіх викладачів цього періоду зводити все основне вчення тільки на абсолютну мораль з підпорядкуванням усякої онтології цій чисто моральній установці. У цьому криється, однак, величезна помилка, яку ми повинні уникати.

З метою точності в зображенні стоїчної теорії чеснот необхідно підкреслити, що тут ми маємо справу не тільки з етикою, але в такій же мірі, якщо навіть не в більшій, з естетикою. Адже під естетичним ми розуміємо вчення про тотожність внутрішнього й зовнішнього, або про повну відповідність того, що досягається, досягнутому. На відміну від платонівського ототожнення того, що виражається, вираженому елліністичною новиною тут було те, що стоїчна естетика обов'язково вимагала суб'єктивні зусилля, цілу й досить сувору школу цих зусиль. У цьому змісті стоїчні чесноти, звичайно, є не тільки етичними, але й естетичними чеснотами.

Така чеснота як атараксія є естетичною категорією як і категорією моральною. Ця чеснота мислилася в античності як фізична здійсненність або взагалі як повна відповідність реального життя речей їхньому принциповому призначенню. А така відповідність виконаного тому, що задано для виконання, відноситься саме до естетики й мистецтва. Вчення про внутрішню безпристрасність є естетикою суб'єктивної безпристрасності на тлі величних доль світобудови.

Стоїцизм, епікуреїзм і скептицизм будували такі філософські системи, які забезпечували для окремої особистості її незалежний, незворушний і безпристрасний стан. Моралізування елліністичних філософів не прекраснодушні побажання, вони – грань цілісних уявлень про світ. Їх філософія не просто дає поради й наставляння, вона відкриває бездонні глибини світобудови, джерела світових процесів. Елліністична філософська система є не що інше, як вчення про гармонію. По-перше, говориться про загальну гармонію космосу, а по-друге − про моральну гармонію максимально врівноваженої душі. Гармонія тут розуміється не чисто естетично, а космологічно й морально.

Вчення філософів-еллінів з точки зору етики розглядали такі дослідники, як: Корелин М.С. "Падение античного миросозерцания: культурный кризис в Римской империи" [1], Столяров А.А. "Стоя и стоицизм" [2], Гусейнов А.А. "История этических учений" [3], Бондаренко Ю.Я. "Человек. Судьба. Вселенная: глазами древних мудрецов" [4]. Проте нас цікавить атараксія з точки зору естетичної категорії гармонії, що само по собі є незвичною перспективою.

Наша мета – розглянути стан атараксії з точки зору естетики, де внутрішній стан виступає як гармонія. Тому розглянемо атараксію у зв'язку з категорією гармонії в історії античної філософії. Спочатку визначимо сам термін "атараксія". Потім розглянемо її з естетичної точки зору. Доцільним на наш погляд буде звернення до Олексія Федоровича Лосєва, його "Історії античної естетики" [5, 6], де він дослідив філософію культури античного мислення, представив філософський аналіз естетичного сприйняття античних філософів.

Література:

1. Корелин М. С. Падение античного миросозерцания [Текст] : культурный кризис в Римской империи / Корелин М.С. − 2-е изд. − СПб. : Изд. Т-ва "Брокгауз-ефронт", 1901. − 169 с.

2. Столяров А. А. Стоя и стоицизм / Столяров А. А. – М., 1995. − 445 с.

3. История этических учений : учебник / [под ред. А. А. Гусейнова]. – М. : Гардарики, 2003. – 911 с.

4. Бондаренко Ю. Я. Человек. Судьба. Вселенная [Текст] : глазами древних мудрецов / Юрий Яковлевич Бондаренко. − М. : Школа-Пресс, 1994. − 237, [2] с. − (Вселенная духа).

5. Лосев А. Ф. История античной эстетики : в 8 т. / Лосев Алексей Федорович. – Т. V : Ранний эллинизм. – М. : Искусство, 1979.

6. Лосев А. Ф. История античной эстетики : в 8 т. / Лосев Алексей Федорович. – Т. VІІІ, Кн. ІІ : Итоги тысячелетнего развития. – М. : Искусство, 1994.