Право/8. Конституційне право

К.ю.н. Медвідь А. Б.

Львівська комерційна академія, Україна

Щодо права окремих суб’єктів користуватися послугами адвоката в процесі здійснення розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України

Правова трансформації Української держави ще далеко не завершена. Безперечним є те, що одну із вирішальних ролей у цьому процесі відведено парламенту України, як єдиному законодавчому органу держави. Проте, ефективне функціонування Верховної Ради України неможливе без чіткої роботи створюваних нею парламентських органів. Серед інших, це стосується і тимчасових слідчих комісій, які покликані здійснювати парламентське розслідування. Але, оскільки належне законодавче регулювання вказаного правового інституту відсутнє, зокрема Рішенням Конституційного Суду України був визнаний таким, що не відповідає Конституції України Закон "Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України" від 15 січня 2009 року [1], то актуальним є дослідження окремих аспектів його діяльності.

До прикладу, досить дискусійними є питання надання тимчасовим слідчим комісіям Верховної Ради України права на допит свідків. А одним із важливих аспектів реалізації вказаного права зазначених парламентських комісій, є визначення обсягу прав експертів та перекладачів, право на залучення яких, надається тимчасовим слідчим комісіям Верховної Ради України.

Проект закону „Про тимчасові комісії Верховної Ради України” № 2815-1, у редакції від 5 березня 2007 року, з цього приводу передбачав, що свідки, експерти, перекладачі, та інші особи, щодо яких або з участю яких проводяться певні процесуальні дії користуються всіма правами закріпленими за такими особами Кримінально-процесуальним кодексом України. При цьому він додавав, що вказані особи при наданні свідчень, пояснень чи висновків мають право користуватися послугами адвоката [2].

Наголосимо на тому, що запропонований законопроектом обсяг прав свідків, експертів та перекладачів хоча і підтримується і у науковій літературі [3, с. 109, 110], але поряд з цим, викликає певні зауваження. Звісно, надання вказаним суб’єктам прав аналогічних тим, що передбачені для свідка, експерта та перекладача статтями 69¹, 77 та 128 Кримінально-процесуального кодексу України [4] є обґрунтованим та допустимим. Проте, закріплення їх у відповідному спеціальному законодавчому акті, доцільно здійснювати без посилання на положення кримінально-процесуального кодексу та з певним коректуванням, щодо специфіки парламентського розслідування (оскільки, свідок під час його проведення не може подавати скарги прокурору на дії дізнавача, як це визначено п. 8 ч. 1 ст. 69¹ КПКУ).

Що ж, до права особи при наданні свідчень, пояснень чи висновків тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України користуватися послугами адвоката, то воно однозначно є ще однією гарантією не порушення основних прав людини і громадянина у процесі функціонування вказаних комісій. При цьому, досить дивним є відсутність регламентації вказаного права у визнаному не конституційним Законі України "Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України" від 15 січня 2009 року [5].

Потрібно відзначити, що право на отримання юридичної допомоги, особами які залучаються до парламентських розслідувань, знайшло широке закріплення у світовій практиці. Прикладом цього, є п. 2 ч. 1 ст. 24 Федерального Закону Російської Федерації „Про парламентське розслідування Федеральних Зборів Російської Федерації”[6] та ст. 11 b Закону Республіки Польща „Про слідчу комісію Сейму” [7].

Тому, вбачається доцільним у вітчизняному законодавчому акті закріпити подібну норму. Поряд із цим, доречно вказаним особам надати право користуватися послугами захисника, а не адвоката, так як захисником можуть виступати, як особи, що мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, так і інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги, а також, близькі родичі, опікуни або піклувальники.

На нашу думку, запропоноване закріплення та розширення кола суб’єктів, що можуть надавати правову допомогу в процесі здійснення парламентського розслідування тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України безсумнівно підвищить реальну можливість конкретної особи скористатися нею.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України", справа N 20-рп/2009 від 10 вересня 2009 р. // Офіційний вісник України, 2009, N 72 (28.09.2009), ст. 2488. 2. Про тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України: Проект Закону України № 2815-1 у редакції від 05 березня 2007 р. 3. Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект) : Монографія / Барабаш Ю.Г. - Харків: Легас, 2004. – 191 с. 4. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. № 17170/2000 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - N 2. - Ст. 15. 5. Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України: Закон України від 15 січня 2009 р. № 890-VI // Офіційний вісник України, 2009, N 22 (03.04.2009), ст. 694. 6. О парламентском рассследовании Федерального Собрания Российской Федерации: федер. закон от 27 декабря 2005г. № 196-ФЗ // Рос. газета. 2005. № 294. 29 декабря. 7. Про слідчу комісію Сейму: Закон Республіки Польща від 21 січня 1999 р.