“Психология и социология”/7. Общая психология

К. психол. н. Тополов Є.В.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

прояви, чинники та наслідки агресивності у професійній сфері

Стрімке підвищення у світовій науці інтересу до загальної проблеми агресивності, яке почалося після Другої світової війни, лише в останні два десятиліття стало поширюватись на провідну для людство сферу діяльності – професійну. І хоча на Заході у даному напрямку за цей період проведено досить багато досліджень і опубліковано сотні наукових статей та інших праць за отриманими результатами з різних аспектів професійної агресивності, системного ж її вивчення та узагальнення одержаного різноманітного емпіричного матеріалу, поки не здійснено. Що стосується України та країн пострадянського простору, то тут досліджень у даному напрямку взагалі практично не проводилось.

Також суттєвим недоліком існуючих досліджень є те, що в них розглядається агресивна поведінка лише виключно між співробітниками (спіробітник-співробітник, начальник-підлеглий тощо). В той же час, прояви агресивної поведінки фахівців у професійній взаємодії із клієнтами, партнерами, конкурентами та ін. практично повністю залишилися поза увагою дослідників. Важливість даної проблеми – проблеми агресивності особистості, виникнення якої зумовлюється різними аспектами її професійної діяльності, професійної взаємодії, зумовлена рядом причин. Так сучасні особливості багатьох видів професійної діяльності характеризуються емоційними, інтелектуальними та інформаційними перевантаженнями. Постійно змінюються їх умови, підвищуються вимоги до фахівців, які працюють у різних сферах.

З одного боку, вказані чинники можуть зумовлювати підвищення агресивності людини як особистісної якості, яка у її професійній взаємодії може виявлятися у всілякій формі. А з іншого – людина може зазнавати різнобічних професійно-агресивних впливів (з боку керівництва, колег, клієнтів, підлеглих, конкурентів) та сама, часто у різній мірі вимушено і з різним ступенем усвідомленості, агресивно поводиться по відношенню до вказаних суб’єктів професійної взаємодії. І саме у такому, широкому ракурсі, досліджень професійної агресивності особистості ще не здійснювалось. Важливим етапом роботи у даному напрямку можна вважати узагальнення різних груп проявів, чинників та наслідків професійної агресивності, яке й буде викладено нижче.

Професійна агресія може виявлятися як у достатньо широкому переліку поведінкових проявів фахівця, що мають намір спричинити шкоду іншим особам, з якими він взаємодіє в процесі професійної діяльності (розповсюдження негативних чуток, відмову в інформації, погрози, вербальні образи, образливі жести, “брудні погляди”), так і в якості відносно цілісних агресивних поведінкових стратегій, що застосовуються із тим же самим наміром (залякування, зловживання контролем, “дрібну тиранію”, “мстивий реванш”). Також поширеним є вияв агресії співробітника й по відношенню до своєї організації в цілому – у формі професійного саботування, підривання норм життєдіяльності організації, соціально-підривної діяльності, професійної бездіяльності, розтрат і крадіжок.

Одними із основних чинників проявів професійної агресивності фахівця є особистісно-професійні чинники, які витікають із його різного ступеню особистісно-професійної неспроможності і, зокрема, можуть полягати у: неможливості належною мірою виконувати професійні функції; нездатності інтегрувати досвід, знання, навички та вміння, як власні так і підлеглих; організовувати власну роботу та роботу колег, підлеглих; недостатньому розвитку професійно важливих особистісних якостей; нездатності швидко пристосовуватись до швидких соціально-економічних змін в суспільстві та нових професійних вимог; професійній некомпетентності; порушеннях у структурі професійної мотивації; порушеннях цілісності “Я-концепції”; пасивності, асоціальності та ін.

Ситуативно-професійні чинники, що можуть викликати прояви професійної агресивності фахівців можна розподілити на об’єктивні (тобто, ті, які зумовлені відносно об’єктивними умовами професійної діяльності) і суб’єктивні (зумовлені переважно суб’єктивним фактором).

До об’єктивних ситуативно-професійних чинників професійної агресивності можна віднести: раптові чи постійні зміни умов праці; дефіцит часу, інформаційні та наднормативні перевантаження; сильну втому, стреси, тривалу напруженість; необхідність постійної готовності до непередбачуваних ситуацій та ризику; зростання кількості і складності професійних проблем; постійне зростання конкуренції; невизначеність.

Серед суб’єктивних ситуативно-професійних чинників можна назвати: перебільшений контроль за діяльністю з боку керівництва; впевненість у несправедливому ставленні по відношенню до себе з боку співробітників та керівництва; матеріальне покарання та інші штрафні санкції; прояви “третирування на роботі”; високий професійний статус (посада) співробітника у поєднанні агресивними особистісними схильностями; провокації, ворожість та агресія з боку співробітників та керівництва; недостатня зарплата; зловживання алкоголем; розлад особистих переконань і цінностей фахівця та ін.

У групу чинників, які можуть опосередковувати виникнення і форми прояву професійної агресивності фахівців входять дві підгрупи: професійні (рівень професійної автономності та мобільності фахівця, а також професійний статус агресора та його жертви) та особистісні (локус контролю, самооцінка, соціоемоційні потреби, гнівливість, “поведінка за типом А”, “сприйняте безсилля”). Також на рівень професійної агресивності впливають такі акмеологічні характеристики як вік, стать та стаж роботи.

Встановлено наявність негативного впливу міжособистісної професійної агресії на психологічний стан співробітників, що може знаходити свій вияв у: депресії; значному підвищенні тривожності та фрустрованості; зниженні рівня самооцінки, життєвої задоволеності, настрою; виникненні відчуття безпорадності, емоційного виснаження.