Экономические науки / 15. Государственное регулирование экономики

аспірант Вдовика К. І.

Академія фінансового управління, Україна

Квазіфіскальні операції центральних банків

Квазіфіскальні операції впливають на операційне сальдо центрального банку, а одже, повинні враховуватися при роз’ясненні та прогнозуванні загального стану державних фінансів. Прозорість у бюджетно-податковій сфері вимагає чіткого визначення інституційних взаємозв’язків між грошово і податково-бюджетними операціями, а також чіткого визначення агентських функцій, які виконуються центральним банком від імені держави.

На сьогоднішній день, квазіфіскальні операції можуть проводитися центральним банком, державними фінансовими установами та нефінансовими державними підприємствами. На відміну від прямих фіскальних операцій, квазіфіскальні операції часто вводяться простим адміністративним рішенням, не відображаються у бюджетах чи бюджетній звітності і, як правило, на них не поширюється законодавча і громадська перевірка. Вони вводяться органами державного управління для досягнення різноманітних цілей, таких як стимулювання певних видів діяльності, перерозподіл доходів або збір доходів [5, с. 31].

Таким чином, квазіфіскальні операції – це операції, які здійснюються підприємствами (установами, організаціями) секторів нефінансових і фінансових корпорацій на вимогу (за дорученням) органів загального державного управління з метою досягнення цілей державної політики; такі операції реалізуються шляхом непрямого субсидування цільової категорії бенефіціарів та (або) стягнення додаткової плати з певної категорії платників і по суті заміщають операції органів загального державного управління, пов’язані з фінансуванням видатків бюджету чи отриманням бюджетних доходів [2, с. 4].

Центральні банки та інші державні фінансові та нефінансові установи можуть суттєво впливати на баланс державного сектора, не зачіпаючи при цьому вимірюваний у загальноприйнятому порядку бюджетний дефіцит.

Обсяг квазіфіскальних операцій центрального банку залежить від його відносин з урядом. Як правило, центральний банк діє як фіскальний агент уряду, і коли фінансові ринки є недорозвинутими або рівень незалежності центрального банку є низьким, широкого поширення набуває практика кредитування уряду [1, с. 2-3].

Встановлено, що квазіфіскальні операції центрального банку можуть включати в себе операції, пов’язані з менеджментом фінансової системи (пільгове кредитування за процентною ставкою нижче ринкової і пряме кредитування ) або системи обмінного курсу (множинність обмінних курсів та імпортні депозити). Зазвичай, пільгове кредитування фінансових інститутів або підприємств здійснюється за запитом уряду чи парламенту. Різниця між процентними ставками за такими кредитами і домінуючою на ринку процентною ставкою, по суті, є субсидією, тобто квазіфіскальною операцією центрального банку.

Є три форми прямого фінансування уряду центральним банком : овердрафт на рахунку бюджету, прямі позики і купівля державних цінних паперів на первинному ринку. Кредитування уряду збільшує грошову базу, тому, для уникнення інфляції центральний банк змушений вдаватися до стерилізації надмірного зростання грошової маси за рахунок обмеження кредиту для недержавного сектора, що є теж квзіфіскальною операцією. Він може знижувати відсоток по кредитах для уряду непрямим шляхом, встановлюючи високу норму обов’язкового резервування для банків з обов’язковою умовою зберігання на безпроцентних рахунках. Інший приклад – це надання права банкам тримати частину банківських обов’язкових резервів в державних цінних паперах, що дозволяє знижувати їх прибутковість [4, с. 56].

Виявлення та кількісне визначення квазіфіскальних операцій центрального банку може бути важким завданням. Тільки якщо фінансові результати цих операцій повністю відображені у звіті про прибутки та збитки за той фінансовий рік, в якому вони були проведені, вплив таких квазіфіскальних операцій буде враховано в бюджеті через перераховання уряду прибутку центрального банку. Але навіть у цьому випадку виявляється непрозорість впливу окремих операцій на розподіл ресурсів в економіці, фіскальні ризики або державний розподіл пріоритетів між різними заходами політики.

Встановлено, що існують такі операції центрального банку, результати яких відображені виключно в балансі банку (позики для сектора комерційних банків або ж приватного сектора, що фінансуються за рахунок грошової емісії). У разі, якщо наслідки квазіфіскальних операцій показані в рахунку прибутків і збитків за фінансовий рік, в якому вони були здійснені, тоді вони відображаються також і в бюджеті (виходячи з того, що існує обов’язок трансферту прибутків до бюджету). Для правильної інтерпретації даних про розмір дефіциту державного сектора, суттєве значення має прозорість фінансів центрального банку. Банк або може збільшувати прибуток за рахунок скорочення резервів, або шляхом скорочення резервів покривати збитки.

Отже, операції з санації банків є формою квазіфіскальних операцій центрального банку, що пов’язані з системою страхування депозитів. Забезпечити прозорість державного сектора, може включення квазіфіскальних операцій до бюджету або компенсація понесених збитків. Проте єдиним рішенням, що забезпечує довгострокову стабільність публічних фінансів, є реформа банківського сектора [3, с. 8-9].

Література:

1. Markiewicz M. Quasi-fiscal operations of the NBU central bank in Ukraine / M. Markiewicz // Bank of Finland Institute for Economies in Transition BOFIT. – 2006. – 34 p.

2. Богдан Т. П. Квазіфіскальні операції та їх роль у формуванні бюджетного дефіциту / Т. Богдан // Фінанси України. – 2011. – № 9. – С. 3-17.

3. Маркевич М. Концептуальные проблемы оценки перераспределительной деятельности государства и фискальной несбалансированности в период трансформации экономики на примере Украины / М. Маркевич // Центр социально-экономических исследований. – Варшава, 2000. – 53 с.

4. Руденков И. А. Экономическая политика : учебное пособие [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bsu.by/Cache/pdf/389393.pdf.

5. Руководство по обеспечению прозрачности в бюджетно-налоговой сфере // Международный Валютный Фонд, Управление по бюджетным вопросам. – Вашингтон, 2001. – 94 с.