Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

К.е.н. Маркович І. Б.

Тернопільський національний технічний університету імені Івана Пулюя

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ ЯК МЕХАНІЗМ ПОДОЛАННЯ НЕДОСКОНАЛОСТЕЙ РИНКУ

Соціалізація економіко-політичних процесів у сучасному динамічному світі стала основним пріоритетом державного розвитку. Крім того, все більшої актуальності набуває проблема екологічних загроз та тотальної стратифікації суспільств за рівнем доходів. У зв’язку з цим У. Бек зосереджує свою увагу на екологічному аспекті глобалізаційних явищ, і особливо широко розвиває дану тему в контексті поширення та уніфікації глобальних екологічних ризиків для всього світового суспільства (навіть вводить термін для сучасного суспільства – «суспільство ризику») [1, с. 43].

Ці процеси потребують формування досконалого інститційнального забезпечення, оскільки соціальні заходи зазавичай не носять прибуткового характеру і реалізовуються державними органами або за участю донорських інституцій.

Зважаючи на існування так званих «провалів ринку», саморегуляція економічних систем може суттєво порушуватися, що потребує наявності механізмів подолання даних дисбалансів.

Також, значні зміни стосуються й трансформації приципів ведення підприємницької діяльності, особливо якщо їхня діяльність носить міжнародний характер.

Як підприємства, так і окремі індивідуми, вимушені вчитися мислити глобально (стратегією відходу від ризиків стає не диверсифікація виробництва, а концентрація зусиль на ключових галузях з максимальною компетентністю; екстерналізація виробництва; створення моделі підприємство – мережа замість моделі підприємства-філіали). Однак, з іншої сторони сторони, глобалізація не може знищити місцевих географічних та культурних відмінностй, що породжує необхідність діяти локально. В результаті зароджується новий тип стратегічної поведінки, яке в сучасній глобалістській літературі позначають терміном «глокалізація» (в франкомовній літературі — glocalisation, в англомовній — glocalization). Цей неологізм дозволяє синтезувати можливості «одночасно мислити глобально та діяти локально» [2].

Взаємозалежність окремих економічних суб’єктів та подій у глобальному вимірі зумовлює ускладнення відносин та інструментів управління ними. Наприклад, глобалізація розглядається Е. Гідденсом як "інтенсифікація всесвітніх (worldwide) соціальних відносин, які пов’язують географічно віддалені суспільства (localities) таким чином, що місцеві події визначаються подіями, які відбуваються за багато миль від них, і навпаки" [3, с.64]. Учений наполягає на тому, що глобалізація є прямим продовженням модернізації, і сучасності (modernity) внутрішньо властива глобалізація. Оскільки модернізація полягає в автономізації соціальних відносин від локальних умов взаємодій, то розповсюдження на весь світ дії де-контекстуалізованих інститутів вважається продовженням модернізації у формі глобалізації.

Таким чином, зміни у глобальному середовищі породжують тотальні реструктуризації економічного середовища та перегрупування ієрархії національних та міждержавних інституцій.

Література

1. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма — ответы на глобализацию / Ульрих Бек ; под общей ред. А. Филиппова ; пер. с нем. А. Григорьева и В. Седельника. — М. : Прогресс-Традиция, 2001. — 304 с.

2. Dumont G.-F. Globalisation, Internalisation, Mondialisation: des Concepts a Clarifier.// http: // www.strategicsinternational.com/2fglobalisation.htm

3. Giddens A. The Consequences of Modernity [Текст] / A. Geddes. – Cambridge : Polity Press, 1990. – 186 p. [рос. переклад фрагментів роботи : Гидденс Э. Последствия модернити [Текст] / Э. Гидденс // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. – М. : Центр исследований постиндустриального общества, 1999. – C. 101-122