Экономические науки/ 16.Макроэкономика.

К.е.н. Колодійчук А.В., молодший науковий співробітник

ДУ “Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього НАН України”,

м. Львів, Україна

ПОГЛЯДИ НА ОСМИСЛЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ “СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РИЗИК” В ЕКОНОМІЧНІЙ РИЗИКОЛОГІЇ

Незважаючи на певну відірваність політичних подій від економічного життя, в багатьох випадках масштабні суспільно-політичні зміни можуть ставати визначальним фактором соціально-економічного розвитку країни та її регіонів. У зв’язку з цим потрібно говорити про політичні ризики як передвісники вищевказаних змін і враховувати їх у галузі державного регулювання економіки. Це все вимагає відповідного теоретичного підґрунтя, в якому особливе місце посідає така теоретична конструкція, як “суспільно-політичний ризик”. Тому ми поставили перед собою завдання дослідити її сутність, спираючись на погляди різних науковців та теоретичні положення різних наукових шкіл.

Насамперед зазначимо, що основним джерелом виникнення суспільно-політичних ризиків є політична амбівалентність, тобто неоднозначність. Тому багато підходів і зорієнтовані в першу чергу на причинах появи такого роду ризиків, а вже потім – на особливостях і наслідках їхнього протікання. Базуючись на результатах аналізу різних поглядів на сутність суспільно-політичних ризиків та їх місця в економічній науці, ми окреслили набір відповідних підходів до означення цієї категорії. Серед них соціально-політичний, воєнно-політичний, націоналізаційно-регуляційний, інвестиційно-політичний, лобістсько-конкурентний, теологічно-політичний, конфліктно-політичний, політико-критеріальний, фіскально-валютний, факторно-політичний, плюралістичний, політико-правовий, глобально-політичний, трансфертно-контрактний, адміністративно-політичний, соціально-психологічний, регіонально-диференціюючий та локально-політичний підходи. Зупинимося детальніше на кожному з них.

Представники військово-політичного підходу до визначення категорії “суспільно-політичний ризик” трактують її як потенційний негативний вплив змін курсу урядової політики та військово-політичних конфліктів на функціонування національної економічної системи. Націоналізаційно-регуляційний підхід до визначення поняття “суспільно-політичний ризик” передбачає, що такий ризик виникає в результаті дій уряду, макроекономічного регулювання ним розвитку бізнес-середовища, проведення масової націоналізації власності іноземних фірм. Представники інвестиційно-політичного підходу дотримуються думки, що суспільно-політичний ризик – це деструктивний вплив політичної нестабільності на інвестиційний клімат у державі. Деякі дослідники дещо агрегують сутність суспільно-політичних ризиків, розглядаючи їх як синонім усіх неекономічних ризиків. Лобістсько-конкурентний підхід тісно пов'язаний з яскравими проявами недосконалої конкуренції, коли лобізм окремих монополій у владних структурах і отримання ними політичних важелів впливу завдає значної шкоди економічним інтересам інших учасників конкурентного процесу.

Теологічно-політичний підхід має конкретні історичні витоки, а його зміст пов'язаний із приходом до влади у цілому ряді країн політичних сил релігійного спрямування (іноді – релігійно-радикального), що несе значні загрози для міжнародного бізнесу у цих країнах. Наприклад, “зелена (ісламська)” революція в Ірані, “ІДІЛ” в окремих районах Сирії та Іраку, певний час – рух “Талібан” в Афганістані. Процесною спрямованістю наділений політико-операційний підхід, у рамках котрого суспільно-політичний ризик тлумачать як зазвичай обмежувальні зміни, спричинені політичними подіями і політичними рішеннями, щодо умов проведення міжнародних та внутрішньокраїнних банківських, виробничо-господарських та торгівельних операцій.

Політико-операційний підхід виглядає дещо більш конкретним. У ньому суспільно-політичний ризик – невдалий результат, провал політичної діяльності, і, як наслідок, негативний вплив на сферу соціально-економічних відносин. Конфліктно-політичний підхід об’єднує однодумців-науковців навколо проблеми політичного конфлікту в країні, що чинить безпосередню загрозу для іноземних компаній. Політико-критеріальним підходом передбачається, що суспільно-політичний ризик – міра потенційної загрози, яка обов’язково повинна враховуватися при прийнятті будь-яких політичних рішень, це критерій допустимості рішення. Фіскально-валютний підхід акцентує основну увагу на здійсненні державою конвертаційних обмежень на обіг однієї або низки валют, а також змін податкового законодавства, загрозах для підприємств, спричинених зміною валютного курсу та умов оподаткування. Тобто даний підхід на перший план виводить фінансові важелі впливу і загрози, що спричиняються їх застосуванням.

Факторно-політичний підхід враховує сукупність факторів, що формують політичний ризик, мова йде про чинники юридичного, економічного, соціального та інформаційного характеру, а також особистісних якостей політиків як ключових дійових осіб політичного процесу. Плюралістичне трактування суспільно-політичного ризику означає, що останній завжди виникає в умовах гострої політичної конкуренції.

Один з найважливіших – політико-правовий підхід, згідно з яким суспільно-політичний ризик – особливо серйозні порушення законодавства, що несуть загрозу конституційному ладу в країні, колапс в ній державних юридичних інституцій. Глобально-політичний підхід трактує політичний ризик як неодмінний атрибут функціонування транснаціональних корпорацій та мультинаціональних компаній.

У трансфертно-контрактному підході зміст суспільно-політичного ризику вбачається у накладених державою торгівельних та інших трансфертних обмеженнях, а також відміна нею міжнародних економічних договорів. Відповідно до адміністративно-політичного підходу ризик вбачається у створенні різного роду адміністративних перешкод у процесі законодавчої діяльності. В рамках соціально-психологічного підходу на одне з найважливіших місць ставлять психологічні дані і особисті якості тих осіб, які приймають політичні та суспільно-значимі рішення.

Поява регіонально-диференціюючого підходу зумовлена ризиками поділу регіонів країни на регіони-донори фінансових ресурсів та регіони-реципієнти, що може стати джерелом політичної напруги. У локально-політичному підході наголошується, що суспільно-політичний ризик – це завжди чистий ризик, тобто він не передбачає якихось можливих додатково-виграшних варіантів для бізнесу. Іншими словами – це ризик втрати, а не ризик, який супроводжує потенційне набуття певних можливостей.

Згідно з соціально-політичним підходом політичний ризик – імовірність втрати майна і активів підприємства, збитків його виробничо-господарської діяльності внаслідок зміни в країні соціальної системи, змін курсу державної політики передусім у цьому напрямку.

В перспективі варто зауважити, що суспільно-політичні ризики постійно удосконалюються, поглиблюються, що зумовлено інноваційною функцією політики, яка проявляється в забезпеченні інноваційності суспільного розвитку через утворення нею нових форм організації суспільного життя [1, c. 64].

На наш погляд, суспільно-політичний ризик – ймовірне загострення політичної ситуації у конкретній країні, яка виступає детермінантом формування негативних тенденцій розвитку національної економіки, що може призвести до дефолту держави, а також втрати нею економічного суверенітету.

Література:

1. Логвина В.Л. Політологія / В.Л. Логвина. – Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 304 с.

2. Політологія: Підручник / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: ВЦ “Академія”, 2006. – 568 c.