“Педагогические  науки”/2Проблемы подготовки специалистов.

К. пед. н. Вонсович В.П.

Кам’янець – Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Категорія ефективності у педагогіці

Аналіз і оцінка ефективності навчального процесу у вищій школі відноситься до важливих проблем сучасної педагогіки і взаємодіючих з нею дисциплін. Даний термін був взятий педагогікою із інших галузей знань і означав він оцінку покращення навчання. Тому тривалий час у педагогіці (теорії і практиці) підвищення ефективності навчання розглядалося як вдосконалення багаточисельних компонентів навчання[1]. Поступово, в процесі розширення сфери наукового пізнання, в різних науках термін "ефективність" вживається як синонім до термінів "результат, що дає користь", "дія, яка приводить до бажаного результату". Очевидно, з цього значення і розвинулось поняття "ефективності" [2].

Зазначимо, що ефективність - це узагальнена філософська категорія. У філософському тлумаченні категорію ефективності рахують як міру діяльності і якість системного об"єкта [3]. В педагогіці ефективність вказує на ступінь близькості до дійсності, до необхідного результату, тобто характеризує відношення між рівнями певної діяльності за ступенем наближення до кінцевої чи заданої мети. Поняття "ефективність" після його введення в систему педагогічної теорії в загальному вигляді ще не набуло достатньої визначеності. Спроби уточнити зміст даного поняття посилились в середині 80-х років ХХ ст. Зокрема, намітилась тенденція поєднати якісне значення з їх кількісною оцінкою при вивченні ефективності методів навчання, при виборі критеріїв ефективності та ін. Найінтенсивніше ефективність навчання вивчалась у дидактиці. Все ж, не дивлячись на наявні передумови, і в цьому розділі педагогічної науки ще не проведений необхідний педагогічний аналіз даної якості навчання, а також не розроблені спеціальні засоби отримання знань про ефективність. Отже, завдання полягає в тому, щоб отримати як спеціально педагогічні, так і власне дидактичні знання про ефективність навчання. Це свідчить, що при виробленні цілісного підходу до визначення ефективності навчання потрібно розділити проблему на декілька складових моментів. Один із можливих шляхів, на нашу думку, полягає в тому, щоб уточнити розуміння суті ефективності навчання.

Ефективність навчання як особлива його якість протягом тривалого часу досліджується у педагогічній науці. Головним чином ця проблема розробляється в загально педагогічному плані з урахуванням багаточисельних факторів, що впливають на діяльність викладача і студента. Проблему ефективності навчання інколи ототожнюють з проблемою успішності засвоєння знань, визначення його результативності. Так В.П. Безпалько розвиває концепцію про те, що критерії якості засвоєння знань (умінь) і критерії ефективності навчання - величини однопорядкові і навіть однакові. При цьому приймається основне положення про те, що в результаті навчання той, хто навчається, засвоює деякі комплекси знань, умінь і навичок. З цього робиться висновок про необхідність, по-можливості, точніше описати і виміряти результати засвоєння як "факт дидактичного процесу", що контролюється зовні як сам зміст дидактичного процесу і як пізнавальну діяльність того, хто навчається, спрямовану на оволодіння певною інформацією..

Отже, проблема визначення ефективності навчання зводиться до того, щоб знайти способи вимірювання якості засвоєння знань, умінь і навичок. Виходячи з теорії поетапного формування розумових дій, В.П.Безпалько пропонує класифікацію видів пізнавальної діяльності за ступенем складності. Ефективність як педагогічне поняття має подвійне значення. У випадках предметного значення вона виражає зміну в обсязі знань та умінь їх застосовувати. У предметно-особистісному змісті характеризує зміни у мотивації, прагнення у зацікавленості та інтелектуальній підготовці студентів. Щодо поняття "ефективність навчання", то воно характеризує сукупність позитивних властивостей навчально-виховного процесу, найбільш продуктивних і одночасно економічно обгрунтованих дій, що дозволяє досягнути найкращих результатів у процесі навчання, отримати знання, уміння і навички, виробити потребу у неперервній освіті.Під ефективністю навчання варто розуміти обсяг, рівень, міцність знань, отриманих студентами за можливо короткий проміжок часу, та вміння їх використовувати в умовах вузу і в професійній діяльності.

Таким чином, ефективність навчання є синтезуючим показником навчально-виховного процесу. В цьому значенні вона все частіше входить до наукового лексикону. Визначення ефективності навчального процесу може здійснюватися по-різному. З позицій сучасних уявлень ефективність навчального процесу характеризує відносні зміни результатів навчання за визначений проміжок часу стосовно поставленої мети. Ефективність як величина виявляється в результаті узагальнення і порівняння одних статистичних даних з іншими і виражається у розходженні між наявною в програмах системою знань, умінь і навичок та отриманими показниками під час педагогічної практики. Отже, визначити ефективність навчання - означає порівняти досягнуті результати з тими, що проектувалися як оптимальні. Щоб визначити ефективність на рівні навчального предмета чи окремого його розділу, потрібно порівняти результати їх засвоєння у вигляді теоретичних, емпіричних та практичних знань і умінь з програмовими вимогами, якими студент повинен оволодіти. Співвідношення результату та міри дають можливість визначити коефіцієнт ефективності навчання, який знаходиться в межах показника від 0 до 1.

Література:

1. Зайченко М. А. Эффективность различных методов преподавания в высшей школе. – Томск, 1936.

2. Блинов В.М. Эффективность обучения: методологический анализ определения этой категории в дидактике / В.М. Блинов . – Москва : Педагогика, 1976. – 192 с.

3. Андрющенко М.Н. Понятие эффективности и его философский смысл // Учен. зап. каф. обществ. наук вузов г. Ленинграда. Вып. 12. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1971. С. 45 – 46.