Філологічні науки
І.В.Семенко
Вищий державний навчальний заклад України
"Буковинський державний медичний
університет
Місце
і роль епонімів в назвах лікарських рослин
"Там,
де вироджуються квіти,
не може жити
людина"
Гегель
Лікарські рослини були самими першими
ліками людства. З давніх часів люди намагались знайти "філософський
камінь" та чудодійну лікарську траву, яка подарує безсмертя та буде мати
здатність лікувати та виліковувати різноманітні хвороби. Про лікарські рослини складалися оповідання, казки, байки тощо.
Рослини пов'язували з добробутом та грошима. Давайте згадаємо легенду про цвіт
папороті, яка розцвітає тільки на свято Івана Купала. Хто цю квітку зірве, той
на все життя буде забезпечений грошима.
Лікарські рослини
оспівували у віршах та поемах. Наприклад, в медико-ботанічній поемі XI століття "Про властивості
трав" (лат. назва "Macer Floridus de viribus (virtutibus)
herbarum", а также "De naturis herbarum") Одо з Мена (Мацер Флорідус)
описав лікувальні властивості більше 100 лікарських рослин.
Ось як він описує гарну весняну квітку – троянду: Троянда (лат. Rosa L.), інша назва "Ружа" або Шипшина
– рід і
культурна форма рослин роду роза родини розових (дикорослі
– Шипшина), кущі до 2 метрів заввишки.
Право, цветком из цветков по заслугам считается роза;
Все превосходит цветы ароматом она и красою.
Но не одним ароматом и прелестью роза умеет
Радовать нас, а полезна обильемцелительных качеств…
За
одною з легенд, троянда своїм походженням завдячує богині полювання Діані.
Закохана в Амура, богиня приревнувала його до прекрасної Розалії. Якось одного
разу, розгнівавшись, вона схопила нещасну Розалію і позбавила життя. Дізнавшись
про тяжку долю коханої, Амур знайшов мертву Розалію і заплакав. Його сльози
капали мов роса, і кущ терен, під яким лежала мертва Розалія, почав розквітати
дивними червоними квітами. Цими квітами були троянди.
… Проходили століття, тисячоліття, а людина не
розлучалася з рослинами, спостерігала за ними, нерідко обробляла їх і старанно
вивчала їх цілющі властивості.
Рослини вивчає наука ботаніка,
вивченням власних назв у мовознавстві займається особливий розділ - ономастика
(грец. оnomastike - "мистецтво давати імена"; onomastikos
- "відноситься до імені"). Ономастикою називається і
сукупність всіх власних імен.
Увесь ономастикон можна поділити
на шість онімних полів: вітоніми (назви
об’єктів живої природи), топоніми (назви
географічних об’єктів), космоніми
(назви космічних об’єктів), прагматоніми
(назви об’єктів, пов’язаних із матеріальною сферою діяльності людини), ідеоніми (назви об’єктів,
пов’язаних із нематеріальною сферою діяльності людини) та ергоніми (назви постійних або
тимчасових об’єднань людей).
Власні імена, пов'язані з людьми,
називаються антропонімами. Наука, яка займається вивченням антропонімів –
антропоніміка (від грец. Anthropos - "людина" і onyma -
"ім'я").
При
дослідженні назв лікарських рослин були виявлені наступні антропоніми, які
передають особові імена та прізвища: Абутилон Теофраста (лат. назва Abutilon theophrastii), Вероніка дібровна (лат. назва Veronica chamaedrys), Герань Робертова (лат.
назва Geranium robertianum), Грицики звичайні (лат.
назва Capsella bursa-pastoris), Кудрявець Софії (лат.
назва Descurainia sophia), Лобода доброго Генріха (
лат. назва Chenopodium
bonus-henricus), Любка
дволиста (лат. назва Platanthera bifolia), Стефанія гладенька (лат.
назва Stephania glabra), Валеріана Гросгейма (лат. назва Valeriana grossheimii),
Горлянка
Лаксмана (лат. назва Ajuga laxmanii), Каланхое Дайгремонта
(лат. назва Kalanchoe daigremontiana).
Історія назви:
Лобода доброго Генріха ( лат. назва Chenopodium bonus-henricus). Інші назви : Лобода біла, лобода доброго Генріха,
лопух справжній.
В назві рослини збереглась
гірка селянська усмішка: хоча король Генріх IV дуже
хотів, щоб в кожному селянському будинку на столі була варена або смажена
курка, але в муку для випічки хліба селяни були змушені добавляти звичайну лободу.
Використання: Рослину застосовують при аскаридозі, запорах, добро- i
злоякісних пухлинах (свіжий сік), при ревматизмі, подагрі, дерматиті, лишаї,
корості, виразках i ранах.
Географічні об'єкти також мають власні імена – топоніми (грец.
topos - "місце, місцевість" і onyma - "ім'я"). Сукупність
топонімів утворює топонімію. ТОПОНІ́МІКА, и, ж. Розділ
мовознавства, що вивчає топонімію. Топоніміка
вивчає походження, значення, а також правопис власних географічних назв.
Серед топонімів – назв
лікарських рослин були виявлені такі класи, як:
a) Хороніми, які означають назви будь-яких територій:
Агава американська (лат. назва Agave americana), Астрагал
датський (лат. назва Astragalus danicus), Борщівник європейський (лат. назва Heracleum sphondylium),
Глід кримський
(лат. назва Crataegus taurica),
Горлянка женевська (лат.
назва Ajuga genevensis),
Дріоптерис австрійський (лат. назва Dryopteris austriaca),
Дурман індійський (лат. назва Datura
innoxia), Ірга канадська (лат. назва Amelanchier canadensis),
Калачики мавританські (лат. назва Malva mauritiana), Лаконос
американський (лат. назва Phytolacca
americana), Лимонник китайський (лат. назва Schizandra chinensis), Ожина таврійська
(лат. назва Rubus
tauricus), Оман британський (лат. назва Inula britannicа), Подорожник індійський
(лат. назва Plantago scabra), Полин австрійський (лат.
назва Artemisia austriaca), Ревінь тангутський
(лат. назва Rheum
palmatum),
Росичка англійська (лат. назва Drosera anglica), Смовдь кримська (лат.
назва Peucedanum tauricum), Софора японська (лат.
назва Sophora japonica), Тунг китайський (лат.
назва Aleurites
fordii),
Цикламен європейський (лат. назва Cyclamen vernum), Циміцифуга даурська (лат.
назва Cimicifuga dahurica), Шавлія ефіопська (лат. назва Salvia aethiopis), Шоломниця
байкальська (лат. назва Scutellaria baicalensis), Ялина
європейська (лат.
назва Picea abies), Ялиця сибірська ( лат. назва Abies sibirica);
Історія назви: Агава
американська (лат. назва Agave americana).
Інші назви: агава смугаста.
Свою
назву рослина отримала на честь Агави – дочки одного з стародавніх міфічних
царів. У перекладі з грецької означає шляхетна, чудова. До роду агава
відносяться більше 300 видів рослин, поширених на островах Карибського моря, в
Центральній Америці та на півдні США. Найбільшого поширення в культурі отримала
агава американська. Іменем цієї рослини називається Мексика, що в
перекладі означає місце агави.
Використання:
Агава американська
(Agave americana) – багаторічна трав’яниста рослина, сімейства агавових
(Agavaceae). Препарати з агави мають
відхаркувальну, протизапальну, знезаражувальну, антисептичну, болезаспокій-ливу,
сечогінну властивості.
б)
Антропотопоніми, які походять від (від грец. ἄνθρωπος — людина) – назви географічних об'єктів,
утворених від власного імені людини: Миколайчики приморські (лат. назва Eryngium maritimum);
в)
Ороніми
походять від грец. ὄρος – гора та означають назви гір: Айстра альпійська (лат. назва Aster alpinus), Плаун альпійський (лат.
назва Diphasiastrum
alpinum), Щавель альпійський (лат. назва Rumex alpinus).
Назви об'єктів космічного простору (зірок,
сузір'їв, планет, комет, астероїдів) вивчає розділ ономастики космонімія.
Найбільш вагомим дослідженням, яке безпосередньо стосується найменувань
космічних об’єктів, є праця О. Ю. Карпенко "Назви зоряного неба", у
якій основоположним є термін "астронім". Небесні тіла в ономастиці
позначають двома різними термінами – космоніми та астроніми.
Серед об'єктів космічного простору були розглянуті:
а) Галактиконіми
(" грец. galaktikos –
молочний") – власні назви космічних систем, таких, як галактики і
туманності.
Історія назви: Андромеда
багатолиста (лат. назва Andromeda роlifоlіа).
Інші назви:
безплідниця.
Назва
рослини походить від назви туманності Андромеди. Андромеда – одне з 48
сузір'їв, описаних Птоломеєм у II столітті до н.е. Воно зобов'язане своїм ім'ям
грецькій міфології. Дочка ефіопського царя Цефея і цариці Кассіопеї, Андромеда
стала жертвою марнославства своєї матері, яка образила морського царя
Посейдона, стверджуючи, що вона красивіша від будь-якої з його німф. Посейдон
впав в лють, а Цефей, щоб його задобрити, приніс йому в жертву свою дочку,
прикувавши її до скелі і залишивши величезній рибі, щоб та з'їла її. Але Персей
врятував Андромеду, забравши її на своєму крилатому коні Пегасі.
Використання: Препарати
Андромеди багатолистої виявляють наркотичну, в'яжучу і місцеву подразнювальну
дію. Внутрішньо настій трави Андромеди
багатолистої використовують від кашлю, при туберкульозі легень, ревматизмі,
проносі, запорі, безсонні, при жіночих хворобах; зовнішньо – як засіб для
загоювання ран.
б) Планетоніми (від грец. planētas – "планета") – це власні назви
планет як Сонячної системи, так і інших, зокрема й гіпотетичні оніми: Сатурн, Фаетон. Планетонімів небагато, і
всі назви пов’язані з античною міфологією, хоча у побутовому мовленні можливі й
інші найменування, наприклад: Венера
– Ранкова зоря, Зірниця, Зорянка.
Історія
назви: Адіант
венерин волос (лат. назва Adiantum capillus-veneris).
Інші назви:
Англійська назва: Maidenhair, Rock
fern
Тибетська назва: Тса маа донг
Індійська назва: Хансрадж,
Мубарака
Венера – друга внутрішня планета Сонячної системи з періодом обертання навколо Сонця в 224,7 земних
діб. Планета названа на честь Венери, богині любові з римського пантеону.
Використання: Є
відмінним заспокійливим засобом, з протизапальними протикашльовими,
муколітичними і відхаркувальними властивостями. Використовується для детоксикації у випадках з алкоголізмом. Підходить для лікування фарингіту, бронхіту, астми.
Назви рослин,
пов’язані із релігією – називаються релігіоніми. До релігіонімів відносяться
такі рослини, як: Аврамове дерево (вітекс священний),
Богородична
трава (чабрець), Полин "боже-дерево"
(лат. назва Artemisia
abrotanum) тощо.
Серед назв рослин можна знайти і фітоніми. До фітонімів віднесяться такі лікарські
рослини: Верба козяча (лат. назва Salix caprea), Вовче тіло болотне ( лат.
назва Comarum palustre), Вовчі ягоди звичайні (лат.
назва Daphne mezereum), Вороняче око звичайне (лат.
назва Paris quadrifolia), Гадючник звичайний (лат.
назва Filipendula
vulgaris), Гірчак
зміїний (лат. назва Polygonum bistorta), Дельфіній сітчастоплодий (лат.
назва Delphinium
dictyocarpum),
Дивина ведмежа (лат. назва Verbascum thapsus),
Жабник польовий
(лат. назва Filago
arvensis), Зайцегуб
п'янкий (лат. назва Lagochilus inebrians), Заяча конюшина багатолиста (лат. назва Anthyllis polyphylla), Їжачник
безлистий (лат. назва
Anabasis
aphylla), Кінський часник черешковий (лат. назва Alliaria petiolata), Котяча м'ята справжня (лат.
назва Nepeta cataria), Курячі очка польові (лат.
назва Anagallis arvensis), Орлики звичайні (лат.
назва Aquilegia vulgaris), Перестач гусячий (лат.
назва Potentilla anserina), Собача кропива звичайна (лат.
назва Leonurus cardiaca), Цибуля ведмежа (лат.
назва Allium ursinum), Шипшина собача (лат.
назва Rosa canina), Щавель кінський (лат.
назва Rumex confertus), Ялівець козачий (лат.
назва Juniperus sabina).
Отже,
можна зробити висновок, що вся онімна лексика не тільки збагачує мову,
але й являється незамінною частиною лексичних одиниць в сучасній англійській
мові, які надають їм особливого яскравого забарвлення знань із природничих
наук.
Список використаної літератури:
1. Воронов Ф. Д. Поэма "О свойствах трав" как источник по истории
медицины / Филипп Дмитриевич Воронов – г. Санкт-Петербург. СПб.: 2013. – 5 с.
2. Карпенко О.Ю. "Фреймове групування космонімів" / Олена Юріївна Карпенко. – К.: Одеса, "Наука",
2013. – 12 c.
3. Словник
української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства. – К.: Наукова
думка, 1970-1980. – 667 с.
4. Торчинський
М. М. Власні назви космічних об’єктів / Михайло Миколайович Торчинський / Мовні
і концептуальні картини світу: збірник наукових праць. – Вип. 24, ч. 3. – К.:
ВПЦ "Київський університет", 2008. –
315 с.
5. Торчинський М. М. Денотатно-номінативна
структура антропонімікону української
мови. Філологічні науки / Михайло Миколайович Торчинський / Наукові праці
Кам’янець-Подільського державного університету. – Вип. 15. Т. 1. –
Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2007.– 150 с.
6. Торчинський М. М. Денотатно-номінативна структура ергонімії /
Михайло Миколайович Торчинський // Studia Slovakistica. збірник наукових праць
/ [упоряд. і відп. ред.: С. Пахомова, Я. Джоганик]. – Вип. 10. Ономастика.
Топоніміка. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2009. – 192 с.