Мажар М.А.

Житомирський державний технологічний університет

Інноваційна активність в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки

 

Загострення конкурентної боротьби в світі, що глобалізується, закономірно висунуло на перший план проблеми конкурентоспроможності як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях. Конкурентоспроможність стала універсальною вимогою, що пред'являється відкритою економікою будь-якому економічному суб'єктові. Переваги національної еко­номіки, її окремих галузей і підприємств у економічному змаганні вирішаль­ною мірою обумовлюють динамізм національного виробництва товарів і по­слуг, рівень зайнятості і добробуту населення, рівнем конкурентоспромож­ності, насамперед, визначаються й світогосподарські позиції країн.

Стан інноваційної діяльності в Україні більшістю експертів-науковців ви­значається як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інновацій­них процесів у промислово-розвинених країнах та потребам інноваційного розвитку. Стабільне скорочення реальних обсягів фінансування науково-технічного комплексу та відсутність дієвої державної науково-технічної стратегії не дають підстав для висновку про наявність реального підґрунтя для пере­ходу до інноваційної моделі розвитку. Реформування науково-технічного комплексу побудовано за принципом частих змін цілей та завдань, без ураху­вання загальновідомих факторів функціонування та розвитку науково-техніч­ного потенціалу: активної та передбачуваної державної підтримки, формуван­ня попиту на наукові досягнення з боку реального сектора економіки тощо. Економіка України розвивається практично без наукових розробок і це в той час, коли в розвинених країнах до 90% приросту ВВП досягається за раху­нок застосування результатів інноваційної діяльності.

Найскладнішим є питання щодо сценарію подальшого економічного роз­витку країни: вдаватися до стратегії технологічного ривка чи посилити інвес­тиційний напрям забезпечення структурної перебудови. Прихильники інвес­тиційного напряму вважають, що значні фінансові потоки змусять запрацюва­ти промисловість і розв'яжуть проблему неплатежів. Прихильники монетарної орієнтації наполягають на необхідності зміцнення національної валюти та на пріоритетному забезпеченні фінансової політики в цілому. Прихильники протекціоністського захисту пропонують посилити регулювання в умовах інтеграції. У кожному з цих напрямів є сенс. Але очевидно, що жоден із них окремо не може призвести до суттєвого поліпшення ситуації в Україні.  Досвід економічного зростання країн Західної Європи та Японії свідчить, що ці напрями застосовувались у певних конкретних умовах і мали коригувальний характер стосовно ідеальної ринкової моделі управління економікою, забезпечуючи найефективніший розвиток країни відповідно до конкретних умов стану розвитку економіки (внутрішнього середовища). На нашу думку, інноваційну діяльність вітчизняних підприємств стриму­ють такі фактори, як відсутність фінансування, високі кредитні ставки, недосконалість законодавства, високий економічний ризик, відсутність попиту на продукцію, недостатність інформації про ринки збуту.

Експерти Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова пропонують розробити й реалізувати «Національну програму підвищення конкурентоспроможності у стратегічно важливих для України секторах». Пріоритетами програми ма­ють стати такі завдання:

- зорієнтувати комплекс «гірничодобувна промисловість - чорна металургія - важке машинобудування» на експорт високоякісного прокату, мета­ломісткої продукції включно з транспортними засобами, екскаваторами, ме­талорізальними верстатами, устаткуванням для гірничодобувної, енергетич­ної, металургійної та хімічної продукції;

- розвивати систему конкурентоспроможних виробництв вітчизняного АПК, які б спеціалізувалися на окремих видах сільськогосподарської продукції (зерно, насіння соняшнику), зміцнювати позиції переробної та харчової промисловості;

- розширювати зовнішню експансію комплексу виробництва ракетної та авіаційної техніки (передусім виробництва транспортних літаків). Забезпечи­ти підтримку вітчизняного ВПК за перспективними напрямами виходу на зовнішні ринки (бронетехніка, техніка ППО, стрілкова зброя, інженерна техніка);

- сформувати новий виробничий комплекс на основі галузей з видобутку рідкісноземельних металів, розвивати комп'ютерне виробництво, мікроелектроніку (з використанням нових космічних технологій), залучати в цю сферу іноземний капітал для прискорення модернізації;

- розширювати і модернізувати транспортну інфраструктуру України для реалізації транзитних функцій за напрямами Схід - Захід, Північ - Південь із використанням трубопровідного, залізничного, автомобільного, морського та повітряного транспорту;

- вивести на європейські позиції міжнародний туризм в Україні (за допо­могою залучення іноземного капіталу в розвиток відповідної інфраструктури).                      

На нашу думку, для підвищення власних конкурентних позицій через інно­ваційний розвиток Україні необхідно поєднати на практиці ринкові методи уп­равління науково-технологічною сферою із заходами державного регулювання. Результатом реалізації інноваційної політики має стати розвиток пріори­тетних напрямків, здійснюваних за участю держави та її інституцій, і відповід­но, подолання технологічного відставання від провідних країн та побудова партнерських стосунків з ними.