Андрієнко О.І.

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

Економічний потенціал України у сфері інновацій

Широкомасштабна інноваційна діяльність у сучасних умовах є основою стабільного та ефективного економічного зростання як окремо взятого підприємства чи галузі, так і регіону або країни загалом. Існуючі тенденції і фактори прискорення науково-технічного прогресу обумовлюють необхідність ґрунтовного аналізу стану розвитку інноваційної діяльності в Україні. На сьогодні вже не існує сумнівів щодо необхідності переходу України на інноваційну модель економічного розвитку, оскільки практика доводить, що саме інноваційні зрушення на сучасному етапі розвитку країни здатні не тільки забезпечити високі показники економічного росту, але і вирішити певні екологічні, соціальні проблеми, забезпечити конкурентоспроможність національної економіки, підвищити експортний потенціал країни. Однак, в Україні практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційної діяльності. Перешкоди фінансового, політичного, правового, організаційного характеру постають на шляху масової реалізації інновацій. Процеси ж створення нових інноваційних структур, які здатні реалізовувати цілком комерційні проекти, мають стихійний характер.

Зважаючи на кризовий стан даної проблемної сфери, метою даного дослідження виступають здійснення оцінки інноваційного потенціалу економіки України, дослідження основних проблем інноваційного розвитку в нашій державі та її регіонах на сучасному етапі та пропозиції щодо напрямків активізації інноваційної діяльності, що дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва.

Стан інноваційної діяльності в Україні більшістю експертів-науковців визначається як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у промислово розвинених країнах. Стабільне скорочення реальних обсягів фінансування науково-технічного комплексу та відсутність дієвої державної науково-технічної стратегії не дають реального підґрунтя для переходу до інноваційної моделі розвитку.

Основними факторами, що стримують розвиток та поширення інновацій, є:

- неможливість накопичення окремими суб'єктам господарювання коштів, що необхідні для здійснення масштабних інновацій;

- багато інновацій можуть виявитися економічно ефективними лише в масштабах і наявності досить місткого ринку, а у підприємця, що має обмежену виробничу базу і лімітований ринок збуту продукції, інноваційні вкладення можуть виявитися недостатньо прибутковими;

- ізольоване здійснення інновацій через самостійність суб'єктів
господарювання у реалізації інноваційних процесів призводить до істотних
розривів технологічних ланцюгів як для окремих фірм, так і для економіки
в цілому;

- існують інноваційні процеси, що взагалі не можуть здійснюватися
на комерційній основі (фундаментальні наукові дослідження, екологія,
мінімальні стандарти в охороні здоров'я й освіти);

- інноваційні проекти в більшості випадків характеризуються
значним рівнем невизначеності результату й тривалістю одержання
віддачі, тому потрібні певні зовнішні стимули або гарантії повного чи
часткового відшкодування втрат у разі невдачі;

- існує прагнення до стабільного отримання надприбутку за рахунок монопольного володіння науково-технічними досягненнями;

- висока вартість нових видів продукції і послуг часто роблять їх недоступними для масового споживача.

Для забезпечення майбутньої конкурентоспроможності національної економіки необхідно зробити правильний вибір підходу до формування національного інноваційного потенціалу, що вимагає глибоких досліджень. Практична реалізація стратегічного курсу на інноваційний розвиток кожної країни має ґрунтуватися на усвідомленні необхідності органічного поєднання цілеспрямованого впливу держави на розвиток економіки з ринковими механізмами її функціонування. Про цьому основними шляхами активізації інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки слід вважати:

- розробку і запровадження механізму надання пільг промисловим
підприємствам, які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;

- поширення практики надання інноваційним підприємствам
середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки.

Реалізація запропонованих напрямків активізації інноваційної діяльності в Україні дасть змогу значно підвищити інноваційний потенціал економіки України, посилити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва для виходу на світовий ринок високотехнологічної продукції

Література:

1. Єресько І.Г. Оцінка інноваційного потенціалу України. // Економіка і держава. - 2006. - №4. - С. 34-38.

2. Каракай Ю.В. Теоретичні засади інноваційного розвитку економіки України. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №11.- С. 152-156.

3. Космидайло І.В. Проблеми інноваційного розвитку України та шляхи їх вирішення. // актуальні проблем економіки. - 2007. - №2. - С. 20-27.

4. Пенькова О.Г. Проблеми реалізації інноваційної стратегії розвитку України. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №9. - С. 96-99.

5. Сторожук В.М. Інноваційна система як чинник конкурентоспроможності національної економіки. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №10. - С. 64-67.