Економічні науки/10. Економіка підприємства

Аспірант Зайцева А. В.

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Додана вартість як результуючий фактор управлінської моделі підприємства

Висококонкурентні умови сучасних ринків та доступ до аналітики його тенденцій спонукають до пошуку нових джерел промислового росту й відповідних цільових орієнтирів в управлінні. Якщо в 60-70-ті роки акцент робився на зростанні частки ринку, у 80-ті – на максимізації прибутку, то в 90-ті цільовою функцією було задекларовано зростання вартості компанії.

Каталізатором розвитку нового напрямку стали роботи А.Раппапорта, Б.Стюарта, К.Мерчанта, Б.Чакраварті, Дж.Деардена, Р.Каплана, Д.Нортона [1, 2, 3, 4, с. 437-458, 5, с. 84-88, 6]. Високу оцінку в бізнес-середовищі отримав підхід до реалізації концепції вартісноорієнтованого управління Т. Коупленда, Т. Коллера і Дж. Мурріна [7]. Практичне застосування в усьому світі знайшли також керівництва з максимізацї вартості підприємства Дж. Мартіна та У. Петті, Е. Блека, Дж. Роша, Д. Янга та С. О’Бірна [8, 9, 10, 11]. Відповідний інструментарій оцінки вартості в контексті системи її управління був представлений Б.Стюартом (показники економічної та ринкової доданої вартості), А. Раппапортом (показник акціонерної доданої вартості), Е. Отсоном та Ф. Вайсенрідером [12] (показник грошової доданої вартості). Завдяки чіткій структурі й легкості у застосуванні нові методики активно впроваджуються в діяльності господарюючих суб’єктів. Втім, за твердженням А. Кенеді, П. Хорвата, Р. Бернстайна, М.Скотта, Р. Страка та У. Віліса [13, 14, 15, 16], управлінські моделі, що базуються на фінансових показниках, не пояснюють створення вартості в сьогоднішній економіці знань та послуг, крім того, не забезпечують єдності цілей стейкхолдерів і суспільства.

Ці проблеми вирішує аналіз та управління доданою вартістю за ланцюгом її створення, продуктовими сегментами, функціональними аспектами або іншии структурними елементами. Під доданою вартістю ми пропонуємо розуміти ту частину загальної вартості нового продукту, яка була створена на підприємстві в процесі руху вхідних ресурсів за ланцюгом формування вартості зусиллями робочої сили та під дією механізмів і процесів даного підприємства, а також зовнішніх вартісних драйверів. Таке трактування дещо розширює традиційний підхід до розуміння доданої вартості сучасними економістами К.Макконнеллом та С.Брю, П. Волкером, А. Дарлінгом, Н. Карсоном та ін [17, с.12, 18, с.10].

На нашу думку, саме показник доданої вартості є універсальним критерієм ефективності роботи підприємства і повинен лежати в основі його управлінської моделі. Наразі управління за критерієм доданої вартості не знайшло широкого впровадження у практиці діяльності підприємств через недостатню розповсюдженість відповідних методик та обмежену кількість цілісних теоретичних підходів. Окремі елементи системи управління доданою вартістю, представлені у працях різних науковців, були використані для розробки власної схеми управління доданою вартістю, що створюється на підприємстві. Етапи та процедури впровадження такої схеми, а також оцінка її ефективності формують проблемне поле даного напрямку дослідження.

Загальну схему управління доданою вартістю на підприємстві ми пропонуємо втілювати у послідовності дій, що реалізуються в рамках чотирьох базових етапів: розрахунок загальної доданої вартості, створеної на підприємстві та ефективності даного процесу; аналіз ланцюга вартості всіх неспоріднених продуктів та факторів впливу на його формування; ліквідація непродуктивних ланок ланцюга створення вартості та факторів, що руйнують вартість; оцінка ефективності впроваджених заходів та введення системи періодичної звітності.

Для аналізу діяльності підприємства за критерієм максимізації доданої вартості, у тому числі з метою порівняння його з основними конкурентами на цільових ринках, ми рекомендуємо досліджувати загальну ефективність процесу створення вартості та її динаміку за абсолютним рівнем виробництва і розподілу доданої вартості, відносною продуктивністю роботи персоналу, обсягів реалізації продукції та рівня ринкової капіталізації у даному процесі. Результати такого аналізу, представлені у вигляді загального рейтингу підприємств, дозволять оцінити позицію досліджуваного суб’єкта господарювання у галузі по відношенню до основних конкурентів.

Наступним кроком даної управлінської моделі є деталізація процесу створення вартості, яку доцільно здійснювати з точки зору етапів вартісного ланцюга, продуктових сегментів та функціональних аспектів діяльності підприємства. Даний етап у загальній схемі аналізу й уравління доданою вартісю продукції підприємства, є найбільш трудомістким і передбачає розрахунок частки доданої вартості на одиницю кожного з елементів, тобто визначення їх індивідуального внеску у формування загального обсягу створеної вартості.

Етап управління вартісноутворюючим ланцюгом відзначається існуванням різних підходів до його реалізації, вибір яких зумовлений рівнем виміру самого ланцюга. Дослідники проблемної області Р. Каплінський та М. Моріс виділяють чотири типи управління ланцюгом формування вартості в залежності від рівня його виміру: ринковий, збалансованих мереж, спрямованих мереж та за ієрархією. В рамках одного підприємства управління ланцюгом створення вартості передбачає встановлення певних правил та дотримання їх; вироблення позитивних та негативних санкцій, що застосовуватимуться для забезпечення виконання встановлених правил; наділення повноваженнями тих, хто встановлює правила та тих, хто відповідає за їх дотримання; а також ступінь управління тих, хто встановлює правила.

Ефективність впровадження описаного підходу може бути оцінена на основі таких параметрів як підвищення продуктивності праці, зниження браку, підвищення ефективності використання торгівельних площ, вдосконалення графіку поставок, покращення оборотності тощо. Серед розроблених механізмів аудиту ефективності процесу створення доданої вартості на підприємстві варто відзначити систему фінансової звітності, запропоновану компанією Easier Vision, зокрема звіт про додану вартість підприємства; концепцію ValueReporting™ Framework міжнародної аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers (PwC), що окрім традиційних фінансових параметрів звітності включає оцінку інших ключових нефінансових вартісних драйверів.

Впровадження системи управління доданою вартістю та ефективної моделі поточної звітності дозволить не лише покращити фінансовий стан підприємства, але й забезпечити стійкі переваги для власників та суспільства.

Література:

1. Rappaport A. Creating Shareholder Value: a Guide for Managers and Investors. – Free Press. – 1999. – 432 p.

2. Stewart B., Bennett G., The Quest for Value: a Guide for Senior Managers. – NY: Harper Collins Publishers. – 1991. – 223 p.

3. Merchant K. Control in Business Organizations. - Boston (Ma., USA): Harvard Graduate School of Business. – 1985. – 387 p.

4. Chakravarthy B.S. Measuring strategic performance // Strategic Management Journal. - № 7. – 1986. – р. 437-458.

5. Dearden J. Measuring profit center managers // Harvard Business Review. – Vol. 65. – 1987. – p. 84-88.

6. Kaplan R.S., Norton D.P. The Balanced Scorecard: Translating Strategy into Action. - Boston (Ma., USA): Harvard Business School Press. – 1996. – 390 p.

7. Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Дж. Стоимость компаний: оценка и управление: Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп—Бизнес». – 2005. – 576 p.

8. Мартин Дж., Петти У. VBM – управление, основанное на стоимости. – Д.: Баланс бізнес букс. – 2006. – 410 p.

9. Блэк Э. Вопросы стоимости: овладейте новейшими приемами управления, инвестирования и регулирования, основанными на стоимости компании. – М.: Олимп-бизнес. – 2009. – 400 p.

10. Рош Дж. Стоимость компании. От желаемого к действительному. – М.: Гревцов паблишер. – 2007. – 352 p.

11. Young S.D., O’Byrne S.F. EVA and Value Based Management: A Practical Guide to Implementation. – NY: McGraw-Hill Professional. – 2000. – 493 p.

12. Weissenrieder F., Fredrik E. Value Based Management: Economic Value Added or Cash Value Added? // FWC AB Study. – No. 1997:3. – 284 p.

13. Allan Kennedy. The end of shareholder value: Corporations at the Crossroads. – Cambridge, MA: Perseus Publishing. – 2001. – 237 p.

14. Хорват П. Сбалансированная система показателей как средство управления предприятием // Проблемы теории и практики управления». – М. – №4. –2000. – 353 p.

15. Скотт М. Факторы стоимости. Руководство для менеджеров по выявлению рычагов создания стоимости. Пер. с англ. – М: Олимп-Бизнес. – 2000. – 411 p.

16. Strack R., Villis U., The Boston Consulting Group. RAVE^TM: Integrated Value Management for Customer, Human, Supplier and Invested Capital // European Management Journal. – vol. 20. – is. 2. – 2002. – 287 p.

17. Макконнелл К., Брю С. Экономикс. – М. – 1992. – 935 p.

18. Построение цепочки создания стоимости // Серия «Классика Harvard Business Review». – М.: Альпина Бизнес Бокс. – 2007. – 369p.