Технічні науки/4.Транспорт

Сирих Юлія Сергіївна

Донецька академія автомобільного транспорту

Загальні підходи до оцінки безпеки руху маршрутних транспортних засобів на вулично – дорожній мережі міста

Маршрутна мережа автобусних міських перевезень формується з окремих автобусних маршрутів. Кожний маршрут прийнято розглядати як послідовність перегонів між зупинними пунктами, по яким у чітко визначеній послідовності з відповідними швидкостями та інтервалами у часі рухаються маршрутні транспортні засоби. Окремий маршрут руху прокладається по відповідним ділянкам вулично-дорожньої мережі. По вулично-дорожній мережі маршрут представлений послідовністю ділянок доріг та пересіченнями доріг між ними. Обидві структури маршруту формують окремі умови формування безпеки руху маршрутних транспортних засобів, тому при розкритті процесу формування, безпеки руху маршрутних транспортних засобів, з метою її врахування в методиці проектування маршрутів, необхідно сумісно враховувати вказані умови. Пропонується розглядати структуру формування безпеки руху маршрутних транспортних засобів у вигляді, що представлений на рисунку 1.1.

Результати досліджень безпеки руху багатьма вченими вказують на те, що основною характеристикою, яка визначає безпеку руху транспортного засобу на ділянці дороги є його швидкість. Для транспортного потоку, який є сукупністю транспортних засобів, що рухаються по дорозі, додатково безпека руху окремого транспортного засобу визначається різницею, швидкості між ним та сусідніми транспортними засобами. Характер руху автобусів на перегонах і відповідно на підходах до границь перегонів визначається нормуванням технічної швидкості та типом зупиночного пункту, що необхідно враховувати при розгляді питань безпеки руху на маршруті. При відсутності впливу особливостей організації руху на кінематику руху автобусів на маршруті, єдиним, що передбачає зниження швидкості автобусу до повної зупинки, це наявність зупиночних пунктів. Зупиночні пункти автобусного маршруту прийнято підрозділяти на постійні, тимчасові, пункти зупинок (за вимогою пасажира) і кінцеві зупинки.

Рисунок 1.1. - Структура формування безпеки руху маршрутних транспортних засобів.

Постійні зупинки організовують у пунктах утворення постійного пассажирообміну зі значним числом прийнятих пасажирів і пасажирів, що висаджуються протягом дня. Постійні зупинки, з погляду кінематики руху автобусів на маршруті, обумовлюють обов'язкову зупинку автобуса. Маневри зниження швидкості, зупинки, початку руху і розгону автобуса на визначеній ділянці вулично-дорожньої мережі формують особливі умови безпеки руху, який необхідно в рамках предмета дослідження даної роботи враховувати.

Тимчасові зупинки виникають або у визначені години доби (театр, стадіон), або у визначений час року (сезонні). Прогнозувати можливість зупинки автобуса на тимчасовій зупинці досить складно, тим більше, розкрити в цей момент умови руху транспортного потоку на ділянці вулично-дорожній мережі, тому, у подальших дослідженнях безпеки руху автобусів на маршрутах тимчасові зупинки враховувати не будемо.

Зупинки за вимогою пасажирів виникають у місцях з малим, але періодичним пассажирообміном. З урахуванням особливостей, що вказувалися за тимчасовими зупинками, у подальших дослідженнях зупинки за вимогою пасажирів враховувати також не будемо.

Кінцеві зупинки (станції) улаштовують на кінцевому пункті маршруту, де. відбуваються відпочинок і зміна автобусних бригад і контроль за роботою: автобусів. Особливості маневрування автобусів в області кінцевих зупинок мають важливе значення для безпеки руху на маршруті, тому що можуть бути сполучені з основним транспортним потоком на ділянці вулично-дорожній мережі.

Кінцеві пункти автобусних маршрутів, як правило, організуються в місцях великого припливу і скупчення пасажирів, до яких відносяться вокзали, пристані, ринки, стадіони, парки, театри, промислові підприємства, станції метро і т.п., де також з визначеною специфікою організований рух основних транспортних потоків. На кінцевих пунктах маршруту звичайно обладнаються площадки для розвороту і відстою автобусів, що також необхідно враховувати в подальших дослідженнях.

Для проектування схеми автобусних маршрутів формують транспортну мережу міста, що складається з вузлів (центри мікрорайонів, на які попередньо розбивається місто) і ребер (вулиці, за якими можливий рух автобусів між цими пунктами), а також число пересувань між пунктами, отримане обстеженням пасажиропотоків.

Дорожні умови руху в вузлах та на ділянках вулично-дорожньої мережі, міста, через які планується, або проходить відповідний маршрут руху автобусів, є однаковими, як для транспортних потоків, що рухаються територією міста, так й для відповідних маршрутних транспортних засобів. Зазначена особливість розкриває відсутність необхідності детального дослідження впливу дорожніх умов на безпеку руху маршрутного транспорту, бо він знаходиться практично в тих же умовах, що й загальний транспортний потік, тобто вказаний вплив вже досліджений в умовах аналізу загального впливу дорожніх умов на безпеку дорожнього руху. Але є дуже суттєва необхідність дослідження взаємного впливу між транспортним потоком на ділянці перегону та потоком маршрутних транспортних засобів.

Дуже важливим є той момент, що в умовах руху певного транспортного потоку на відповідній ділянці дороги формується окрема система «транспортний потік - дорожні умови», яка має свої закономірності функціонування, свій рівень зручності руху, та, як наслідок, свій рівень безпеки руху, який можливо кількісно оцінити за даними статистики дорожньо – транспортних пригод (ДТП) на вказаній ділянці дороги. При введенні розглянутої ділянки дороги в склад певного маршруту до сформованого транспортного потоку входять додаткові транспортні засоби. Маршрутні транспортні засоби входять до транспортного потоку не як окремі додаткові автомобілі, а як окремий транспортний потік, який на відміну від сформованого на ділянці дороги має досить суттєву різницю.

Транспортний потік маршрутного транспорту має в своєму складі досить визначений однотипний рухомий склад, який визначається рухомим складом відповідних маршрутів, що проходять через відповідну ділянку дороги,, швидкістю руху відповідних засобів, їхньою кількістю на маршруті та_; відповідними довжинами маршрутів. В сукупності, фактори, що перераховані, впливають на інтенсивність зміни наявності відповідних транспортних засобів окремих маршрутів на ділянці дороги, що й формує відповідним чином склад маршрутного транспортного потоку на вказаній ділянці дороги.

За геометричними, кінематичними та динамічними характеристиками маршрутні транспортні засоби також суттєво відрізняються від транспортних засобів основного транспортного потоку. У своєї більшості маршрутні транспортні засоби - це великогабаритні та тихохідні транспортні засобі, що суттєво обмежують швидкість основного транспортного потоку та обмежують оглядовість для водіїв автомобілів, що рухають в безпосередній близькості до маршрутного транспортного засобу.

Швидкість транспортних засобів транспортного потоку маршрутного транспорту наближується одна до одної та до швидкості, що передбачена при розробці маршруту у розкладі руху. Зі всього складу основного транспортного потоку тільки маршрутні транспортні засобі мають чітко визначену швидкість руху й це є досить важливим аспектом формування умов безпеки руху таких транспортних засобів в основному транспортному потоці, де швидкість руху формується умовами організації руху та наявним транспортним потоком на відповідній ділянці дороги. Рух маршрутних транспортних засобів з визначеними інтервалами у часі та відповідною швидкістю теоретично виключає можливість виникнення ДТП між транспортними засобами окремого маршруту, що у сою чергу вказує на досить суттєві обмеження випадків виникнення ДТП. Якщо розглядати рух маршрутних транспортних засобів по ділянці дороги як відповідний транспортний потік, можливо сформулювати послідовність визначення швидкості вказаного транспортного потоку. В залежності від того скільки маршрутних транспортних засобів за відповідними маршрутами рухаються на ділянці дороги з фіксованими швидкостями, можливо розрахувати швидкість транспортного потоку маршрутного транспорту за формулою:

, (1.1)

де V_m – швидкість транспортного потоку маршрутного транспорту, м/с;

n – кількість маршрутів, що пролягають через досліджувану ділянку дороги, од.;

- відсоток маршрутних транспортних засобів i – го маршруту у загальному складі транспортного потоку маршрутного транспорту, од.;

- швидкість маршрутних транспортних засобів, що рухаються за i – тим маршрутом, м/с.

Щільність транспортного потоку маршрутного транспорту є також досить визначеною величиною, що забезпечується наявністю відповідних маршрутів на ділянці дороги та інтервалами у часі руху маршрутних транспортних засобів по вказаній ділянці дороги за вказаними маршрутами.

Висновок. Таким чином, згідно проведеного аналізу руху маршрутного транспорту на ділянках доріг, можливо вказати на те, що рух маршрутного транспорту необхідно розглядати як окремий транспортний потік у складі основного, який присутній на ділянці дороги. Транспортний потік маршрутного транспорту має дуже специфічні умови формування, які суттєво відрізняються від умов основного потоку, що безпосередньо впливає на характеристики основного потоку та, як наслідок, на загальну безпеку руху. Тому є доцільним оцінювати вплив маршрутного транспорту на основний транспортний потік за двома основними напрямками: вплив на швидкість транспортного потоку, вплив на щільність транспортного потоку.

Література:

1. Васильєв А.П. Состояние дорог и безопасность движения автомобилей всложных погодньых условиях. - М.: «Транспорт», 1976. - 224 с.

2. Сильянов В.В. Теория транспортных потоков в проектировании дорог и организации движения. - М.: Транспорт, 1977. - 303 с.

3. Дрю Д., Теория транспортных потоков и управление ими: Пер. с англ. -М: Транспорт, 1972. - 424 с.

4. Вол М., Мартин Б. Анализ транспортных систем. - М: Транспорт, 1981.-516с.

5. Клинковштейн Г.И., Афанасьев М.Б. Организация дорожного движения.- М: Транспорт, 1997. - 231 с.

6. Касаткин Ф.П., Коновалов С.И., Касаткина З.Ф. Организация перевозочных услуг и безопасность транспортного процесса. - М.: Академ.проект, 2004.-352 с.