УДК: 338.43; 631.1; 631.9

Вплив сільськогосподарських підприємств на природне довкілля

Панков О.І. – н.с.

Інститут агроекології та економіки природокористування НААНУ, Київ, Україна

Процес реформування земельних відносин в Україні відбувається вже близько 20 років, але він так і не досягнув належного успіху у виконанні своєї основної мети – підвищення ефективності виробництва сільськогосподарського комплексу та зниження антропогенного навантаження на довкілля. Сутність раціонального (сталого) землекористування полягає в ефективній організації виробничих процесів, організації територій та використанні земельного ресурсу, що забезпечує оптимальний баланс між максимізацією прибутку від здійснення господарської діяльності та забезпеченні процесів відтворення ресурсу. Відсутність сталого землекористування в Україні призвела до надмірної освоєності земель. В Україні освоєно близько 72% земельних ресурсів при допустимій нормі 60-65% загальної площі, розореність сягає 58% при допустимій нормі 40%. Для порівняння, в розвинених Європейських країнах цей показник не перевищує 32%. Науковці відносять статус даної проблеми до кризової, яка потребує негайного вирішення.

Як показує практика західних країн, робота в частині переорієнтації фермерських господарств до сталого землекористування не завжди є ефективною і потребує залучення значних бюджетних коштів та адміністративного ресурсу. Крім того, збільшення кількості перевірок бізнесу є бар’єром для економічного розвитку фермерських господарств, оскільки під час перевірок діяльність трудового ресурсу спрямована не на отримання доходу, а на обслуговуванням контролюючого органу.

Однією з опцій вирішення проблеми нераціонального землекористування є покращення ефективності роботи виробничого ланцюга продукції (від поля до споживача). За допомогою впровадження волонтерських стандартів якості на етапах обробки продукції можна створити умови для фермерів, відповідно до яких вони будуть зацікавлені впроваджувати такі заходи як органічне виробництво сільськогосподарської продукції , нульова обробка ґрунту, сівозміни та інше. Імплементація даних заходів сприятиме покращенню стану довкілля та зменшенню антропогенного впливу.

На сьогоднішній день науковцями світу розроблено ряд методологічних підходів до визначення впливу від господарської діяльності на довкілля. Для оцінки ефективності роботи ланцюга продукції та послуг у агросекторі пропонується застосувати методологію «оцінки життєвого циклу». Оцінка виконується на різних етапах руху продукції по ланцюгу від виробника до кінцевого споживача. Функціональною одиницею є кількість вирощеного продукту на 1 га, а порівняльним потоком є вплив на довкілля та дохідність органічного землеробства.

Залишається відкритим питання мотивації підприємств агрокомплексу до впровадження волонтерських стандартів, ініціативи зменшення впливу на довкілля та відповідність їх продукції вищим за встановлені державою стандартам. Якщо подивитись на всі сектори економіки, то можна зауважити, що фінансовий сектор представлений у всіх галузях економіки України через кредити, позики, інвестиції та проектне фінансування, лізинг, тощо. Тому, саме представники приватного фінансового сектору (для прикладу комерційні банки) повинні бути ініціаторами практики поширення концепції сталого ведення бізнесу.

За допомогою сприяння впровадженню ряду існуючих волонтерських стандартів (Екваторіальні принципи, ISO14001, HACCP, Fair trade ) фінансові інституції мають можливість сприяти раціональному використанню природних ресурсів. З іншого боку, фінансові інституції зацікавлені у розвитку бізнесу своїх клієнтів, який базується на принципах сталого розвитку, оскільки це дозволяє не тільки знизити ризик впливу на довкілля, але й знизити ризик портфелю кредитів. У даній моделі, при оцінці якості портфельних кредитів будуть прийматись не тільки фінансові, юридичні та політичні ризики, а й екологічні та соціальні. Крім того, впровадження в систему акцепту позик агросектору ряду соціальних та екологічних ризиків, дозволить розробити ряд новітніх банківських продуктів та послуг, сприятиме залученню нових клієнтів, що в результаті буде генератором нових доходів для акціонерів.

Аграрно-промисловий комплекс (АПК) України є другим після металургії за розміром відрахувань до бюджету та формуванні національного ВВП. Тому, АПК є стратегічним напрямком розвитку економіки країни. Земельний ресурс АПК є основним засобом виробництва та предметом праці, тому його якість та унікальна можливість відтворювати рослини прямо впливає на ріст економічного та соціального добробуту населення. Для забезпечення стабільного розвитку економіки та покращення якості життя необхідно впроваджувати нові системні підходи при вирішенні проблем раціонального землекористування.

За допомогою підходу «оцінки життєвого циклу» при оцінці впливу підприємств сільського господарства на довкілля, можна визначити та оцінити фактичний вплив господарської діяльності на довкілля. Покращення стану довкілля та якості ресурсу можна досягти за допомогою залучення приватного фінансового сектору. При використанні запропонованої моделі, у виграшному становищі є як фінансові організації, так і довкілля та соціум. Фінансові установи зацікавленні у залученні більш широкого спектру оцінки ризиків, що прямо позначається на якості їх кредитного портфелю. Зниження ризику дефолту портфеля комерційного банку покращує доступ до міжнародних ринків капіталів, що сприяє здешевленню кредитних ліній та надає конкурентні переваги на місцевих ринках.