Экономика /15. Государственное регулирование экономики

Іванова Г. М.

Науковий керівник: Головінов О. М., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

АКТУАЛЬНІ НАПРЯМКИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГАЛУЗІ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Питання поліпшення становища у сфері забезпечення громадян доступним житлом посідають центральне місце в діяльності органів державної влади в усіх без винятку країнах. В Україні ж житлові проблеми є досить «болючими», що робить питання створення ефективних механізмів державного регулювання житлового будівництва надзвичайно актуальними.

Питання державного регулювання будівельної галузі досліджено в наукових працях багатьох вчених, зокрема в працях В. О. Омельчук, С. В. Петруненко, А. Беркута, Н. Олійник, В. Федоренко, Л. Созанський та інших, але ці проблеми залишаються ще не вирішеними й потребують подальшого розгляду. Метою дослідження є висвітлення основного кола проблем сучасного стану державного регулювання національної економіки та пошук шляхів підвищення ефективності функціонування механізмів державного регулювання будівельної галузі національної економіки.

В Україні, тільки за офіційними даними, у квартирній черзі налічується більше 1,2 млн. сімей та одинаків та ще більше 7 млн. сімей(41,5% всіх сімей) мають житлову площу в розрахунку на одну особу нижче санітарної норми(13,65 м²). Особливою проблемою є вирішення питання отримання житла молодими сім’ями, що не мають необхідних доходів. Рівень забезпеченості молоді житлом в Україні на сьогодні є дуже низьким: тільки 33% молодих родин живуть в окремих квартирах (для всіх родин цей показник становить 56,3%), 11% проживають у комунальних квартирах, 14% винаймають квартири, 10% живуть у гуртожитках, 1% - у непристосованих приміщеннях, а близько 31% молодих родин узагалі не забезпечені житлом. Із 2,5 млн. молодих родин в Україні близько 800тис. мають потребу в поліпшенні житлових умов, водночас саме в цих родинах народжується до 80% дітей [1]. Близько 400тис. громадян претендують на соціальне житло, на квартирному обліку перебувають більше 10 років майже 67% черговиків, а одержують квартири лише 1,5% з них.

Хоча за 2010 рік у житловому будівництві спостерігається позитивна тенденція щодо введення житла в експлуатацію, за 9 місяців 2010 року введено 5248 тис. м² загальної площі житла, що становить 157% до відповідного періоду попереднього року, але галузі ще далеко до показників 2007-2008 років, коли обсяги введення в експлуатацію житла становили 120244 тис.м² (51,23%) та 10496 тис. м²(50%) відповідно[2]. Зниження платоспроможного попиту, дорожчання енергоносіїв і будівельних матеріалів, жорстокі умови іпотечного кредитування спричиняють падіння ринку нерухомості, погіршення фінансового стану будівельних організацій, збільшення обсягів незавершеного будівництва.

На сьогодні в цілому державне регулювання в сфері будівництва доступного житла ґрунтується на дії ряду законодавчих актів, тому з’являється необхідність створення єдиної законодавчо визначеної державної житлової політики, спрямованої на підвищення інвестиційного попиту, подолання негативних тенденцій і забезпечення розширеного відтворення житла, покращення його отримування та обслуговування.

Іншою істотною проблемою у житловому будівництві є відсутність джерел його фінансування, тобто необхідним є створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, реальних фінансово-кредитних механізмів для стимулювання житлового будівництва та сприяння доступності його для населення. Сьогодні основним джерелом фінансування житлового будівництва є іпотека, але на нашу думку перспективнішим буде створення спеціалізованих ощадних фондів та ринкових механізмів залучення коштів громадян. Тоді основою механізму фінансування житлового будівництва буде не сплата частини вартості житла, а нагромадження коштів майбутніми житло власниками у спеціалізованих ощадних касах. Так, у федеративній республіці Німеччини такий механізм застосовується при накопиченні 50-40% від вартості житла, а на залишкову суму з тої ж каси видається позичка з розстрочкою на 6,5-18 років. У Фінляндії і Норвегії надається державний житловий кредит (не дотація) на поворотній основі, з процентною ставкою нижче ринкової[3, с.140]. Перевагами такого кредитування є надання кредитів за нижчими, ніж ринкові ставками, з наданням державних гарантій та можливості кредитувати будівництво житла.

Успішна реалізація даних механізмів має бути побудована на чіткій, збалансованій загальнодержавній програмі, яку усі об’єкти влади і господарської діяльності втілювали б в життя як пріоритетний напрям економічної політики держави [4, с.15].

Отже, саме державне сприяння може стати джерелом підтримки будівельної галузі національної економіки. Так, в результаті успішного використання механізмів державного регулювання, зокрема інвестування в побудову житла на ринкових засадах, будуть створені сприятливі умови для забезпечення доступності житла для населення.

Література

1. Щеглова О. Ю. Методологічні проблеми та тенденції розвитку житлового фонду в Україні на державному та регіональному рівнях/ О. Ю. Щеглова // Наукові праці КНТУ. – Економічні науки. – 2010. – Вип. 17. – С. 21-25.

2. Матеріали веб-сайту Державного комітету статистики України: http:// www.ukrstat.gov.ua/ «Соціально-економічний розвиток України» за 2010 рік.

3. Петруненко С. В. Державне регулювання житлового будівництва України в контексті побудови доступного житла. - Економіка та держава. – 2010. - №12. – С.12-15.

4. Омельчук В. О. Принципи механізму державного регулювання ринку доступного житла. - Економіка та держава. – 2011. - №7. – С.138-140.