Брутян К.С., к.е.н., ст. викладач

Кумпан Інна Олександрівна

Криворізький факультет

Запорізького національного університету

Принципи та мета діяльності Генеральної угоди

з тарифів і торгівлі в рамках функціонування СОТ

Світові торгівельні зв’язки регулюються спеціалізованими міжнародними економічними інститутами. Одним із найважливіших з цих інститутів – Всесвітня торгова організація або Світова організація торгівлі (СОТ).

Світова організація торгівлі (СОТ) перекладається на англійську мову як World Trade Organization (WTO) і є головним міжнародним регулятором світової торгівлі. СОТ- це законодавча та інституціональна основа міжнародної торгівельної системи, це механізм багатостороннього узгодження та регулювання політики країн – членів у сфері торгівлі товарами, послугами, інтелектуальною власністю, що займається також вирішенням торгівельних суперечок і розробкою стандартів зовнішньо – торгівельної документації (єдиних технічних стандартів)[1, с.15-16].

СОТ перетворена з Генеральної угоди тарифів і торгівлі (ГАТТ) у 1995 році. Ідея СОТ– це утворення міжнародної організації з регулюванням світової торгівлі, яка мала б дієвий характер, спромоглась, нарешті, подолати перешкоди, що муруються протекціоністською політикою держав. Ініціатором виступили США в середині 40-х років, оскільки по закінченню Другої світової війни вони стали наймогутнішою державою світу, обсяг їхньої промисловості становив 51 % всього виробництва несоціалістичних каїн. Але американські товари не легко просувались на закордонні ринки, бо скрізь наштовхувались на тарифні й нетарифні бар’єри. А також для США була конкуренція з боку колоніальних країн ( Велика Британія, Франція, Португалія та інші), які в торгівлі зі своїми колоніями застосували преференційну систему, тобто мали необмежені пільги, вільний доступ до ринків багатьох країн, чого були позбавлені Сполучені Штати. Тому, в листопаді 1945 р. американці розробили «Пропозиції по розширенню торгівлі й зайнятості», які передбачали скасування деяких обмежень у світовій торгівлі й забезпечення рівних для всіх країн можливостей щодо доступу до світових джерел сировини. На ґрунті цих пропозицій було розроблено статут Міжнародної організації торгівлі, головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі[2, с.32-33].

Через деякі суперечності та неоднаковість підходів до вирішення проблеми серед 23 країн, що зібрались у Гавані на конференції ООН в 1948 р., утворення МТО не відбулося, проте лишився в силі документ – протокол про тимчасову угоду, що регулює міжнародні торгівельні відносини до ратифікації статуту. Цей документ називався Генеральна угода з тарифів і торгівлі (General Agreement on Tariffs and Trade) – ГАТТ.

ГАТТ визначала права та обов’язки країн - учасниць в галузі зовнішньої торгівлі товарами і послугами, валютної політики, міжнародних перевезень, субсидування експорту тощо. ГАТТ провела вісім багатосторонніх торгівельних переговорів (раундів), на яких обговорювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила й принципи світової торгівлі. На восьмому Уругвайському раунді (1986-1993 рр.) було прийнято рішення про перетворення ГАТТ у Світову організацію торгівлі[3, с.50-55].

Отже, головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв’язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

Відокремлюють основні принципи діяльності СОТ:

1.Принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації) полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові по СОТ такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі.

2.Принцип національного режиму базується на тому, що країни – учасниці для своїх партнерів по СОТ повинні встановлювати для товарів такий самий режим, як і для своїх товарів, на власному ринку.

3.Принцип захисту національної промисловості полягає в тому, що узгоджені в рамках СОТ тарифні рівні не можуть переглядатись окремою державою – членом в односторонньому порядку.

4.Принцип сприяння справедливій конкуренції має відношення до субсидій і демпінгу. Якщо країна ці заходи застосовує, то її торговельний партнер має право використати компенсаційні заходи, які нівелювали б ці дії. Ці заходи СОТ засуджує.

5.Принцип дій у надзвичайних ситуаціях має місце, якщо країна потерпає від непередбачуваного лиха (стихійного, соціальних заворушень), то з дозволу СОТ вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов’язків (наприклад, може підвищити тариф або ввести квоти).

6.Принцип регіональних торговельних домовленостей означає, що для регіональних інтеграційних угрупувань може встановлюватись особливий режим, виняток з узгоджених правил. Наприклад, в ЄС країни – члени встановили між собою найсприятливіший торговельний режим без усяких обмежень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надає іншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципу найбільшого сприяння. Вирішення цієї суперечливості вбачається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі. Де всі торгівельні бар’єри будуть усунені. Наприклад, ЄС і ЄАВТ утворили в 1994 р. Європейський економічний простір ( по суті, зону вільної торгівлі)[4, с.50-53].

Таким чином, СОТ являє собою складний і розгалужений механізм, у якому беруть участь сотні спеціалістів, експертів у різних областях економіки і права, і який знаходиться в постійному русі і розвитку. Особливість СОТ в порівнянні з іншими міжнародними організаціями полягає в тому, що переговори у СОТ стосуються мільярдних сум, оскільки в їхньому результаті встановлюються правила експорту й імпорту товарів і послуг, що безпосередньо торкаються інтересів споживачів, виробників і конкретних компаній. СОТ - єдина організація світового рівня, що виробляє правила міжнародної торгівлі для забезпечення її максимально можливої передбачуваності і волі, а також справедливого вирішення конфліктів між країнами-учасницями з будь-яких питань, що стосуються торгівлі і торгових бар'єрів.

Підводячи підсумок, варто підкреслити, що система ГАТТ займає центральне місце в регулюванні системи міжнародних економічних відносин, а встановлювані ГАТТ норми є, власне кажучи, міжнародним торговим законом. Знаходячись поза загальним правовим простором, не будучи членом цієї організації, будь-яка країна прирікає себе на положення аутсайдера в міжнародній торгівлі, тому що до неї не застосовуються загальні правила. Це спонукує приєднуватися до системи ГАТТ.

Список використаних джерел:

1.Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч. І. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 416 с.

2.Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с.

3.Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, Видавництво «АртЕк», 2002.– 436с.

4.Овчинников Г.П. Международная экономика: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 384 с.