Педагогические науки

 

К.пед.н. Кушик М. Л.

 

Тернопільський державний медичний

університет ім. І. Я. Горбачевського, Україна

 

Поширення просвітницької діяльності з медицини на території України (кінець ХІХ початок ХХ ст.)

 

Для підвищення рівня гігієнічної культури населення важливою є роль просвітництва. Просвітницькою діяльністю займались медичні товариства, також необхідно відзначити наявність статей на медичну тематику, які були у зазначений історичний період та сприяли поширенню знань.

Діяльність медичних товариств описував у праці “Развитие общественно-медицинской мысли в России в 60 – 70-х гг. ХІХ века” А. Жук [2].

Окремі аспекти діяльності медичних товариств висвітлювалися в тогочасних засобах масової інформації, зокрема в журналах “Медицинский вестник”, “Архив судебной медицины и общественной гигиены [2, с. 110–112]. Із періодичних видань “Медицинский вестник”, “Современная медицина” та “Московская медицинская газета”, за словами М. Левіта, мали “наибольшее влияние на развитие общественной медицины в России” [6, с. 13].

В одній із наших попередніх розвідок ми досліджували роль медичних товариств [4]. Вивчаючи роль просвітницької діяльності з медицини доцільно звернути увагу на наявність праць, де б висвітлювались питання медичної тематики.

У передмові до праці “Малорусскіе домашніе лѣчебники ХVІІІ в.” (1890) йдеться про наявність народних травників і лікарських народних довідників ще в ХVІ і ХVІІ ст. У згаданій вище праці подано відомості про лікування різних хвороб, для чого використовували продукти рослинного походження, а також тваринного (кров, випорожнення тощо), що скоріше нагадує знахарство, ніж медицину [7, с. І–ІV, 1–5, 23, 25].

Діяльність антиалкогольних товариств сприяла поширенню медичних знань. Важливою подією автори праці “Шляхами пошуків здоров’я” В. Ткачук та Я. Воробець вважають присягу жителів с. Карлів у 1874 р. про відмову пити горілку [1, с. 36–37]. В. Лаба називає антиалкогольний рух у Галичині “своєрідною реакцією... проти крайнього зубожіння та деморалізації” [5, с. 147].

У збірці “Калєндар товариства “Просьвіта” на рік 1913” поряд з порадами для господарів друкували статті педагогічного змісту, а також статті на медичну тематику, зокрема “Найважнїйші гігієнїчні правила” (доктора Г. Крафта). У збірнику були також “Загальні правила охорони перед сухотами”, “Гігієнїчні поради”, про шкідливість паління і алкоголю, а також статті, присвячені питанню українського університету у Львові тощо [3, с. 82–83, 105–108, 114–115, 121–122, 125–130, 132, 173–175, 186].

Заслуговує на увагу “Медико-педагогическій вѣстникъ” (Изданіе врачебно-воспитательнаго заведенія), який видавався в Санкт-Петербурзі і висвітлював питання педагогіки та медицини. Так, у випуску № 1 за січень 1885 р. були опубліковані статті “Отсталые и болѣзненные дѣти” І. Маляревського, “Объ антропологическихъ измѣреніяхъ” П. Лесгафта та ін. У підготовці журналу “приймали участь” В. Бехтерев, І. Сєченов та інші. В описі лікарсько-виховного закладу, який мав допомагати хворим дітям з психічними та нервовими захворюваннями, йдеться про важливість створення нової галузі в педагогіці – “провіденціальної педагогіки”. Адже для виховання і сприяння правильному розвитку дитини необхідними є знання основ медицини. У вступній статті від редакції зазначається про важливість виховання, розвиток педагогічної науки і її зв’язок з медичною наукою [8, с. 1–22, 25–28, 52, 83, 106].

У праці “Медицинская этнографія, какъ элементъ университетскаго образованія” (1906) Г. Попов, ведучи мову про навчальну систему, звертав увагу на зв’язок школи з життям. За словами автора, великою проблемою є те, що лікар-випускник не вміє застосувати теоретичні знання на практиці (навіть зробити промивання шлунка, накласти пов’язку та ін.). Автор наголошував на необхідності підготовки лікарів для роботи в сільській місцевості, де не завжди можливо застосувати методи асептики чи антисептики. Лікар повинен знати про особливості життя і побуту сільського населення, умови праці, проживання, харчування та їх вплив на загальний стан здоров’я людей. Тому доктор медицини Г. Попов пропонував ввести в університетах новий предмет “медичну етнографію”, присвячений вивченню характерних для окремого народу особливостей харчування, проживання, гігієни, захворювань, знахарства, лікування та ін. [9, с. 1–19].

Аналіз тогочасних джерел, які висвітлюють питання медицини та гігієни, свідчать про поширення медичних знань серед населення, що сприяло підвищенню рівня гігієнічної культури. Важливу роль у популяризації медичних знань та поширення просвітництва відігравали медичні товариства.

 

Література:

1. Воробець Я. М. Шляхами пошуків здоров’я / Я. М. Воробець, В. М. Ткачук. – Снятин : ПрутПринт, 1997. – 134 с.

2. Жук А. П. Развитие общественно-медицинской мысли в России в        60–70-х гг. ХІХ века / А. П. Жук. – М. : Медгиз, 1963. – 382 с.

3. Калєндар товариства “Просьвіта” на рік 1913. – [Б. м. : б. в., б. р.]. – 258 с.

4. Кушик М. До історії розвитку медичних товариств в Україні та поширення медичного просвітництва / Марія Кушик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. – Чернівці : ЧНУ, 2009. – Вип. 451 : Педагогіка та психологія. – С. 121–130.

5. Лаба В. П. З історії антиалкогольного руху в Галичині / В. П. Лаба // Екологія культури: історія, традиції, сучасність : тези доповідей та повідомлень молодіжної конф., 11–12 трав. 1990 р. / редкол.: М. В. Бевз [та ін.]. – Львів, 1990. – С. 147.

6. Левит М. М. Общественная медицина в России в конце 50-х – начале  60-х годов ХІХ века : автореф. дисс. на соискание уч. степени доктора мед. наук / М. М. Левит. – Москва, 1967. – 30 с.

7. Малорусскіе домашніе лѣчебники ХVІІІ в. / съ предисловіемъ А. Потебни. – Кіевъ : Типогрфія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1890. – IV, 59 с. – Отт. изъ “Кіевской Старины”.

8. Медико-педагогическій вѣстникъ. Изд. врачебно-воспитат. заведенія. Годъ первый. – С.-Петербургъ : Типографія Дома Призрѣнія Малолѣтнихъ Бедныхъ, 1885. – Январь, № 1. – 106 с.

9. Поповъ Г. Медицинская этнографія, какъ элементъ университетскаго образованія / Г. Поповъ. – С.-Петербургъ : Типографія С.-Петербургской Тюрьмы, 1906.19 с.