Куц Б. О.

Вінницький державний педагогічний університет імені

Михайла Коцюбинського

ЗАЛИЦЯННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ПАР ЯК ФОРМА РЕПРОДУКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ССАВЦІВ

Останнім часом одним з найцікавіших питань біологічної науки є питання етології, тобто питання поведінки тварин, а саме особливості та характер поведінки ссавців, їх зоопсихологія. Розглянувши чотири питання Тінбергена, які були сформовані не так давно як і теоритичні основи етології (в середині ХХ століття), ми знаходимо алгоритм аналізу поведінкового акту, першим питанням якого є пристосовна функція поведінки, або як вона може впливати на здатність організму виживати чи залишати потомство. Це питання зумовлює виникнення окремої групи форм поведінки – репродуктивної.

Репродуктивна (шлюбна) поведінка, на думку В.А.Борисова, це система поведінки, дій та відносин, що передують народженню потомства. Інші науковці, вважають поведінку направлену на відтворення популяції та виховання нащадків [3].

Насамперед така формам поведінки необхідна оскільки відіграє важливу роль для збереження та передачі генів, що напряму залежить від вибору успішної стратегії статевого добору. В еволюційному плані, на думку вчених [6], важливо не просто вижити самому, але й обрати партнера з високим репродуктивним потенціалом, залишивши після себе повноцінне потомство. Однак, виживання ще не визначає індивіда як «найкориснішого», особина може володіти лише сукупністю рис, які забеспечують адаптованість до умов середовища, здатністю виживати. Еволюція статевих чоловічих та жіночих ознак несе за собою низку репродуктивних переваг, що отримує індивід [6].

Одним з основних етапів шлюбної поведінки у тварин є процес залицяння. Цим поняттям окреслюють персоналізацію та формування довірливих стосунків між самцем та самкою до того, як у самки виникне коїтальна рецептивність на фоні еструсу. Процес залицяння супроводжується специфічними реакціями самця чи самки відносно протилежної статі. Самець, переважно, відіграє головну роль. Якщо розглядати залицяння з точки зору психології, то цей процес виникає в онтогенезі у зв’язку з наближенням задоволення сексуальної потреби, тобто виникає на фоні статевої домінанти, що має досить високий рівень пріоритетності у тварин.

В процесі дослідження залицяння у більшості видів виділяють три універсальні поведінкові стереотипи: пошуки самцем самки у відповідні дні цилку; обнюхування; штовхання самки в задню частину тіла.При цьому чим молодший та недосвідченіший самець, тим раніше у нього виникає ця реакція. Реакція пошуку виникає задовго до того як самка демострує готовність до статевого акту.

Обнюхування промежини самки має на меті дослідити наскільки вона готова до статевгого контакту. Такий ритуал спостерігають не лише у копитних, але й у псових, котячих, гризунів. Однак, такий процес є видоспецифічним. Наприклад, у піщанок, самець спочатку обнюхує ніс самки, потім черевце, а вже потім зону промежності. У псових, навпаки, обнюхування починається з промежності, завершується – обнюхуванням морди. Характерним є те, що з наближенням овуляції одоральна стимуляція самця виділеннями самки зростає. Це обумовлюють феромони, що містяться у природних рідинах організму самки.

Для повноцінного процесу залицяння та подальших етапів шлюбної поведінки необхідні простір та спокій [1]. Це потрібно для того, щоб виникла габітуітація – зникнення реакції або зниження вірогідності виникнення відповідної реакції на подразник. Оскільки партнер спершу буде сприйматись самкою як ворог,тому навіть присутність чи дотик буде викликати захисні реакції. Габітуітація є одним із найдревніших у філогенетичному відношенні вид научіння, який характерний навіть для найпростіших та безхребетних [2].

Найбільш яскраво представлені ритуали шлюбної поведінки не в сухопутних, а у гідробіонтів. У дельфінів та китів самець залицяється до самки протягом кількох днів. Це супроводжується грайливою поведінкою: стрибками, ефектними позами тощо. Самець та самка обнімаються плавниками, доторкаються мордами, ніби обнюхуючи один одного. Самець коротко та визгливо «гавкає», якщо самка йде від нього до іншого самця. Він намагаєтся відігнати суперника, голосно клачаючи зубами [4]. Існують споспереження, що свідчать про те, що іноді залицяння у цих тварин може супроводжуватись не лише вокалізацією, але й покусуваннями [5].

На перший погляд, неманеврені у звичайному житті тварини під час залицяння спритні та рухливі. Так, наприклад, вусатий кит вистрибує з води спиною вниз, виконуючи сальто. Самці Sciaena umbra, залицяючись, пускають разом з самкою фонтани води, далі пара переходить до більш контактного залицяння: вони лягають на бік, черево до черева та плескають одне одного плавниками, опускаються головою вниз, а плавниками доверху. У цій позі і відбувається запліднення.

У вовків ритуал залицяння триває рік і розпочинається з вибору партнера тоді, коли самець і самка ще зовсім незрілі. Їм властива орієнтація за мордою, тобто інформацію про партнера вони отримують за емоційним станом партнера, за його мімікою тощо. Для вовків не притаманий різкий та однозначний поділ на слабку та сильну стать: обидва партнери активно можуть приймати участь в процесі залицяння.

У зайців та кроликів важливим елементом у заграванні є рухи хвостом, якого самка піднімає та опускає, вітаючи самця. Самець використовує специфічний алюр – він намагається випростатись на ногах, ніби на ходулях, намагаючись здатись вищим [4].

Особливим є те, що в більшості випадків серед ссавців, якщо присутні два самці, самка приймає другого кандидата, але повільніше, ніж першого. Така поведінка яскраво виражена для европейської рисі [7].

Отже, репродуктивна поведінка – один із найважливіших типів поведінки тварин. Синхронізація статевих циклів, сприйняття сигналів, що подає протилежна стать, відповідний фізіологічний стан партнера ведуть до успішної копуляції. Ціла низка поведінкових адаптацій та генетично закладені механізми забеспечують успіх індивіда як статевого партнера та виживання виду в цілому.

Література:

1. Иванов А.А. етология с основами зоопсихологии: учебное пособие. – Спб.: Издательство «Лань», 2007. – 624 с.: ил. – (Учебники для вузов. Специальная литература).

2. Владимирова Э.Д. Психология животных: Учебное пособие / Э.Д. Владимирова. – Самара: Изд-во «Самарский университет», 2010. – 134 с.

3. Ильясов Ф.Н. Потребность в детях и репродуктивное поведение // Мониторинг общественного мнения. 2013. №1. С.168-177.

4. Акимушкин И.И. Проблемы этологии. – М.: Мол. гвардия, 1985. – 191 с., ил. – (Эврика).

5. Дьюсбери Д. 1981. Поведение животных: Сравнительные аспекты. – М.: Мир, 1981. – 480 с.

6. Бутовская М. Л. Власть, пол и репродуктивный успех. — Фрязино: «Век 2», 2005. — 64 с. — (Наука сегодня).

7. Ерофеева М.Н., Найденко С.В. 2007. Репродуктивное поведение евразийской рыси. В cб.: «Сохранение разнообразия животных и охотничье хозяйство России», 2007 – с. 255–256.