К.е.н. Л.О. Удова

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України ”, м. Київ

Диверсифікація доходів сільських домогосподарств

Сільські домогосподарства – це домогосподарства, що проживають на території сільської місцевості. Сільському домогосподарству, як одному із суб’єктів економіки, належить надзвичайно велика роль в системі економічних відносин. Воно разом із домогосподарствами міської місцевості впливає на весь спектр соціально-економічних відносин у суспільстві. Від їх настроїв, очікувань, прагнень залежать такі економічні процеси як сукупний попит і сукупна пропозиція, грошовий обіг та інвестиційні процеси [1].

За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств станом на 1 січня 2014 р. у сільській місцевості України їх зареєстровано 5,2 млн [2]. Тобто із загальної їхньої кількості у селах функціонує майже третина. Найбільша їх кількість у 2013 р. спостерігалася у Карпатському економічному районі (Закарпатська обл. – 59,3%, Чернівецька – 56,3, Івано-франківська – 55,0%), окремих областях Поліського (Рівненська – 50,9%, Волинська – 47,8%) і Подільського (Тернопільська – 54,8% і Вінницька – 53,2%) економічних районів. Середній розмір сільського домогосподарства у 2013 р. становив 2,7 осіб. Слід зазначити, що у сільській місцевості, як і у міській, функціонує понад половини домогосподарств, до складу яких входить 1–2 особи і лише 13% загальної кількості сільських домогосподарств – багаточисельні, тобто до їхньої складу входить від 5 і більше осіб (у міських поселеннях – лише 6%).

Формування фінансових ресурсів сільських домогосподарств відбувається за рахунок власних (прибуток) та залучених коштів (кредити). Основним джерелом їхнього формування виступають грошові доходи, від яких в подальшому залежить рівень життя сільського населення. Сільські домогосподарства формують фінансові ресурси і розпоряджаються ними відповідно до пріоритетів своєї діяльності, зазвичай, перевага надається забезпеченню гідного рівня життя членів сільського домогосподарства, поновленню матеріально-технічних ресурсів тощо.

Для характеристики доходів, отриманих сільськими домогосподарствами, скористаємось матеріалами вибіркового обстеження умов життя домогосподарств за прийнятою у розвинених країнах методикою [2]. Обстеження проводяться в Україні з 1999 р. Держстатом України для визначення доходів і витрат населення. Згідно із згаданою методикою до доходів сільських домогосподарств відносять: грошові доходи, загальні доходи, сукупні ресурси та наявні ресурси.

Дані Держстату України свідчать про те, що протягом 1999–2013 рр. частка грошових доходів у сукупних ресурсах домогосподарств мала тенденцію до зростання, що є позитивним моментом. Якщо у 1999 р. цей показник становив у міських домогосподарствах – 73,4%, а у сільських – 45,1, то у 2013 р. – відповідно 93,9 і 85,3%. Протягом 1999–2013 рр. номінальні грошові доходи в розрахунку на 1 сільське домогосподарство зросли з 164,15 до 3501,48 грн, тобто в 21,3 раза, а за останні 5 років – у 2 рази. Основними факторами їхнього зростання стали певне поліпшення у сфері зайнятості, підвищення рівня заробітної плати, збільшення пенсій. Однак у реальному обчисленні (з урахуванням інфляції) зростання грошових доходів протягом 15 років відбулося лише у 5,4 раза.

Найбільш помітне зростання грошових доходів протягом 1999–2013 рр. прослідковується у сфері підприємницької діяльності та самозайнятості – в 24,8 раза (за останні 5 років – у 2 раза), стипендій – у 65,1 (4,8 раза), пенсій – у 24 (2 раза), доходів від продажу сільськогосподарської продукції – в 10,8 (1,6) разів. А у реальному обчисленні зростання цих видів доходів протягом 15 років відбулося відповідно у 6,5 раза, у 17,7, у 5,9, у 2,6 раза.

Наявні ресурси сільських домогосподарств включають грошові витрати, крім аліментів, допомоги родичам та іншим особам, та враховують вартість спожитої в домогосподарстві продукції, отриманої з особистого підсобного господарства в порядку самозаготівель та від інших домогосподарств, суму пільг та субсидій.

За даними Держстату України, середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства у 2013 р. становили 4336,9 грн, при цьому міське домогосподарство отримувало в середньому на місяць 4485,56 грн, а сільське – 4000,2 грн. У середньому на одного члена домогосподарства еквівалентні загальні доходи становили 2055,4 грн на місяць, у міських домогосподарствах – 2166,9 грн, у сільських – 1826,6 грн. Розмір середньомісячних загальних доходів однієї особи у сільській місцевості перевищив розмір встановленого у 2013 р. прожиткового мінімуму у 3 раза.

За даними Держстату України, середньомісячні сукупні ресурси одного пересічного домогосподарства у 2013 р. становили 4454,24 грн, міського – 4608,75 грн, сільського – 4104,29 грн і зросли порівняно з 2007 р., як у цілому по Україні, так і в міських поселеннях та у сільській місцевості відповідно у 2,2 раза, а порівняно з 2012 р. – на 7,2%. У середньому на одного члена домогосподарства сукупні ресурси становили відповідно 2111,0 грн, 2226,4 та 1874,1 грн в перерахунку на умовну особу.

У 2013 р. 37,2% сукупних ресурсів сільських домогосподарств становили доходи від зайнятості, частка яких порівняно з 2006 р. зросла на 7,2 в.п., в основному за рахунок збільшення частки оплати праці. Пенсії, стипендії та соціальні допомоги (включаючи готівкові та безготівкові пільги та субсидії) становили чверть сукупних ресурсів пересічного як сільського, так і міського домогосподарства, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель – 10,2%. Залишалася низькою частка доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості – 2,9%. Частка допомог від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) становила 3,1%. Значні розбіжності мали структури формування сукупних ресурсів міських і сільських домогосподарств. Понад половину сукупних ресурсів міських домогосподарств становили доходи від зайнятості (їхня частка порівняно з 2006 р. збільшилася на 5 в.п.), 26,1% – пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою (частка збільшилася на 3,8 в.п.), 1,3% – доходи від особистого підсобного господарства (частка зменшилася на 0,7 в.п.).

Продовжувалися позитивні зміни у структурі формування ресурсів сільських домогосподарств. Частка грошових доходів у структурі сукупних ресурсів домогосподарств з кожним роком поступово збільшується і у 2013 р. становила 85,3% (проти 69,0% у 2002 р. та 79,5% у 2006 р.).

Основним джерелом доходів у структурі сукупних ресурсів сільських домогосподарств у 2013 р. виступала оплата праці – 37,2%, що на 0,2 в.п. менше проти попереднього року. А у міських поселеннях цей показник у 2013 р. становив 56,3%. Тобто, оплата праці становила третину у сукупних ресурсах селян, а у міських поселеннях – понад половину. Наступним вагомим джерелом доходів сільських домогосподарств є доходи від сільськогосподарської зайнятості, які містять доходи від продажу сільськогосподарської продукції та вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства. Протягом 1999–2013 рр. їхня частка у структурі загальних доходів помітно зменшилась від 53,8% у 1999 р. до 19,2% – у 2013 р. і залишалась основним джерелом доходів селян до 2006 р. Слід зазначити, що відбулося значне зростання доходів від реалізації сільськогосподарської продукції (протягом 1999–2013 рр. – в 10,8 раз) за рахунок як збільшення обсягів виробництва продукції, так і зростання цін.

Виявлена залежність між грошовими доходами, одержаними від ведення особистого селянського господарства та рівнем зарплати дозволяє стверджувати, що селяни вимушені працювати в особистих господарствах для забезпечення мінімальних потреб власної сім’ї.

Третім вагомим видом доходів сільських домогосподарств зараз є соціальні трансферти. У 2000–2013 рр. зросли обсяги всіх їхніх видів, крім пільг (у 2013 р. і стипендій). Найголовнішим з них є пенсії, частка яких у структурі соціальних трансфертів постійно зростала і у 2013 р. досягла 85,1%. Завдяки регулярному надходженню, пенсії для осіб, що втратили працездатність, стали одним із найнадійніших джерел грошових доходів сільських сімей, оскільки у структурі грошових доходів вони займали протягом 1999–2007 рр. – 26,3–29%. А у 2013 р. пенсії становили третю частину грошових доходів сільського домогосподарства в середньому за місяць.

Висновки. Ключовими джерелами доходів сільського населення на початку дев’яностих років минулого століття були заробітна плата, пенсії, різні види соціальних виплат, у 2000–х рр. оплата праці селян перемістилась на друге місце після доходів від сільськогосподарської діяльності та соціальних трансфертів, а починаючи з 2006 р., оплата праці стала основним джерелом доходів. Збільшення надходжень від несільськогосподарських видів діяльності на селі пов’язане із стимулюванням розвитку тут малого і середнього підприємництва.

Сучасні обсяги та структура доходів сільських домогосподарств свідчать про кращі можливості селян щодо задоволення власних споживчих потреб порівняно з 1999–2004 рр., коли обсяг сукупних ресурсів у розрахунку на одного члена домогосподарства становив 50–80% від величини прожиткового мінімуму. Протягом 2005–2013 рр. згаданий показник зрівнявся з рівнем прожиткового мінімуму і навіть трохи його перевищив. З відновленням економічного зростання ситуація поступово поліпшується: збільшуються обсяги споживання домогосподарств та дещо послаблюються процеси їхнього майнового розшарування.

Література

1. Дратвер Б.Л., Пасічник Н.О. Економічна теорія: навчальний посібник. – Кіровоград: КДПУ, 2006. – 256 с.

2. Витрати і ресурси домогосподарств України за ряд років (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України): стат. збірник. – К.: Держстат України.

Дослідження виконано при підтримці НАН України у рамках відомчої теми “Агропродовольчий розвиток України в контексті забезпечення продовольчої безпеки” (№0111U001318).