Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

Докторант, к.е.н. Трусова Н.В.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

ВАРІАТИВНА ТИПОЛОГІЯ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Філософія управління фінансового потенціалу ґрунтується на філософії людини, філософії господарювання, філософії держави та права, філософії бізнесу і управління теоріями управлінських рішень; є мистецтвом розроблення, відбору та реалізації фінансових рішень із врахуванням дії всіх можливих чинників, впливу внутрішнього та зовнішнього середовищ, прогнозування можливих загроз та ризиків, оцінки рівня та характеру впливу на фінансову безпеку бізнесу, суб'єкта господарювання, співвласників з метою досягнення визначених цілей та реалізації завдань. Фінансові рішення, що пов’язані з усіма основними напрямами господарської діяльності підприємств, формують їх стратегічні фінансові позиції і потенціал зростання ринкової вартості. На думку А. Файоля, «управляти – означає вести підприємство до його мети, використовуючи максимум можливостей з усіх наявних в його розпорядженні ресурсів» [8, с. 9].

Для системи управління фінансового потенціалу підприємства, а саме у функціональній сфері, характерна множинність альтернатив прийняття фінансових рішень. При цьому вибір фінансових рішень залежить від координації і регулювання послідовних ітераційних процесів (підготовки, формування, прийняття і реалізації рішень) і контролю результатів намічених дій. В контексті підприємства, якість прийняття фінансових рішень, їх раціональність і обґрунтованість забезпечують оптимальність вибору форм і методів надходження і витрачання фінансових ресурсів, руху фінансових потоків та фінансових відносин. Дж. Ван Хорном з цього приводу зазначив, що «незалежно від своїх розмірів будь-який бізнес може бути описаний як система фінансових відносин та руху фінансових потоків, що приводять в дію фінансовими рішеннями» [11, с. 14].

Наукова систематизація джерел щодо прийняття фінансових рішень має певну варіацію. При цьому використовується підхід з точки зору теорії управління, тобто кожна управлінська дія є дією з прийняття рішень і кожен управлінський фактор може бути прорахований і скоординований. Науковці М. Дженсен та У. Меклінг вважають, що фінансове управління вирішує два основних питання фірми. «Перше – скільки інвестувати коштів, і в які види активів? Друге – як отримати необхідні для інвестування грошові кошти? Відповідно відповідь на перше питання пов’язують з інвестиційним рішенням фірми, або рішенням про планування довгострокових вкладень. Відповідь на друге питання пов’язують із рішенням про вибір джерел фінансування [2, с. 11].

Таку ж позицію займають і багато європейських спеціалістів з управління фінансами підприємств, зокрема, відомий німецький професор Л. Крушвіц [3] та англійські вчені Пітер Етрілл та Едді Маклейні [9, с. 461–467]. Необхідно підкреслити, що за систематизацією фінансових рішень помітна відмінність у пріоритетності окремих їх типів, яка існує між англо-американською та європейською школами неокласичних фінансів.

Думку зарубіжних колег поділяє професор Є.І. Шохіна і значна частина вітчизняних дослідників [10, с. 42]. Є. М. Лобанова розглядають сукупність фінансових рішення як процес, що складається з двох етапів: а) визначення потреби у фінансових ресурсах (залучення капіталу) та б) вибір інструментів для їх залучення [4, с. 100]. Із можливістю такого поділу фінансових рішень погоджується Т.В Теплова, однак вважає, що подібний підхід «істотно огрублює розуміння закономірностей руху фінансових ресурсів» [7, с. 19].

Ф. Лі Ченг, Дж. І. Фіннерті [12, с. 5] до складу фінансових рішень окрім інвестування та фінансування включають й дивідендну політику підприємства. В той же час Дж. К. Ван Хорн та Д. М. Вахович дивідендну політику відносять до складу рішень по фінансуванню підприємства, натомість окремо виділяють питання управління активами [1, с. 20–21]. Остання пропозиція виглядає дещо спірною з огляду на те, що інвестиційні рішення, як правило, стосуються всіх етапів життєвого циклу вкладень фінансових ресурсів в необоротні активи, включаючи фазу їх експлуатації. Тому цілком обґрунтованим є зауваження з цього приводу М. Сорокіна про те, що рішення з управління активами та інвестиційні рішення практично складно розділити між собою [6, с. 6].

Ще одна класифікація фінансових рішень, запропонована С.А. Росом, Р.В. Вестерфільдом та В.Д. Джорданом, включає такі їх типи: «управління оборотним капіталом», «складання бюджету капітальних вкладень» і «рішення про структуру джерел формування фінансових ресурсів» [5, с. 28–29]. За змістом рішення про структуру капіталу принципово не відрізняються від рішень про вибір джерела фінансування у розглянутих раніше пропозиціях. Стосовно «управління оборотним капіталом» та «складання бюджету капітальних вкладень», то по суті вони разом тотожні інвестиційним рішенням. Однак варто зауважити, що спірною у даному підході є друга складова, оскільки бюджетування пов’язане з широким колом планово-аналітичних обґрунтувань і прийняттям різних рішень, тому, на нашу думку, це не окремий тип, а інструмент їх реалізації. Очевидно, що ухваленню кожного рішення передують аналітичні та прогнозні процедури, хоч і не виключена можливість їх прийняття на інтуїтивному рівні. Тому аналіз та планування, на нашу думку, слід віднести до сфери технології прийняття рішень та визнати їх інструментами, а не окремим типом фінансових рішень.

Широку класифікацію прийняття фінансових рішень пропонує М. Сорокін. До неї включаються такі їх групи: стратегічні, операційні, по фінансуванню, інвестиційні, аналітичні [6, с. 5-10]. Безсумнівно, що ця класифікація має право на життя та перспективи для розвитку. Наприклад, може бути доповнена такими видами як планові (прогнозні), оптимізаційні, антикризові тощо. Розбудова такої класифікації залежить від завдань, що стоять перед дослідником та вибору критеріальних ознак для групування. Принциповими ж у всіх проаналізованих класифікаціях залишаються два типи фінансових рішень: 1) інвестиційні та 2) вибору джерел формування фінансових ресурсів. До кожного з них можна застосувати всю решту класифікаційних ознак – стратегічні, операційні (поточні), аналітичні та інші, як підгрупи. У нашому розумінні структура та портфель фінансових рішень можуть бути представлені схемою (рис. 1), яка ґрунтується на внутрішній логіці організації управління фінансового потенціалу підприємств.

Довгостроковими

Управління

джерелами

Власними

Короткостроковими

Фінансові рішення

Акумулювання

фінансових ресурсів

Діагностика, аналіз, оцінка, планування, прогнозування,

моніторинг, контроль,

регулювання

Фінансування

Інвестування

АКТИВ

ПАСИВ

Запаси;

Дебіторська заборгованість; Грошові кошти;

Поточні фінансові інвестиції

Нематеріальні активи; Матеріальні активи; Капітальні вкладення; Довгострокові фінансові інвестиції

Довгострокові зобов’язання і забезпечення

Власний капітал

Короткострокові зобов’язання і забезпечення

Інвестиційними проекти

Оборотним

капіталом

Управління

формуванням, розміщенням, використанням

Управління фінансового потенціалу підприємства

Методичні інструменти

Рис 1. Фінансові рішення в управлінні фінансового

потенціалу підприємства

Джерело: розробка автора

Такий підхід дає орієнтири для визначення теоретичної бази управління фінансовим потенціалом за обсягом і станом фінансових ресурсів, які не можуть бути ефективно реалізовані без відбору найбільш фундаментальних концепцій фінансового менеджменту, на основі яких воно повинне будуватися.

Література:

1. Ван Хорн Дж. К. Основы финансового менеджмента / Дж. К. Ван Хорн, Д. М. Вахович. – М.: Вильямс, 2001. – 992 с.

2. Дженсен М. Теория фирмы: управленческое поведение, агентские затраты и структура собственников / Пер.с англ. / М. Дженсен, У. Меклінг. - 2-е изд. – СПб: Питер, 1986. – 940 с.

3. Крушвиц Л. Финансирование и инвестиции. Неоклассические основы теории финансов / Л. Крушвиц. – СПб. : Питер, 2000. – 400 с.

4. Лобанова Е. Н. Финансовый Менеджер / Е. Н. Лобанова, М. А. Лимитовский. – М.: ДеКА, 2000. – 400 с.

5. Росс С. А. Основы корпоративных финансов / С. А. Росс, Р. В. Вестерфилд, В. Д. Джордан. – М.: Лаборатория Базовых Знаний, 2000. – 718 с.

6. Сорокин М. Мастерство финансовых решений / М. Сорокин // Финансовый директор. – 2005. – №9. – С. 5 – 10.

7. Теплова Т. В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями: учебник для вузов / Т. В. Теплова. – М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – 504 с.

8. Файоль А. Общее и промышленное управление / А. Файоль. Пер. з анг. – М.: Контроллинг, 1991. –140 с.

9. Финансовый менеджмент и управленческий учет для руководителей и бизнесменов / Питер Этрилл, Эдди Маклейни; Пер. с англ. – М.: Альпина Паблишер, 2012. – 648 с.

10. Финансовый менеджмент компаний: учебное пособие / [под ред. проф. Е. И.Шохина]. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2004. – 408 с.

11. Хорном Дж. Моделирование устойчивого роста / Пер. с англ. / Дж. Хорном. – М.: Дело, 1988. – 638 с.

12. Ченг Ф. Ли. Финансы, корпораций: теория, методы, и практика / Ф. Ли. Ченг, Дж. И. Финнерти. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 686 с.