Экономічні науки / 6. Маркетинг та менеджмент

Блинова О.В., к.ф.н. Сакун Г.О.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Соціальні методи менеджменту та їх місце в структурі управління підприємством

Соціальні методи відіграють важливу роль в управлінні персоналом, вони дозволяють встановити призначення і місце працівників в колективі, виявити лідерів і забезпечити їхню підтримку, пов'язати мотивацію людей з кінцевими результатами діяльності підприємства, забезпечити ефективні комунікації та вирішення конфліктів у колективі.

Під соціальними методами управління розуміють систему заходів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат колективу і його окремих працівників. Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі, задоволення соціальних потреб працівників, розвитку особистості, соціального захисту, розвитку продуктивності підприємства.

Методи соціального управління спрямовані:

- на підвищення соціально-виробничої активності;

- на підтримку соціальної наступності: конкурси майстерності, присвоєння кваліфікаційних відзнак, святкування початку і завершення великих проектів і задач;

- на моральне стимулювання (індивідуальне і колективне).

Процес соціального управління здійснюється за допомогою цілеспрямованої дії суб'єкта управління на об'єкт управління, на волю людей, під якою розуміється регулюючий чинник свідомості, що виражається в здатності людини здійснювати цілеспрямовані дії. Воля регулює поведінку людей, направляє дії людей на досягнення поставленої мети. Для досягнення єдності людей потрібно добиватися єдності їх волі.

Єдність волі досягається завдяки узгодженню цілей і порядку діяльності, підпорядкуванню однієї волі іншій.

Дія суб'єкта управління на волю об'єкта управління здійснюється різними прийомами, засобами, способами, які іменуються методами соціального управління. Отже, метод управління — це спосіб практичного здійснення цілей, завдань і функцій управління. Вміст методу управління дає відповідь на питання про те, як, яким способом найраціональніше можна досягти цілей управління, здійснити управлінську діяльність.

Методи управління знаходяться в діалектичній єдності з цілями управління. Мета обумовлює специфіку використання методів, вибір методів до певної міри визначає реальність досягнення поставлених цілей. Але, з іншого боку, методи показують, яким чином досягаються цілі управління. Методи визначають якісну сторону управління. Їх вдосконалення означає поліпшення управління.

З вмісту характеристики методів соціального управління виходить, що методам управління властиві наступні характерні межі: вони виражають зв'язок суб'єкта управління з об'єктом управління; метод — це засіб, спосіб здійснення дії суб'єкта управління, що управляє, на об'єкт управління, тобто дія однієї людини на іншу, одного колективу людей на іншій, однієї людини на колектив або колективу на одну людину; методи — це способи впорядкування, організації процесів, що відбуваються в системах управління, прийоми, за допомогою яких досягаються загальні цілі спільної діяльності людей; методи управління є найбільш рухливим і активним елементом в системі управління; методи управління носять альтернативний характер; у державному управлінні вони є інструментами політики держави які використовуються державним апаратом для досягнення політичних цілей.

На тлі радикальних змін в менеджменті за останніх 15—20 років дивним виглядає сам факт, що управління персоналом, що було досить рядовою і маргінальною управлінською діяльністю, не зникло зовсім, а, навпроти, переживає справжній розквіт. Таким чином, робота в даному напрямі не лише цікава, але і необхідна.

Ефективним засобом стимулювання трудової активності є соціальне регулювання – заходи по підтриманню соціальної справедливості у колективі та удосконаленню соціальних відносин між працівниками. Соціальне регулювання спрямоване на стимулювання колективної та особистої ініціативи працівників підприємства та моральне заохочення працівників за результатами праці. Стимулювання колективної ініціативи здійснюється керівництвом підприємства різними шляхами. Велике значення має стимулювання особистої ініціативи шляхом використання моральних стимулів: підвищення рівня відповідальності працівника та його авторитету; висування в резерв на заміщення більш високої посади; неформальні стосунки з підлеглими і т.д. При недостатній якості індивідуальної праці ефективно спрацьовують такі моральні стимули як особиста розмова керівника підприємства з підлеглим; доброзичлива, позитивна і конкретна критика допущених недоліків; доведення до відома колективу фактів несумлінного виконання обов'язків працівником.

Таким чином, соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у колективі. План соціального розвитку трудового колективу – органічна складова частина комплексного плану економічного і соціального розвитку підприємства, в якій передбачається науково обґрунтована і матеріально забезпечена система заходів по удосконаленню структури колективу, формуванню та найбільш повному задоволенню матеріальних та духовних потреб працівників.

Література:

1. Бурега В.В. Соціологія державного управління: спроба категоріального аналізу / Бурега В.В. – Донецьк. - 2009. - 256 с.

2. Шипунов В. Г. Основы управленческой деятельности: Социальная психология, менеджмент / Шипунов В. Г., Кишкель Е. Н. - М.:Высшая школа. - 2004. – 327 с.