Медицина/1.Акушерство і гінекологія

К.мед.н. Бирчак І.В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Морфометричні особливості плацент у вагітних з синдромом затримки розвитку плода

Охорона здоров'я матері і дитини - актуальне завдання сучасного акушерства і гінекології [1, 3, 14]. Зниження народжуваності і підвищення перинатальної захворюваності й смертності робить особливо актуальним вивчення механізмів виникнення патології у вагітних жінок і дітей в сучасних екологічних умовах [9, 11, 12]. Однією з найактуальніших проблем сучасного акушерства і перинатології стала плацентарна дисфункція (ПД), яка є головною причиною перинатальних втрат. Плацентарна дисфункція - це клінічний синдром, обумовлений морфологічними і функціональними змінами в плаценті, який проявляється порушенням росту і розвитку плода, його гіпоксією тощо [10, 13, 14]. У основі даного синдрому лежать патологічні зміни в плодово- і/або матково-плацентарному комплексах з порушенням компенсаторно-пристосувальних механізмів на молекулярному, клітинному і тканинному рівнях. При цьому порушується транспортна, трофічна, ендокринна, метаболічна, антитоксична функції плаценти, які лежать в основі виникнення патології у плода і новонародженого. Причини ПД умовно поділяють ендо- і екзогенні. Ендогенні причини (генетичні, ендокринні, ферментативні) викликають різні варіанти порушення плацентації і дозрівання ворсин, що призводить до формування первинної дисфункції плаценти [2, 4, 8]. До екзогенних причини відносять значне число різноманітних чинників (гіпоксичні, токсичні, інфекційні), дія яких призводить до порушення матково-плацентарного і плодово-плацентарного кровообігу. У клінічній практиці, традиційно розрізняють первинну і вторинну ПД. Первинна плацентарна дисфункція характеризується аномаліями будови, розташування та прикріплення, для вторинної ПД характерні інволюційно-дистрофічні й запальні зміни, що розвиваються в II-III триместрах вагітності [5, 6, 7].

Одним із найчастіших ускладнень плацентарної дисфункції є затримка внутрішньоутробного стану плода (ЗВУР).

Частота поширення ЗВУР серед новонароджених складає, за даними різних авторів від 2 до 17,6%. Останнім часом відзначається тенденція до його збільшення, що пов'язано як з фактичним почастішанням цієї патології, так і з покращенням діагностики. За даними перинатальної статистики, в Україні частота ЗВУР у різних регіонах складає 10-22% серед доношених новонароджених та від 18-22% серед недоношених. В останні роки всебічному вивченню цієї патології приділяється велика увага, як в нашій країні, так і за кордоном. Це пов'язано з тим, що перинатальна захворюваність і смертність в значній мірі визначається характером росту й станом плода в гестаційному періоді. Отже, вивчення стану фето-плацентарного комплексу при ЗВУР плода дозволить зрозуміти де-які патогенетичні ланки цієї патології.

З метою вивчення особливостей морфометрії плацент нами проведено дослідження плацент від 20 жінок зі ЗВУР плода (ІІ група, основна), 20 – без акушерської та супутньої патології (І група, контрольна). Для досягнення мети вивчалися органометричні показники плацент: форма, площа, об’єм, максимальна товщина; оцінювався ступінь відкладень кальцифікатів в тканині плаценти зі сторони материнської поверхні за 3-х бальною шкалою: 1 бал – відсутніть або поодинокі ледве помітні кальцифікати, 2 бали – чіткі кальцифікати розміром до 0,1 см, 3 бали – регулярні кальцифікати розмірами 0,1 см і більше. Візуально вивчалися цілісність тканини плаценти, наявність інфарктів, крововиливів, кіст та зон жирового переродження.

Після оцінки форми плацент, нами встановлено, що у жінок з діагностованою ЗВУР, плаценти мали округлу форму у 30,0±4,0% випадків, тоді як у жінок з фізіологічним перебігом вагітності цей морфологічний показник становив 55,0±6,0% (n=40; p<0,001). 50,0±5,0% (ІІ група) досліджуваних плацент мали овальну форму, що у 1,8 рази перевищувало аналогічний показник у контролі (25,0±4,5%), (n=40; p<0,001). В поодиноких випадках у жінок обох груп плаценти набували аномальної форми. Вивчаючи варіанти прикріплення пуповини нами встановлено, що у жінок зі ЗВУР центральне її прикріплення мало місце лише у 35,0±4,0%, а у жінок без даної патології воно становило 55,0±6,0% (n=40; p<0,001), бокове прикріплення пуповини спостерігалось у 45,0±5,0% вагітних основної (ІІ) групи, тоді як у контролі даний варіант прикріплення фіксувався лише у кожної третьої жінки (35,0±4,0%), (n=40; p<0,001).

Проведений аналіз типів розгалуження судин у плацентах дозволив зробити висновок, що у жінок з фізіологічним перебігом вагітності у 50,5±5,0% випадках він був розсипним, що у 1,9 раза перевищувало дану морфологічну ознаку у жінок зі ЗВУР. У 55,0±6,0% жінок ІІ групи та 35,0±4,0% групи контролю тип розгалуження судин був проміжним (n=40; p<0,001). Магістаральний тип зустрічався приблизно з однаковою частотою (10,0±2,0% та 15,0±3,0%, відповідно).

У більшості плацент жінок з фізіологічним перебігом вагітності (80,0±7,0%) котиледони розділялись чітко (3 бали і більше). У жінок, перебіг вагітності яких ускладнювався ЗВУР, чітке розділення котиледонів також мало місце у більшості випадків (у 60,0±7,0%), проте спостерігалось значно рідше, ніж у контрольній групі (n=40; p<0,001). При візуальній оцінці стану плацент жінок основної групи, більше, ніж у половині випадків (55,0±6,0%) спостерігались ділянки кальцинозу, в той час, коли у контролі дана ознака мала місце тільки у 1/5 (20,0±3,0%) досліджених плацент (n=40; p<0,001).

Маса плацент у жінок контрольної групи становила 590,5±32,8г, у жінок ознаками ЗВУР плода даний показник складав 462,5±22,8г, у них же спостерігалася тенденція до потоншання плацент (1,87±0,3см) та збільшення їх площі (258±22,3см³).

Таким чином, аналіз морфометричних особливостей плацент показав, що у жінок з діагностованим синдромом затримки розвитку плода, плаценти відрізняються за формою, серед яких переважає овальна. У них же частіше спостерігається ексцентричне прикріплення пуповини і проміжний з магістральним типи розгалуження судин, з тенденцією до потоншання плацент та збільшення їх площі, що свідчить про формування плацентарної дисфункції в ранніх термінах гестації.

Список літератури:

1. Грищенко О.В., Лахно И.В., Пак С.А. и др. Современные подходы к лечению фето-плацентарной недостаточности // Репродуктивное здоровье женщины. – 2003. - №1. – С. 32-34.

2. Горячев В.В. Хроническая плацентарная недостаточность и гипотрофия плода. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та. - 1990. - 119с.

3. Грінкевич, Т. М. Сучасні аспекти діагностики фетоплацентарної недостатності / Т. М. Грінкевич, А. Б. Сухарев, Д. О. Калініченко / Вісник Сумського державного університету. Серія Медицина. - 2010. - №2. - С. 61-63.

3. Лахно И.В., Шевченко О.И., Овчаренко А.Т. и др. Новые патогенетические подходы к диагностике плацентарной недостаточности // Зб. Наук. Пр. Асоціації акушерів-гінекологів України. – Київ. – 2004. – С. 538-541.

4. Лизин М.А. Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.01 / М.А. Лизин; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2001. - 37 с.

5. Лисенко Б. М. Прогнозування та профілактика фетоплацентарної недостатності у вагітних з сифілітичною інфекцією: автореферат.. к. медичних наук, спец. : 14. 01. 01 «Акушерство та гінекологія» / Б. М. Лисенко. - К. : МОЗ України Київська мед. акад. післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, 2002. - 19 с.

6. Назаренко Л.Г. Затримка внутріутробного розвитку плода і деякі імунологічні порушення при вагітності // ПАГ. - 1993. - №3.- С.43-44.

7. Манасова Г. С. Патогенетичні основи формування, розвитку і лікування фето-плацентарної недостатності: Автореферат.. к. медичних наук, спец. : 14.01.01 «Акушерство і гінекологія» I Г. С. Манасова. - Вінниця : МОЗ України Вінницький держ. мед. ун-т ім. М. І. Пирогова, 1999. - 18 с.

8. Найдьонова О. В. Морфологічна характеристика фетоплацентарної системи в строку гестації 20-27 тижнів при затримці внутрішньоутробного розвитку плода: Автореферат.. к. мед. наук, спец. : 14.03.02 «Патологічна анатомія» I О. В. Найдьонова. - Харків : Харківський держ. мед. ун-т, 2002. - 20с.

9. Сидорова И.С., Макаров И.О. Фетоплацентарная недостаточность. – Москва, «Знание-М», 2000. – 172 с.

10. Серов В.Н. Диагностика и терапия плацентарной недостаточности // Росс. мед. ж. 2002. - № 7. – С.34-37.

11. Чепка Ю.Л. Нові етіопатогенетиичні аспекти фетоплацентарної недостатності // Українські медичні часописи. – 2001. - №6. – С. 108-115.

12. Щуревская О.Д. Терапия фетоплацентарной недостаточности при поздних гестозах // Здоровье женщины. – 2003. - № 1. – С.12-15.

13. Balkwill F. Cytokine amplification and inhibition of immune and inflammatory responses // J.Viral Hapatitis.-1997.-№4,suppl.2.-P.6-15.

14. Novac R.F. Brief review of the anathomy, hystology and ultrastructure of the full-term placenta // Arch. Pathol. and lab.med. - 1991. - Vol.115, №7. - P.654-659.