Педагогические науки/ 5.Современные методы преподавания

К.мед.н. Маринчина І.М.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці

Зміни педагогічних і психологічних аспектів

медичної освіти

 

Освіту не можна вважати підготовкою до життя,

адже освіта – це і є життя.

Світова федерація медичної освіти

 

Сьогодні можна стверджувати, що кредитно-модульна система, яка витікає з вимог Болонської декларації у медичних вузах, прижилась повністю. Навчаючи студентів, ми зрозуміли основні інновації, які відрізняються від пострадянської системи навчання. Пріоритетом розвитку сучасної освіти України є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечує подальше вдосконалення освітнього процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві, налагодження українськими вищими навчальними закладамип (ВНЗ) співпраці з європейським навчальними закладами в сфері навчальної та наукової діяльності, студентські міжнародні обміни, можливість здобуття другої вищої освіти та навчання за магістерськими програмами за кордоном.

Вчитель, викладач, педагог… Це посада чи покликання? Яким має бути сьогодні викладач? Нові умови породжують і нові вимоги до процесу навчання і, звичайно, до педагога. Навчальний процес — це поняття інтегральне і складається з одного боку з майстерності викладача, його харизматичності і професійних якостей, а з іншого боку з особливостей групи, їх умотивованості до навчання, базової підготовки, особистісних особливостей. Саме в цьому і полягає сутність навчання — формування у студентів світогляду, розширення фахових знань, оволодіння практичними навичками. Сприятливі умови для проведення занять не виникають самі собою, їх створюють завдяки ретельному та уважному плануванню. Планування занять вимагає від викладача додаткового часу, потребує осмислення, постійної підготовки до занять, глибокого знання предмету та вміння гнучко та швидко реагувати на ситуації, що виникають в ході заняття. Сутність питання полягає в розвитку здатностей знаходити потрібну інформацію, аналізувати її та впроваджувати у практичну діяльність, оперативно реагувати на інноваційний досвід, а також проектувати, створювати, експериментально апробовувати інновації, уміти їх цілеспрямовано розповсюджувати [2].

Викладачеві важливо знати новітні методи викладання, спеціальні навчальні техніки та прийоми, щоб оптимально підібрати той чи інший метод викладання відповідно до рівня знань, потреб, інтересів студентів. Адже методи навчання не є якимись простими «алгоритмізованими одиницями», їх раціональне та вмотивоване використання вимагає креативного підходу з боку викладача, адже «педагогіка є наукою і мистецтвом одночасно, тому і підхід до вибору методів навчання має ґрунтуватися на творчості педагога» [1].

Отже, на нашу думку, в сучасному ВНЗ не має бути місця для таких процесів, як зазубрювання, бездумне завчання матеріалів, що не мають практичної цінності для майбутньої життєдіяльності студентів. Адже гарні знання і вміння їх практично застосовувати є зараз і продовжуватиме залишатися надалі однією з провідних вимог роботодавців.

В цьому плані саме на ВНЗ покладається відповідальність у якісному забезпеченні студентів комплексом знань, вмінь, навичок, це вимагає передусім від навчального закладу систематично створювати умови для підвищення кваліфікації своїх педагогічних працівників, забезпечити заклад належною матеріально-технічною базою. При здійсненні навчального процесу педагогу потрібно використовувати різні дидактичні, схематичні, табличні та інші матеріали. Сучасні програмні засоби загального призначення (текстові процесори, електронні таблиці, програми створення презентацій та інші) дають можливість викладачеві самостійно створювати необхідні навчальні матеріали. Це дозволяє широко варіювати їх структуру, тип, складність відповідно до поставленої дидактичної задачі. Для ефективної роботи в сучасних умовах, пов'язаних з більше високим технічним рівнем, з необхідністю формування у студентів вміння вчиться, орієнтуватися в потоці інформації, одержуваної крім традиційних шляхів, ще й через Інтернет, учителеві необхідно самому повною мірою володіти новітніми інформаційними технологіями.

При використанні комп’ютера для контролю якості знань студентів досягається: висока об’єктивність оцінки, значне заощадження навчального часу, накопичення статистичної інформації в ході навчального процесу.
Аналізуючи статистичні дані (кількість помилок, правильних/неправильних відповідей, звертань за допомогою, часу, витраченого на виконання окремих завдань і т.п.), викладач судить про ступінь і якість сформованості знань у студентів. Потрібно організовувати вхідне та вихідне діагностичне тестування. Вихідне тестування проводиться для констатації успішності навчання.

Згідно вимог Болонської декларації студент повинен самостійно освоїти 50% і більше матеріалу навчальної програми. Ця теза не знаходить одностай­ності думок у викладачів і студентів. Вони підкреслюють – не може бути заочного навчання в медичних професіях. І це правда, але вірно і те, що потік інформації невпинно зростає. Сьогодні не можна за один раз, навіть за 6 років, підготувати людину до професійної діяльності на все життя. Нині щороку оновлюється близько 5% теоретичних і 20% професійних знань. Тому на даному етапі розвитку методичної науки основними методами навчання є комунікативний та конструктивістський. Навчальна ціль конструктивістського методу полягає у власному активному навчанні студентів. Завдання викладача не навчити, а сприяти навчальному процесу. Ця теза не є новою, адже ще римляни стверджували -  що студент не посудина, яку потрібно заповнити, а смолоскип, який треба запалити. Заняття виступає орієнтованим на дію. Навчальний зміст: близькість до дійсності, студентів спонукають самостійно конструювати свої знання (в рамках проектної діяльності). Переваги методу: підготовка студентів до реального життя, реальних життєвих ситуацій.

До інноваційних навчальних методів можна віднести: навчання з комп’ютерною підтримкою, ситуаційний аналіз, метод симуляцій, демонстра­ція, практичне заняття, метод рольової гри, метод «кейз-стаді» (робота над проблемними ситуаціями, студенти розглядають проблему, аналізують ситуацію, представляють свої ідеї та варіанти розв’язання проблеми в ході дискусії). Практичне заняття. Мета: дозволити студентам застосовувати отримані знання, а викладачу перевірити на практиці ступінь освоєння студентами навичок. Потребує застосування анатомічних муляжів для клінічного навчання. Метод рольової гри це один із методів навчання, за якого учасники розігрують різні ролі на основі ситуацій, пов'язаних з темою заняття. Рольо­­ва гра є активним методом навчання, засобом розвитку комунікативних здібностей студента. Переваги: розігрування ролей створює сприятливий для навчання клімат, оскільки вся група бере активну участь в інсценуванні реальних ситуацій; учасники випробують себе в реальних життєвих ситуаціях, не піддаючись водночас реальному ризику; учасники можуть відпрацювати нові навички в безпечній обстановці, коли виключається ризик надання неточної інформації пацієнтові. Розігрування ролей допомагає учасникам краще зрозуміти, що почуває пацієнт у цій ситуації, викладач може продемонструвати ефективні прийоми та прийоми, яких варто уникати; у сценарії рольових ігор можуть включатися конкретні приклади з практики, на які викладач хотів би звернути увагу слухачів. Рольові ігри сприяють розвитку співпереживання, оскільки ставлять учасників на місце їх пацієнтів. Демонстрація. Знайомлячи студентів з новою клінічною навичкою або демонструючи проведення процедури, викладач може робити це різними методами, включаючи: показ слайдів або відеофільму, що демонструють всі етапи та їх послідовність згідно із встановленими стандартами; демонстрація клінічної процедури або навички на анатомічному муляжі; проведення ігрового заняття, під час якого один з учасників грає роль пацієнтки і відповідає на запитання медичного спеціаліста так, як відповів би реальний хворий; демонстрація процедури на реальному пацієнті.

З усього вище сказаного, потрібно зробити висновок, що для викладача сьогодні важливо постійно впроваджувати у власну викладацьку практику новітні освітні концепції. У той же час випускник вищого навчального закладу крім отриманих знань повинен на студентській лаві розвинути свої здатності до навчання протягом усього професійного життя, розвинути навички комунікації, самовдосконалення, впровадження без­перевного професійного розвитку з забезпеченням самонавчання.

Література:

1.     Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб./ Н.П. Волкова. – К.: Академвидав, 2007. – 616 с.

2.     Федорчук О.С. Використання можливостей мережі Інтернет у діяльності закладів освіти / О.С.Федорчук, Ю.О.Дорошенко // Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи : навчально-методичний посібник / за ред. В. М. Мадзігона та Ю.О.Дорошенка. – К.: Педагогічна думка, 2003. – С. 250-272.