Психология и социология. 

                                                                                     11.Психофизиология.

Дзвоник Г.П.

ДОМІНУЮЧІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВ КОМЕРЦІЙНИХ

 ОРГАНІЗАЦІЙ

     В наш бурхливий час, коли економіка набирає обертів, вимагає енергійних і багатогранних професій, до яких належить одна з складних спеціальностей – менеджмент. Є кілька тлумачень походження слова «менеджмент» (від англ. «manage» - управляти; від латин. «manus» - рука). Найчастіше менеджмент розглядається як сукупність функцій, орієнтованих на ефективне використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів задля досягнення цілей організації. Менеджмент  - це мистецтво добиватися успіху через керівництво людьми. Успіх організації пов’язуно з  діяльністю менеджерів які формують цілі організації, забезпечують її ресурсами, планують і здій­снюють контроль, приймають рішення й організують діяльність. Особистість менеджера - це головний фа­ктор забезпечення ефе­ктивного розвитку фір­ми. Сучасний менеджер виступає в декількох іпостасях:

 - це управлінець, наділений владою, які керує великим колективом людей;

-  це лідер, спроможний вести за собою підлеглих, використовуючи свій авторитет, високий професіоналізм, позитивні емоції;

 - це людина, яка має певні комунікативні здібності, яка постійно встановлює контакти з партнерами і владою, успішно переборює внутрішні і зовнішні конфлікти; 

- це людина, яка наділена стратегічним мисленням, може формувати цілі, основні види діяльності та напрямок «основного удару», визначати союзників і супротивників, власні переваги та напрямок їх використання;

 - це новатор, що розуміє роль науки в сучасних умовах, що вміє оцінити і без зволікання впровадити у виробництво той або інший винахід або раціоналізаторську пропозицію;

 - це людина, яка має високий рівень культури, чесна, рішуча за характером;

 - це вихователь, котрий володіє високими моральними якостями, спроможний створити колектив і спрямувати його розвиток, сформувати організаційну культуру організації.                                          

     Ідеальний образ сучасного менеджера передбачає наявність у людини відповідних якостей та вмінь. Якості менеджера - сукупність характеристик менеджера, обумовлених такими чинниками, як генотип людини, вплив соціуму, освіта, досвід.  Генотип людини є підґрунтям для формування таких якостей, як здатність до ризику, лідерські якості, стресорезистентність. Посада керівника, особливо топ-менеджера, передбачає великі психоемоційні навантаження. Вплив соціальних факторів обумовлює формування таких якостей менеджера, як відповідаль­ність, прагнення до професійного зростання, авторитетність, внутрішній контроль, толерантність. Соціум формує також моральні якості менеджера: патріотизм, національна свідомість, державницька позиція, інтелігентність, людяність, порядність, почуття обов’язку, громадянська позиція, чесність, доброзичливість. Менеджер має мислити масштабно, перспективно. Мислення менеджера постійно повинно тренуватися на масштабність. Освіта та досвід надають людині спеціальних знань, умінь та навичок. На кожному етапі розвитку організації виникає потреба в різних менеджерах, які мають різні особливості характеру. Менеджер завжди має бути особистістю й повинен мати спеціальні знання і володіти здіб­ністю використовувати їх у повсякденній роботі управління організацією. Здібності до керівництва обумовлені наявністю таких особистих цінностей і чітких особистих цілей, як здатність управляти самим собою, уміння навчати і розвивати підлеглих, формувати ефективні робітничі групи, бачити перспективи та реалізовувати їх. Ця професія потребує постійного вдосконалювання знань, розвитку практичних навичок швидкого реагування на всі зміни, що відбуваються, підвищеного інтересу до самоосвіти, високого рівня самодисципліни. Саме професіоналізм, відповідальність, ініціатива й заповзятливість менеджерів здатні у будь-якій складній ситуації забезпечити підприємству успіх і прибуток, високу ефективність реалізованої практичної діяльності.

      Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників. Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності: менеджер має хоча б одного підлеглого; менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює; менеджер отримує певні повноваження та приймає в їх межах рішення, що матимуть наслідки для інших співробітників організації. Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації. Будь-яку організацію можна розглядати як систему взаємозв’язаних у єдине ціле окремих елементів. Одночасно організація є і частиною (елементом) системи більш високого порядку - зовнішнього середовища. До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники тощо.

     Зовнішнє середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки) Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації. Будь-яку організацію можна розглядати як систему взаємозв’язаних у єдине ціле окремих елементів. Одночасно організація є і частиною (елементом) системи більш високого порядку - зовнішнього середовища. До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники тощо.Зовнішнє середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки).

               Зовнішнє середовище опосередкованого впливу - економічна, соціальна, політико-правова, технологічна, екологічна, міжнародна компоненти тощо.          Все це і є тими компонентами, з якими доводиться мати справу менеджеру. У від0повідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту: виробничий менеджмент; фінансовий менеджмент; управління персоналом; управління дослідженнями та розробками; облік; маркетинг; загальна адміністрація. Менеджер може: 1) керувати будь-якою з них (або її частиною); 2) керувати кількома одразу; 3) керувати всією організацією в цілому. В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту: вищий, середній, нижчий.

               До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації - президент (директор), віце-президенти (заступники), виконавчий директор. На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо.

                Менеджери нижчого рівня (керівники секторів, груп, майстри, бригадири тощо) координують діяльність операційних виконавців. Вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у відповідності до цих планів. Численні дослідження у західних країнах стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють лише приблизно визначити основні з них: технічні здібності (здатність кваліфіковано, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності); аналітичні здібності (здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати їх взаємодію і ті з них, що вимагають найбільшої уваги); діагностичні здібності (здатність діагностувати проблеми організації, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення); здатність взаємодіяти з людьми (здатність налагоджувати контакти та будувати стосунки із співробітниками організації); концептуальні здібності (здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, шляхи координації діяльності окремих частин організації, досягнення поставлених цілей найбільш продуктивним способом).

              Менеджер – це людина, яка має планувати, організовувати, координувати та контролювати певні процеси на підприємстві. Інакше кажучи, це керівник або управлінець, який відповідає за ефективну роботу цілого підприємства, окремого підрозділу або певного напрямку діяльності підприємства. Історія професії менеджера. У перекладі з англійської слово «manager» означає – керівник, завідувач, директор, управлінець. Наприкінці  ХІХ століття в США став застосовуватися зовсім новий підхід до системи ефективного управління підприємством і ролі менеджера в цій системі. Наука «Менеджмент» оповідала про досягнення поставлених цілей за рахунок взаємодії чотирьох дій: планування, організації, мотивації та контролю. Американець Тейлор першим виступив з доповіддю про те, як організувати роботу виробництва, сполучаючи технічний прогрес, наукові методи управління та фізичної праці.

                Домінуючі види діяльності менеджера: робота з іншими людьми в організаціях, підприємствах, установах для досягнення організаційних цілей та економічного успіху; вивчення попиту та пропозицій на ринку; планування діяльності організації, підприємства, установи;  комунікація (встановлення та розвиток взаємодії між персоналом, іншими установами та організаціями); пошук і використання необхідних засобів і ресурсів для найкращого досягнення основних цілей організації;  розробка бізнес-плану та контроль над його реалізацією; керівництво (доведення інструкцій і повноважень), організація та оцінка роботи підлеглих; контроль за виконанням поставлених завдань; участь у процесі прийому, підбору та допомога в професійно-кваліфікаційному зростанні працівників; проведення переговорів, бесід з клієнтами; проведення презентацій.

              Якості, що забезпечують успішність виконання діяльності менеджера: високо розвинені організаторські здібності (вміння управляти); комунікативні здібності (вміння входити в контакт, налагоджувати взаємовідносини); здібність управляти собою; висока здібність впливати на оточуючих людей; здібність управляти; здібність формувати та розвивати ефективні робочі групи; здібність вирішувати проблемні ситуації у короткий термін; добре розвинені аналітичні здібності.

              Особистісні якості, інтереси та схильності до професії менеджера: вміння прогнозувати, передбачати ситуацію;  впевненість у собі, у прийнятих рішеннях; енергійність; чіткі особисті цілі (знає, чого хоче від своєї роботи); уміння підкорятися вимогам, нормам організації; ерудованість; прагнення до постійного особистісного зростання.

               Менеджер – це фахівець, що професійно здійснює процеси управління в конкретній галузі діяльності організації. Таке визначення дає узагальнене уявлення про професію менеджера. З цього визначення випливає, що менеджер  повинен мати відповідні знання й уміння, головне з яких управляти людьми в процесі їхньої спільної діяльності для досягнення конкретного результату; повинен здійснювати свою професійну діяльність не взагалі в організації, а в конкретній сфері її діяльності. Менеджери за своїм статусом поділяються на керівників і виконавців. Керівник наділений повноваженнями приймати управлінські рішення. Він завжди має у своєму підпорядкуванні виконавців. Виконавці повинні забезпечувати перебіг процесу управління, брати участь у підготовці й реалізації рішень. Сферою діяльності виконавців, як правило, є функціональний менеджмент. Особливостями менеджера, що відрізняють його від інших фахівців, є п’ять базових видів діяльності: 1) намічати цілі; 2) організовувати процеси; 3)     підтримувати мотивацію і комунікацію; 4) установлювати показники вимірів; 5) сприяти професійному зростанню людей.

               Існує так звана модель менеджера 21-го століття: -  менеджер майбутнього – глобальний стратег, що повинен розуміти й знати, як управляти в конкретному міжнародному середовищі; -  він знавець технологій; -  менеджер майбутнього – прекрасний політик; - менеджер майбутнього – лідер-новатор. Таким чином, будь-яка трудова дiяльнiсть, iндивiдуальна чи колективна, потребує людей, якi на професiйному рiвнi могли б здiйснювати процес управлiння, органiзацiї людей, тобто менеджерiв. Перші спеціальні навчальні заклади для пiдготовки кадрiв у сферi управлiння i бiзнесу було створено у США. Цiкавий досвiд пiдготовки менеджерiв набуто в Японiї. Як правило, кандидати на управлiнськi посади добираються в межах самої фiрми з молодих спецiалiстiв, якi пропрацювали кiлька рокiв у цiй фiрмi й виявили схильність до органiзацiйної дiяльностi. Пiдготовка повноцiнного менеджера за мiсцем роботи триває 8–10 рокiв. Кожний iз майбутнiх управлiнцiв японських фiрм вивчає кiлька спецiальних курсiв з розвитку професiйних знань, витрачаючи на це до 15 годин на тиждень.  «Золоте правило» психологiї управлiння стверджує, що найкраще оцiнити спецiалiста може лише спецiалiст вищої квалiфiкацiї. Ринкове майбутнє України тiсно пов’язане з проблемою пiдготовки високо квалiфiкованих кадрiв у галузi менеджменту та психологiї управлiння. Досвiдчений менеджер здатний швидко скласти точну психологiчну характеристику пiдлеглого. У нього розвинута схильнiсть до психологiчного аналiзу вчинкiв iнших людей. Для розвитку психологiчної вибiрковостi як власної риси особистостi менеджер повинен постiйно спiлкуватися з людьми, глибоко вивчати їх проблеми, що стосуються як самого виробництва, так i вiдпочинку, соцiально-побутових умов життя пiдлеглих та iн. Важливим моментом в психології управління є взаємодія. Під взаємодією розуміють процеси впливу різних об'єктів один на одного, їх взаємозалежність, зміну стану та взаємоперехід, «народження» одним об'єктом іншого. Взаємодія в управлінському процесі здійснюється у формі спілкування через систему принципів: рівноправного   партнерства: - врахування думок, інтересів, бажань, ініціативи працівників; -  інформаційної достатності; -  відповідності керівництва рівню розвитку закладу;  - морального та матеріального забезпечення;  узгодження із цілями діяльності закладу; -  тактичного аналізу та проектування; - ефективності; - централізації й децентралізації управління; -  колегіальності; - делегування повноважень; - демократизації та гуманізації.      Немаловажним у взаємовідносинах є такт, а проявом психологiчного такту - здатнiсть i вмiння людини безпомилково приписувати iншим очікування того, що вони готовi вiд неї почути чи в нiй побачити. Нетактовнiсть - це, навпаки, деструкцiя чекань у процесi спiлкування. Чуйнiсть, повага до інших, простота i природнiсть у спiлкуваннi, справедливiсть, об’єктивний пiдхiд - ось складовi психологiчного такту. Проаналiзувавши своє місце в системi колективних взаємовiдносин, керiвник повинен вирiшити, як змiнити свою поведiнку, щоб люди бажали й шукали його товариства. Психологiчний такт керiвника — це вмiння залишатися самим собою, зберiгати якостi, завдяки яким людинi довiряють. Найменшi прояви чванства, повчальний, менторський тон та інше викликають негативну реакцiю з боку пiдлеглих. Жодна компанія неспроможна існувати без менеджерів, тому можна сказати, професія менеджера є одним із найзатребуваніших і високооплачуваних у сучасній економічної системі. Наука управління виникла з урахуванням багаторічного нагромадження емпіричних знань, сформованих теорій управління. Предметом науки менеджменту є відносини для людей у сфері управління, виявлення факторів і умов, безпосередньо або опосередковано, які впливають ефективність організованою праці.

                                            Література

           1. Герчикова І.Н. Менеджмент. – М.:Юнити, 1994.

           2. Зайцев Н.Л. Економіка, організація та управління підприємством. –       

              М.:Инфра-М, 2004. 

            3. Одинцов А.А. Менеджмент організації. Введення у спеціальність. – М.:   

                Іспит, 2004.

          4.  Психологія особистості./ Під ред.Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А.Пузирея. –    М.:

              Просвітництво, 1992.    

          5.  Управління організацією сучасних керівників. / Під ред.Е.А. Борисова. – 

               СПб.: Пітер, 2003.