Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

Швайдак В'ячеслав Миколайович

Аспірант Національної академії управління

ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИЙ ПОСЕРЕДНИК

Фінансові посередники є одними з ключових суб’єктів що забезпечують функціонування фінансових ринків. Серед економічної спільноти нема єдиної думки щодо визначенні терміну «фінансовий посередник». О. Бала, В. Корнєєв, В.Л. Смагін, О.Л. Некрасова, П.М. Рубанов та ін. дають різне тлумачення цього терміну.

Некрасова О.Л. дає наступне визначення терміну «фінансовий посередник» - виділяє їх як юридичних осіб, що беруть активну участь в організації процесу переміщення коштів в рамках єдиної фінансової системи, надають фінансові послуги у встановленому законом порядку та здійснюють свою діяльність на ринку фінансових послуг з метою отримання прибутку або задоволення потреб суб’єктів цього ринку в фінансових послугах.

На думку О. Бала «фінансовий посередник» - фінансова установа, яка здійснює як спеціалізоване, так і універсальне обслуговування учасників фінансового ринку з приводу акумуляції вільних грошових коштів з метою отримання прибутку та задоволення потреб учасників фінансових відносин.

Згідно з роботою У. Ф. Шарпа, фінансові посередники - «Представляють собою організації, що випускають фінансові зобов'язання (тобто вимоги до себе) і продають їх як активи за гроші».

Визначення фінансового посередника ще одного закордонного науковця З. Боди – «Фірми, головна функція яких полягає в забезпеченні клієнтів фінансовими продуктами і послугами з більшою ефективністю, ніж вони могли б отримати від своїх безпосередніх операцій на фінансових ринках».

Досить вдале тлумачення наведено Фаріон В.Я.: фінансовими посередниками є фінансові установи, професійна діяльність яких пов’язана з акумулюванням тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку для задоволення попиту у фінансових послугах учасників фінансових операцій з метою отримання прибутку.

І.С. Каракулова під фінансовими посередниками розуміє фінансові установи (банки та небанківські фінансові інститути), які функціонують у відповідності до законодавчої бази та надають специфічні, притаманні кожній з цих груп фінансові послуги, спрямовані на трансформацію власних, залучених і запозичених грошових коштів, а також надають інші фінансові послуги (кредитування, інвестування, послуги техніко-посередницького характеру) з метою одержання прибутку.

Картамишева О.Є. наголошує, що небанківські фінансові установи виступають фінансовими посередниками між кредиторами і позичальниками, між інвесторами та реципієнтами, при цьому самостійно виступають інвесторами, ефективно переміщуючи фінансові ресурси між суб’єктів відносин.

Згідно Ковальчук А.Т. фінансовий посередник юридична особа, що на підставі ліцензії (дозволу) здійснює визначену законодавством України комерційну (інвестиційні фонди та інвестиційні компанії), представницьку (довірчі товариства) або посередницьку (торговці цінними паперами, комерційні банки) діяльність стосовно обігу приватизаційних цінних паперів, або філія цієї юридичної особи.

Аналіз наведених вище визначень показує, що більшості з них притаманні певні недоліки. Так для закордонних науковців характерні дуже узагальнені та лаконічні визначення терміну. На наш погляд таке положення обумовлено широким колом послуг які здійснюють зарубіжні фінансові посередники, тому додаткова конкретизація місці та характеру послуг в визначенні терміну, залишає поза колом визначення ту чи іншу групу фінансових посередників.

Більшості вітчизняних науковців, напроти, притаманні спроби конкретизувати коло послуг та дій, які виконують фінансові посередники. Більше того, деякі вітчизняні автори намагаються ввести в визначення терміну «фінансовий посередник» діючи норми українського законодавства та підзаконних актів. Особливо це притаманно тим роботам, в авторах та співавторах яких є особи що мають відношення до державних установ. На наш погляд, такий підхід є некоректним. У випадку, якщо український фінансовий посередник виходить на закордонні ринки де не діє українське законодавство, він не перестає бути фінансовим посередником.

Як вітчизняні, так і зарубіжні науковці в своїх визначеннях поняття та терміну «фінансовий посередник» наголошують, що для здійснення фінансових послуг використовуються «акумульовані тимчасово вільні кошти». Безумовно, це дуже важлива функція фінансових посередників – залучати в економічні процеси не працюючи грошові кошти. Але це не завжди відповідає дійсності, в багатьох випадках фінансовий посередник може здійснювати операції за власні кошти, наприклад фінансовий посередник може за власний кошт купувати на вторинному ринку фінансові активи, з метою отримання доходів у вигляді процентів, дивідендів, або з метою отримання прибутку при подальшому продажу.

Постає необхідність дослідження модифікованих форм фінансового посередництва в сучасних умовах кризового менеджменту, що дозволить осучаснити понятійний апарат небанківських фінансових посередників та виділить їх переваги, сформувавши методичні аспекти для практичної імплементації заходів з розвитку та управлінням поточною діяльністю.

Література:

1. Зимовець В.В. Фінансове посередництво: навч. посіб./ В.В. Зимовець, С.П. Зубик. – К.: КНЕУ, 2011. – 288 с.

2. Корнєєв В.В. Модифікація форм фінансового посередництва в Україні / В.В.Корнєєв // Фінанси України. – 2008. — № 1.— С. 77-85.

3. Корнєєв В.В. Фінансові посередники як інститути розвитку / В.В.Корнєєв: Монографія. – К.: Основа, 2007. – 192 с.

4. Міщенко С.В. Проблеми вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку / С.В.Міщенко // Фінанси України. – 2009. — № 9. — С. 43-52.

5. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг: навчальний посібник/ В.П. Ходаківська, О.Д. Данілов. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.